інформаційна служба Національ- ного музею-заповідника україн- ського гончарства Фото Тараса ПОШИВАЙЛА
Мисткиня належить до по- тужної когорти львівських митців. Першими сходами творчого ста- новлення вона обрала Відділ ху- дожнього оформлення Донецько- го державного художнього учили- ща (1986), потім — Відділ худож- ньої кераміки Львівського держав- ного інституту прикладного та де- коративного мистецтва (1993, нині — Львівська національна академія мистецтв). Свого часу Ірина Мар- ко працювала у творчій майстерні Львівської експериментальної ке- раміко-скульптурної фабрики, ар- хівні матеріали ліквідованого під- приємства досі бережуть розробле- ні нею ескізи форми та декору гли- няних виробів. Нині мисткиня тво- рить у власній майстерні. З 1987 року художниця-кера- містка почала експонувати роботи на всеукраїнських та міжнародних виставках. Твори Ірини Марко — окраса провідних музеїв України, а також приватних колекцій Укра- їни, США, Європи, Японії. Окрема сторінка її творчості на- писана в Опішному — найвідомі- шому гончарному осередку Украї- ни. З нагоди ювілею мисткині у ви- ставковому залі Центру розвитку ду- ховної культури Національного му- зею-заповідника українського гон- чарства відкрилася виставка творів кераміки, що презентує творчий до- робок Ірини Марко з музейної ко- лекції. Експозицію формують робо- ти, представлені під час Національ- них виставок-конкурсів художньої кераміки “КерамПІК у Опішному!” (Опішне, 2010—2013) та ІІ ІНТЕР- Симпозіуму кераміки в Опішному “2011: 11х11” (Опішне, 2011). Авторський стиль художниці- керамістки вирізняється особли- вим сприйняттям навколишньо- го світу. Глина в її руках перетво- рюється на філософську матерію, у якій мисткиня втілює власні сві- тоглядні міркування. У компози- ції “Серпень”, що здобула ІІІ пре- мію “КерамПІКу в Опішному!” 2011 року, Ірина Марко майстер- но поетизує художньо-виражаль- ними можливостями глини, анго- бів та кольорових полив, засвідчу- ючи відкритість світові — широ- чінь своєї душі. Посудина “Візе- рунки”, представлена на вистав- ці, — володар спеціального дипло- ма “За декоративність” ІІ Націо- нальної виставки-конкурсу худож- ньої кераміки “КерамПІК у Опіш- ному!” (Опішне, 2010). За задумом авторки, декор форми символізує візерунки долі на долонях людини: “Тиха розмова, магія слів, сміх і ше- піт, погляд, що запам’ятався на ти- сячу літ, — це візерунки душ. День, осяяний сонячним промінням. День, ніби закреслений смугами дощу. День, утаємничений маревом туману. День, у якому з’являється щось дуже особливе і найочікуваніше — це візе- рунки життя”. У роботі “Гарбузова пара” мисткиня вдається до меди- тації — у формі, декорі, трактуван- ні ідеї: “Обпалена південним сонцем, спрагла земля степу виколисала гар- бузову планету — жовто-помаран- чеве диво. Два гарбузи, вкладені в ко- шик, — це як підсумок, як крапка на- прикінці твору, яким довго жив. Це як риска, після якої лишається білий степ твого життя”. Ірина Марко належить до мит- ців, яким відкрилася таїна глино- творчості. Сягнувши “зеніту” ли- ше в земному вимірі, вона творить своєрідні “талмуди” сприйняття Світу — на сьогодення і поколін- ня майбутніх…
