«…Одвідати Галичину»

Романа ЧЕРЕМШИНСЬКА, співзасновниця, директор Етнографічно-меморіального музею Володимира Гнатюка, член НТШ, НСКУ, НСЖУ, Тернопілля

Життя й творча діяльність великого українського композитора Миколи Лисенка тісно переплелися з історією та культурою Західної України, з долями багатьох видатних діячів України. У 1885—1886 роках відбулися пам’ятні для Миколи Лисенка зустрічі з Іваном Франком, який відвідав композитора під час свого приїзду до Києва. Лисенко записав із голосу Франка чимало галицьких народних пісень і кращі з них вмістив у своєму збірнику. Під час другого приїзду письменника до Києва композитор познайомив його з оперою “Тарас Бульба”. Ці зустрічі започаткували щиру дружбу двох видатних діячів української культури, двох великих синів України. Про враження від зустрічей із композитором письменник написав в одній зі своїх статей: “Лисен ка слушно і безперечно треба вважати за творця української опери. Його велика опера “Тарас Бульба” вже майже закінчена, але досі не поставлена. Її окремі розділи, які я мав нагоду прослухати, роблять надзвичайно сильне вражіння”. 1867 року двадцятип’ятирічний Микола Лисенко їде через Львів до Німеччини. Тоді він зустрівся з ре дактором газети “Правда” Олександром Барвінським, який замо вив йому музику до “Заповіту”. Молодий композитор вступає до консерваторії в Лейпцігу. Тут починає писати музику на тексти “Кобзаря” Тараса Шевченка. І першим оригінальним твором композитора була музика до “За повіту” великого Кобзаря. З цього твору й почалася Лисенкова Шевченкіана. Центральне місце у творчості Миколи Лисенка належить опері “Енеїда”, трьом операм на сюже ти Миколи Гоголя — “Утоплена”, “Різдвяна ніч” і “Тарас Бульба”, опереті “Чорноморці”. Крім того, композитор написав дитячі опері “Коза-Дереза”, “Пан Коцький”, “Зима й весна, або Снігова Краля”. Микола Лисенко написав на слова Івана Франка шість роман сів — “Не забудь юних літ”, “Місяцю-князю!”, “Розвійтеся з віт ром”, “Я не кляв тебе”, “Безмежнеє поле”, “Оце тая стежечка”. А “Вічний революціонер” став од нією з вершин композиторської творчості Лисенка! Наш земляк Володимир Гнатюк цікавився діяльністю музики Миколи Лисенка, про це свід чить його стаття “Артистичне турне Лисенка. По більших містах Росії”, що була опублікована у 9 книзі 15 тому “Літературно наукового вісника” за 1901 рік. Як до громадського діяча та секретаря Наукового товариства імені Шевченка у Львові Володи мира Гнатюка звернувся листом з Києва 1 жовтня 1901 року Микола Лисенко, в якому просив вче ного посприяти видати збірку по езій Михайла Старицького в “Українськоруській видавничій спілці”, де працював секретарем, та допомогти в організації кон цертів хору під орудою компози тора по містах Галичини. 1903 року 35-річний ювілей творчої діяльності Миколи Віта лійовича Лисенка перетворився на своєрідне свято української культури. Святкування пошири лося по всій Україні, перейшло навіть за її межі. У Києві, Харко ві, Полтаві, Львові, Коломиї, Чернівцях, Ставрополі, Баку відбулися урочисті збори, концерти. Володимир Гнатюк брав активну участь у підготовці святкування ювілею Миколи Лисенка, яке від булося 7 і 8 грудня 1903 року у Львові. Про свято композитораювіляра вчений написав окрему статтю “Ювілей Миколи Лисенка”, яку опублікував у 24 томі “Літературно наукового вісника” 1903 року. 1905 року Володимир Гнатюк публікує замітку “Субвенція на хутір Лисенка” у розділі “Хроніка і бібліографія” 31 тому “Літера турнонаукового вісника”. Високу оцінку фольклорис тичній діяльності Миколи Лисен ка дав Володимир Гнатюк у некро лозі на смерть композитора “Ми кола Лисенко” у 52 числі 4 випус ку “Хроніки НТШ” за 1912 рік. Уже 49й рік в експозиції третьої кімнати музею вченого екс понується фотографія Миколи Лисенка з датою “7/12.1903”, а поруч — ксерокопія листа композитора до нашого земляка, що да тований “1/Х.1901”. А на ювілей ній виставці “Микола Лисенко” у четвертій кімнаті є ще два подарунки від сина композитора-ювіляра Остапа Лисенка — книги “М. В. Лисенко. Спогади сина” та “Сонце української музики” з автографами, зробленими 1987 року. Львівську фотографію Ми коли Лисенка та книги прислав особисто Остап Миколайович до музею академіка АН України М. В Гнатюка, за матеріалами яких проводяться тематичні екскурсії.