Люцина Хворост і 16 її співрозмовників

Олена О’ЛІР “А скажіть, будь ласка…” — дотепна назва, яка пасувати- ме, либонь, для будь-якої збір- ки інтерв’ю, чи не так? Саме так називається нова книжка Люци- ни Хворост, яка днями вийшла друком у видавництві “Ярос- лавів Вал”, колекція “поваж- них інтерв’ю, невимушених ба- лачок і дружніх одкровень”. Ось як окреслено мотиви її постання в авторській передмові: мовляв, “починалося все… з цікавості — зі звичайної людської цікавос- ті, що живиться вічною не- спромогою буквально уві- йти в шкуру іншого: адже кожен із нас до кінця жит- тя приречений сам на се- бе, на оптику своїх очей, на інерцію своїх звичок. Щоб подолати цю мимовільну і неминучу екзистенційну обмеженість, я шукала до- свіду діалогу — і багатома- ніття”. Вражає? Адже сьо- годні ми звикли до попу- лярної журналістики, яка в жанрі інтерв’ю вимагає від інтерв’юера передусім уміння видобути зі спів- розмовника потрібну інформа- цію, бажано сенсаційного ха- рактеру, але аж ніяк не долання власної екзистенційної обмеже- ності! Натомість Люцина ставить перед собою значно вищу план- ку, і через те збірка її інтерв’ю, попри універсальну назву, — явище незвичайне. Власне, журналістика — ли- ше одна з граней творчого обда- ровання авторки, відомої поете- си, перекладача, співачки-шан- соньє, лавреатки низки мис- тецьких відзнак, зокрема І премії Першого міжнародного конкур- су виконавців українського ро- мансу імені Квітки Цісик (2011), однієї з найяскравіших поста- тей в інтелектуально-мистецькій громаді українського Харкова і невтомної волонтерки, яка да- рує своє високе мистецтво укра- їнським воякам, беручи участь у концертах на фронті. А за її праг- ненням подолати неминучу ек- зистенційну обмеженість стоїть і серйозне захоплення філософі- єю. І ця багатогранність накла- ла відбиток на сам жанр її нової книжки: Люцина веде зі своїми візаві діалог на рівних, дошуку- ється засадничих позицій їхньо- го світогляду, спонукає заглиб- люватись у спогади і детально зупинятись на крутозламах до- лі, “порогових” моментах про- фесійного і творчого зростання, розвиває і доповнює їхню думку, вільно цитуючи при цьому і їхні власні твори, і писання поетів та філософів минулих епох, як-от Горація чи Шопенгауера! Через те жанр інтерв’ю в її інтерпрета- ції наближається радше до інте- лектуальної бесіди, навіть філо- софського діалогу. Не випадково серед героїв її книжки такі знані інтелектуали сучасності, як світ- лої пам’яті Святослав Караван- ський, інші визначні мовознавці — Орест Ткаченко, Ігор Муром- цев, Лариса Масенко, письмен- ник і видавець, головний “вину- ватець” виходу у світ книжки “А скажіть, будь ласка…” Михайло Слабошпицький, філософ Во- лодимир Брюґґен, поет Володи- мир Базилевський, фізик, урядо- вець і перекладач Максим Стрі- ха… Багато хто з Люцининих співрозмовників не раз давав інтерв’ю, з деким це трапило- ся вперше, і попри це — потріб- на була, напевно, саме така до- вірлива манера спілкування, са- ме така співмірність інтелектів і спорідненість душ, аби письмен- ниця і перекладач Олександра Ковальова розповіла про ту зво- рушливу опіку, якою оточив її в пору її літературної юності Ва- силь Мисик, аби Роман Коваль поділився спогадами про непо- ясненні, ба навіть містичні ви- падки, які траплялися з ним у його пошуковій роботі з дослі- дження історії українських ви- звольних змагань, а Марина Павленко зізналась, яким бо- лем відгукується в її душі траге- дія Павла Тичини. До чеснот книжки “А ска- жіть, будь ласка…” належить і широке висвітлення сучас- ної культурної панорами укра- їнського, патріотичного Хар- кова: це такі постаті, як уже зга- дані Олександра Ковальова, Ігор Муромцев і Володимир Брюґ- ґен, а ще світлої пам’яті поет і політв’язень Василь Боровий, поет, головний редактор журна- лу “Березіль” — і автор передмо- ви до Люцининої книжки — Во- лодимир Науменко, поетеса, ма- лярка й очільниця Харківського українського поетично-пісенно- го клубу “Апостроф” Лариса Ви- ровець, поет Анатолій Перерва… Зрештою, і життєвий шлях пое- та Миколи Шатилова, який нині мешкає в Чехії, також починався саме в Харкові. До речі, як свід- чить присвята авторки, саме він підказав їй назву цієї книжки.

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment