Потойбіч сльози

 Іван Марчук у шаржах Миколи Дмітруха Петро СОРОКА Микола Дмітрух поставив перед собою зовсім непросте зав­дання — показати ще одну іпостась Марчукового генія — його душу, переломлену крізь призму іронічності, шаржу, шкіца до портрета… Продуктивний шлях, бо геній завжди іронічний, сказати б, з легкою юродинкою в поведінці й душі (у божественно-сакральному, а не нищівно-приземленому значенні цього слова). Іван Марчук вельми надається для шаржу як винятково колоритна, незвична особистість. У ньому все так дивно переплелося: селянськість і високий аристократизм, мудрість і простота, велич і приземленість, горні вершини духу і виняткова доступність……

Read More

«Хліб за хліб»

До 75-річчя утворення УПА Богдан ВИХАНСЬКИЙ, вчитель історії, пенсіонер, Самбір “Трактуючи речі з чужого голосу, не знайомі з джерелами, ми витворили собі різні фантастичні уявлення і живемо серед них, не помічаючи їх потворної неправдоподібності”. Микола Зеров Вояки УПА таємно переходили лінію фронту й опинялися у тилу більшовицьких військ. Місцем дислокації більших її загонів ставали лісові масиви, тож вояків так і називали: “лісові хлопці” чи “наші хлопці з лісу”. Частина озброєних повстанців жила нелегально в лісових бункерах або в таємних сховках десь на болотах чи навіть у селах. Ці вояки належали…

Read More

Тетяна ІВАЩЕНКО: «Я переконана, що театр вічний»

Тетяна ІВАЩЕНКО — автор яскравий, непересічний, емоційний, мудрий. Її п’єси з успіхом йдуть на кону 19-ти театрів України. Нещодавно репертуар камерної сцени ім. С. Данченка Національного академічного драматичного театру ім. І. Франка поповнився сороковою прем’єрою Т. Іващенко — виставою “Таїна буття”, присвяченою Каменяреві. — Чим Вас зацікавив образ Каменяра? — Мої дитячі роки минули на вулиці Івана Франка у Києві. Саме в дитинстві розкрився мені світ письменника через його казки. Згодом привабила поезія Франка, його інтимна лірика. Хоча всіх нас привчали до думки, що Франко — лише незламний Каменяр. Не…

Read More

Закон про смерть державного статусу української мови № 5670

Ірина ФАРІОН, доктор філологічних наук, професор Панове! Наводжу лише кричущі статті з мовного законопроєкту № 5670, що логічно продовжує закон Ківалова-Колесніченка. Тому й кричать так голосно про нього, абсолютно замовчуючи ще два глибоких закони 5556 і 5669. Саме законопроєкт № 5670 втілює в життя московсько-медведчуківську ідеологему “Єдина країна—Єдіная страна” і найпоказовіше про це свідчить ст. 1, пункт 2, що практично скопійована зі Статті 6. “Державна мова України” із закону Ківалова-Колесніченка, пункт 3: “Обов’язковість застосування державної мови чи сприяння її використанню у тій чи іншій сфері не повинні тлумачитися як заперечення або применшення права…

Read More

«Добре робити історію…»

Андрій ТОПАЧЕВСЬКИЙ 2016 рік минув під знаком Михайла Грушевського з нагоди його 150-річного ювілею. Та вже року нинішнього можемо відзначити 100-річчя його соціально-політичних праць, революційної публіцистики, розпочатої промовою на Українській маніфестації у Києві 19 березня 1917 р.  Публіцистична спадщина М. С. Грушевського спростовує міфи, вигадки і звичайні недомовки, що супроводжують  політичні суперечки навколо постаті Великого Українця. Навколо постаті Михайла Грушевського виникло чимало байок; деякі з них гідні посмішки, інші вимагають спростування. Царські жандарми вигадали, а радянські чекісти потім підхопили легенду, ніби він “запозичив” національну свідомість на австрійській Галичині. Насправді ж…

Read More

Люди, як вони є

Михайло КАРАСЬОВ Марина Єщенко. Поговори зі мною: Оповідання. — К.: Поліграфсервіс, 2015. — 240 с. У серії “Перша книга автора”, виданій коштом Київської міської держадміністрації, є книга оповідань Марини Єщенко “Поговори зі мною”. Молода авторка родом із Полтавщини. Закінчила магістратуру Інституту філології КНУ ім. Т. Шевченка за спеціальністю “Літературна творчість”. Пише давно і плідно. Не обділена відзнаками всеукраїнських конкурсів та премій. Маємо автора першої книги, але не початківця в літературі. Книжка “Поговори зі мною” має чотири розділи, в кожному письменниця демонструє різну манеру письма: своєрідний єщенківський реалізм у “Сім’ї” та…

Read More

Василь РЯБИЙ: У леті проминальної хвилини

Любомить * Летять секунди, і година ясна на мові щастя — придбане твоє. І добре так, що ти на світі є, немов дощу небокраплина вчасна. Мені тебе освічує навкіл зоря, а ти єством її вбираєш і світишся серпанком водограю в оточенні травинок і листків. Ти знаєш, твої вишні всі п’янкі і зачаровують смаки контрастні, слова цілющі тихі, не лункі. Напевно, для розкішної краси губу вишневу вітер прокусив. І звабно іскорка в очах не гасне. * Твої природні щирість, ласка, сміх, довіра, доброта, безсніжна ніжність. Чого ходу стовбичить роздоріжжя, коли вагання…

Read More

Володимир-Волинський часів І Світової війни (1915—1918) у фотоматеріалах та документах заслуженої вчительки УРСР Теодори Ліщинської

Олексій ПЕТРУНІН, науковий співробітник Володимир-Волинського історичного музею; Олена ЧЕРЕНЮК, провідна наукова співробітниця, зав. фондами Володимир-Волинського історичного музею Перша Світова війна (1914—1918) — драматичний, складний, але водночас малодосліджений період в історії нашого краю. Особливим явищем у контексті військових подій є культурно-громадська діяльність легіону Українських Січових Стрільців на Волині. Розташований поблизу російсько-австрійського кордону, Володимир-Волинський у перші дні війни став ареною бойових дій. Уже у серпні 1914 року підрозділи австро-угорської армії атакували місто, але зустріли стійкий опір російських військ. У липні 1915 року австро-угорські війська вступили у Володимир-Волинський. Місто і довколишні села вражали…

Read More

Філософсько-педагогічні етюди

Олексій НЕЖИВИЙ, письменник, доктор філологічних наук, професор Дівчинка і клен “Із татом ми посадили клен біля нашої дев’ятиповерхівки, коли мені виповнилося три роки. Саджанець був невеличкий, він ледь сягав до пояса. Однак через два роки ми вже зрівнялись, що доставляло втіху, навіть радість, адже у перший рік кленок доводилося часто поливати, бо літо видалося вкрай засушливе. Цю роботу найчастіше виконувала я, а тому дехто з подружок навіть заздрили, коли клен почав стрімко виростати. Ось він уже зрівнявся з другим поверхом, потім вище. Коли ж мені виповнилося п’ятнадцять, із нашого балкона…

Read More

Серцем відданий Звенигородці

Вадим МИЦИК, заслужений працівник культури України; Павло СОЛОМАХА, краєзнавець, м. Звенигородка Черкаської обл. І звенигородці, і гості міста милуються архітектурним шедевром — Святопреображенським храмом. З якого б боку не заїздив у Звенигородку, а він видніється і сяє. Тільки мало хто знає, що цей шедевр створив уродженець далекої Башкирії, але в душі українець і звенигородець за відданістю, Володимир Іванович Начаров. Він навчався на архітектурному факультеті Київського будівельного інституту. Тут вчилася і красуня Ліля Махиня, батьки якої із Терешок переїхали у Звенигородку. Старший за віком, добрий за вдачею Володимир покохав її. Одружилися….

Read More