Справа Насірова як дзеркало «боротьби з корупцією»

Петро АНТОНЕНКО, м. Чернігів Корупція — наша “фішка” В останні три роки після Май- дану в нашому українському сус- пільстві найзатребуванішим “брендом”, “фішкою” стала так звана “боротьба з корупцією”, відтак термін “корупція” став до- мінуючим. Дивного нічого немає, адже боротьба з корупцією — це боротьба за справедливість. А лю- дям завжди хотілося й хочеться справедливості. І логічно, що “за- гострення” цього бажання стало- ся саме після Майдану, Революції гідності, явища, яке знаменувало саме боротьбу за справедливість. А яка ж справедливість при корупції? До речі, не зайве нага- дати визначення цього популяр- ного нині терміна. Отже, за слов- ником: “Корупція (від латинсько- го corrumpere — псувати) — про- типравна діяльність, яка полягає у використанні службовими осо- бами їхніх прав і посадових можли- востей для особистого збагачення; підкупність і продажність громад- ських і політичних діячів”. Куди ж це годиться для “де- мократичної, правової, соціаль- ної” (стаття 1 Конституції Украї- ни) держави. Хоча корупція про- цвітає по всьому світу. Але хо- четься тримати її бодай у якихось рамках. От і паразитують на “бо- ротьбі з корупцією” всі, насампе- ред її потенційні суб’єкти — полі- тики й політикани. Насіров — претендент на “корупціонера № 1” Недавній голова Державної фіскальної служби України Роман Насіров — найбільший “улов” на- ших правоохоронних органів у “боротьбі з корупцією”, якщо, звісно, дійде колись до судового вироку. Адже 2 березня Спеціаль- на антикорупційна прокуратура пред’явила Насірову звинувачен- ня у завданні державі збитків на понад 2 мільярди гривень. Біографічна довідка. Насіров Роман Михайлович народився 3 бе- резня 1979 року в Чернігові. 2000 року закінчив Чернігівський інсти- тут економіки та управління за спеціальністю “фінанси”, 2001 ро- ку — Київський економічний уні- верситет за спеціальністю “пра- во”. 2003 року отримав ступінь MBA за напрямом “фінанси і між- народний менеджмент” універси- тету Східного Лондона. 2015 року набув наукового ступеня кандида- та юридичних наук при Інститу- ті законодавства Верховної Ради. З 2005 до 2012 року працював у бізнесі, переважно за кордоном, у Британії. 2013—2014 роки — за- ступник голови правління Держав- ної продовольчої зернової корпо- рації України. 5 травня 2015 року призначений на посаду голови Дер- жавної фіскальної служби. З 27 листопада 2014 року до 2 вересня 2015 року — народний де- путат України, до парламенту об- раний за списком “БПП” (№ 51). З 4 грудня 2014 року — голова комі- тету ВРУ з питань податкової та митної політики. Одружений, двоє дітей. Що таке Державна фіскальна служба? Державна фіскальна служба (ДФС) — центральний орган ви- конавчої влади України. Утворе- на постановою Кабінету Міні- стрів від 21 травня 2014 р. шля- хом реорганізації Міністерства доходів і зборів. Це Міністерство створили в уряді Азарова 24 груд- ня 2012 року шляхом об’єднання Державних податкової та митної служб України. “Мінздох”, як його іронічно називали, стало одним із симво- лів корупції режиму Януковича. Не випадково серед вимог Майда- ну була й реформа Міністерства. Вже 1 березня 2014 року Міністер- ство ліквідували рішенням уря- ду Яценюка. На його базі відно- вили Державну податкову й Дер- жавну митну служби, підпорядко- вані Міністерству фінансів. А вже 21 травня Кабмін сформував із тих структур колишнього Міністер- ства Державну фіскальну службу. Головна функція — податкова по- літика держави плюс митна полі- тика. Тобто це міністерство в мі- ністерстві з колосальними повно- важеннями, що фактично формує (збирає) бюджет держави — сотні міль ярдів гривень. Голову ДФС призначає Каб- мін. За недовгий час існування ДФС це вже другий голова. Пер- ший, Ігор Білоус, пробув на поса- ді менше року — з 4 червня 2014 до 23 березня 2015 року, був звіль- нений після інформації про зло- вживання в його службі. Що таке НАБУ і САП? Це абсолютно нові право- охоронні органи держави, ство- рені після Майдану для “бороть- би з корупцією”. Національне анти- корупційне бюро Укра- їни (НАБУ) — орган із широкими силовими повноваженнями, який має запобігати, виявля- ти й розкривати коруп- ційні злочини. Ство- рено НАБУ на підста- ві спеціального Зако- ну “Про Національ- не антикорупційне бю- ро України”, ухвалено- го парламентом 14 жов- тня 2014 року. Закон набув чинності в січ- ні, а саме Бюро ство- рив Президент Украї- ни 1 квітня 2015 року. НАБУ — автономний орган, який діє поза іс- нуючими правоохорон- ними органами. Директор НАБУ — Артем Ситник. САП, тобто Спеціалізова- на антикорупційна прокуратура, — самостійний структурний під- розділ Генеральної прокуратури України. Функції — нагляд за до- триманням законів під час прове- дення оперативно-розшукової ді- яльності досудового розслідуван- ня Національним антикорупцій- ним бюро; підтримання держав- ного обвинувачення у відповід- них провадженнях; представни- цтво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, перед- бачених законом і пов’язаних із корупційними або пов’язаними з корупцією правопорушеннями. Звернімо увагу на перший пункт: це фактично контроль за діяльністю могутнього НАБУ. Це при тому, що утворення САП, визначення її структури і штату здійснюються Генеральним про- курором України за погодженням із директором НАБУ. Протиріч- чя, плутанина? Між іншим, створення САП — одна з численних умов надан- ня Україні безвізового режиму, бо Євросоюз досить чітко пов’язує цей безвіз із боротьбою з коруп- цією в нашій державі. САП утворена наказом Ген- прокурора В. Шокіна від 22 ве- ресня 2015 року. Її керівник — На- зар Холодницький. Керівник САП підпорядковується безпосередньо Генпрокурору, є його заступником. Отже, НАБУ і САП поповни- ли лави інших правоохоронних органів держави, а основні — це просто прокуратура, СБУ, поліція. Усі вони теж можуть і зобов’язані боротися з корупцією, адже “ви- користання службовими особами їхніх прав і посадових можливостей для особистого збагачення” (тоб- то корупція) цілком в юрисдикції цих поважних органів. Продукування нових орга- нів мало показати, що це бороть- ба не просто зі “зловживання- ми” та “використанням” (що й так фігурує в Кримінальному ко- дексі), а суперборотьба. У реаліях це вилилося в постійні протиріч- чя, якщо не сказати, — чвари між Ген прокуратурою і її підрозділом САП, між ними і НАБУ. Конкуренція — “хто більший борець із корупцією” — це добре, але суспільство чекає на результа- ти. Їх негусто. Натомість почасті- шали випадки, коли навіть упій- мані й підозрювані в корупції ви- ходили сухими з води або втіка- ли за кордон. Між тим, НАБУ не- вдовзі виповнюється 2 роки, та й САП існує вже понад півтора ро- ку. Чи не на цьому тлі суспільного очікування й вибухнула така резо- нансна справа Насірова? У чому резонанс? Гучна ця справа тому, що об- винувачують головного податків- ця держави, та ще й у завданні ко- лосальних збитків. І є політич- ний підтекст: справа безпосеред- ньо пов’язана з одним доволі теж гучним ім’ям — це недавній депу- тат ВР Олександр Оніщенко, нині втікач. Поки що офіційно право- охоронні органи звинувачують йо- го в криміналі. Настільки перекон- ливо, що парламент навіть прого- лосував за зняття депутатської не- доторканності зі свого колеги — явище доволі рідкісне. Утім, це не допомогло слідству — Оніщен- ко втік за кордон. Більше того: там перетворився на політичного опо- нента Президента Порошенка, по- ширює на того серйозний компро- мат, зокрема таємно записане ним особисто в кабінеті Президента. Ще з літа минулого року На- сірова допитували у справі Оні- щенка як свідка. І поступово він перетворився на звинуваченого вже у власній справі. Що інкримінували Насіро- ву НАБУ і САП? Незаконні піль- ги, надані трьом газовидобув- ним компаніям, власником яких є Оніщенко. Пільги в оподат- куванні, у сплаті обов’язкових платежів за видобування корис- них копалин. Слідство заявляє, що рішенням очолюваної Насі- ровим ДФС ці компанії отрима- ли незаконне відтермінування від цих сплат. Порахували і збитки від недо отримання державою ко- штів, зокрема за штрафні санкції, — 2,1 мільярда гривень. Насіров усе це заперечує, го- ворячи, що порушень законодав- ства не було. Судовий цирк САП могла пред’явити звину- вачення Насірову ще наприкінці 2016 року. Але вагалася: чи через брак доказів, чи через якісь полі- тичні ігри. А далі почався цирк. Підозру в кримінальному зло- чині Роману Насірову вручили піз- но ввечері, в четвер 2 березня. В елітній столичній лікарні “Феофа- нія”, куди Насіров терміново ліг на лікування напередодні. Детекти- ви НАБУ, які й мають право на за- тримання підозрюваних, завели до лікарні слідчих САП, і На- сірову зачитали підозру, ко- ли він лежав у ліжку, як за- являють адвокати, — прак- тично непритомний. Да- лі Насірова возили по ме- дичних центрах, добива- лися діагнозу. Виявилося, що це гіпертонічний криз. Урешті Насірова достави- ли до Солом’янського су- ду Києва, який мав визна- чити йому запобіжний за- хід. Прокуратура вимагала утримання під вартою. На визначення заходу суд мав рівно 3 доби від моменту оголошення підозри. Ці 72 години спливали наприкін- ці неділі 5 березня. Рішення суд не ухвалив: спочатку за- хист (а Насірова захищають водночас 10 адвокатів!) зая- вив відведення судді, потім у вихід- ні шукали іншого суддю. Опівночі термін сплив. Детек- тиви НАБУ заявили, що Насіров, котрий лежав у суді на ліжку, віль- ний. Але вихід із суду давно вже за- блокували так звані представни- ки громадськості — різноманіт- ний натовп із депутатів парламен- ту, просто так званих “активістів”. “Громадськість” вирішила, що, по- перше, засіб утримання Насірову має бути один — арешт, по-друге, що він винен і має бути засудже- ний. Ось такий собі “вирок громад- ськості”, з мотивацією, що суди у нас втратили довіру. І суд буде за- блокований, поки Насірова не по- садять. Інакше втече за кордон. Звільнений Насіров зостався в суді. В ніч на 7 березня суд виніс рішення про запобіжний захід — 60 днів утримання під арештом. Насірова помістили до столично- го слідчого ізолятора. Вийти Насіров може під за- ставу в 100 мільйонів гривень. Ад- вокати заявили, що подають апе- ляцію на засіб утримання і на за- ставу. А прокуратура просить суд встановити заставу в 2 мільярди гривень, український рекорд. Захист пропонує не вносити заставу до розгляду апеляції. Хоч внести її могли б. Насіров заявив, що в нього нема таких коштів, але в нього багатий тесть, батько дру- жини Катерини — будівельний магнат Олександр Глімбовський. До речі, щодо статків Насіро- ва. Уперше наприкінці минуло- го року посадовці держави муси- ли оприлюднити електронні де- кларації своїх статків. Ось цита- та щодо статків Насірова: “Готів- ка: 1,160 млн доларів, 450 тис. єв- ро та 4,350 млн грн. Дружина: го- тівки — 320 тис. доларів, 240 тис. євро та 3,1 млн грн. На рахунку в банку — 1,677 млн грн, у дружи- ни — 2,509 тис. грн, 29,180 тис. грн, 2,852 млн грн. Автомобілі: Toyota і Lexus, у дружини — Land Rover і Toyota. 5 земельних ділянок у смт Козин (Київська область), 20 земельних ділянок у с. Количів- ка (Чернігівський район) загальною площею 283 093 кв. м. Квартира в Києві, у дружини ще 4 квартири в Києві. 2 будинки в Київській облас- ті — 414 і 199 кв. м. Дорогі годин- ники, ювелірні, антикварні вироби, твори мистецтва, зброя. Дружи- на Насірова має корпоративні пра- ва в ТОВ “Фонд будівельних ресур- сів” на 1,75 млн грн”. На 100 мільйонів гривень, мо- же, й набереться, на 2 мільярди — ні, але статки чималі. Це й спону- кає “громадськість” підозрювати Насірова в корупції, точніше, вже й вважати його корупціонером. Це була декларація за 2015 рік. А у звичайній, не призначе- ній для загалу, податковій декла- рації за 2014 рік головний подат- ківець країни “забув” указати дві квартири в Лондоні. Зараз він так само заперечує, що має подвій- не чи потрійне громадянство — ще й паспорти Великобританії та Угорщини, про що заявляє про- куратура. Політичні ігрища Що означає ця гучна кримі- нальна справа, як вона завер- шиться, покаже час. Як і те, чи це вчергове скомпрометує владу, на- самперед Президента, чи навпа- ки — покаже її рішучість “боро- тися” з корупцією. У понеділок 6 березня ціка- ву заяву зробив Петро Порошен- ко: його не інформували про на- мір затримати Насірова й при- тягти до суду. Мовляв, це свід- чить про незалежність наших правоохоронних органів. Навіть якщо це правда, важко сказати, який мізерний відсоток грома- дян повірив у таку заяву Прези- дента: надто вже в суспільстві па- нує філософія всевладдя влади та її представників, які все знають і з відома яких усе робиться. А На- сіров заявив, що ніколи не об- говорював в Адміністрації Пре- зидента можливості його затри- мання. Хоча зазначив щодо По- рошенка: “Я з ним працюю від по- чатку 2008 року. Ми перетинали- ся достатньо часто по бізнесу, по роботі”. Як триватиме слідство цієї гучної справи, на яке в детекти- вів уже менше двох місяців? При- наймні з Насіровим за ґратами. Як буде, коли він вийде під за- ставу? Чи не втече до Англії? Чи справа дійде до суду? Цікаву думку висловив відо- мий політик Анатолій Гриценко. Він заявив, що добре було б, як- би Насіров справді втік за кордон та й уникнув суду — це, мовляв, показало б усю гнилість ниніш- ньої влади. Що ж, час покаже. А поки що “боротьба з корупцією” триває…

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment