Юрій СТЕЛЬМАЩУК: «З Божою допомогою змінимо Україну»

У липні 2014 року Міжнародний виставковий і конгрес-центр Києва “Український дім” очолив Юрій Стельмащук. Про те, чого вдалося досягти за цей час, наша розмова з паном Юрієм.

— Розкажіть, чим Ви займалися до того, як очолили “Український дім”.
— Духовною, громадською і просвітницькою діяльністю. До цього я очолював Івано-Франківську обласну федерацію організації “Козацький гопак”. Після прибуття до столиці керував Київською обласною федерацією. Створив мережу секцій “Козацького гопака” по спортивних клубах. Після Революції гідності мені запропонували очолити “Український дім”. Підприємство було зруйноване на 70 %, залишилися практично лише стіни. А тепер, зайшовши в “Український дім”, зможете побачити, що зроблено багато. Ось кілька цифр. Якщо 2015 року ми провели близько тисячі заходів, то 2016-го понад чотири тисячі, а з початку цього року більше двох тисяч заходів.

Відремонтовані всі кабінети, адміністративні приміщення, конференц-зали. Сьогодні підприємство повністю відновлено і розвивається.
Ще до ухвалення ВР України Закону “Про декомунізацію” “Український дім” заперечив комуністичні символи. Ми з повагою ставимося до культурної спадщини, але комуністичні символи не можуть бути на таких серйозних державних установах.

— Які основні напрями діяльності “Українського дому”?
— Згідно зі статутом, ми виконуємо представницькі функції: організація заходів Президента, Кабінету Міністрів, ВР України, РНБО. Крім цього зорієнтовані на віп-клієнта національного значення. З іншого боку — це майданчик для громадських організацій, патріотично налаштованих рухів. У них з’явилася можливість спілкуватися між собою.

— Які знакові заходи могли б назвати?
— Таких заходів багато. Закцентую увагу на тому, що “Український дім” взяв на себе таку функцію, як народження національної ідеї. Тому головні сили, які намагаємося залучити на наш майданчик, представляють сфери культури, духовності, медицини і спорту. Це чотири кити, на яких будується особистість. Маємо багато інших інновацій, але саме ці чотири позиції стануть фундаментом народження української національної ідеї.

— У Вас занадто висока орендна плата, не всі можуть собі її дозволити. Приміром, з цієї причини ВУТ “Просвіта” відмовилося від проведення своїх заходів в “Українському домі”.
— Раніше, коли світло, газ коштували копійки, можна було говорити про іншу ціну. До того ж ми не фінансуємося з державного бюджету, а перебуваємо в ринкових відносинах. Щоб якось вижити, змушені заробляти на віп-послугах. Але намагатимемося робити все, аби патріотичні організації, зокрема й “Просвіта”, були присутні на нашому майданчику.

— Серед афіш Ваших заходів трапляються російськомовні. Як Ви можете це прокоментувати?
— Такі випадки трапляються, коли це стосується міжнародної діяльності. Загалом у нас вимога — лише українська мова. І цього формату дотримуватимемося завжди.

— Раніше в “Українському домі” була Кобзарська світлиця. Чи є вона зараз?
— Так. До того ж модернізована. Хотілося, щоб вона постала в іншій площі, але поки що питання впирається у фінансову складову.

— Наскільки задоволені своєю роботою за той час, поки очолюєте “Український дім”?
— Із 1991 року “Український дім” практично не реконструювали, якщо не брати до уваги концертну залу. За останні два з половиною роки в реконструкцію підприємства вкладено понад 10 млн грн, і це не бюджетні кошти, а волонтерська допомога. Зокрема відновили стіну з вулиці Трьохсвятительської. Намагаємося робити все, аби тут панували український дух і українська культура. Щоб “Український дім” став тим центром, який презентуватиме Україну як сильну державу.
Якщо два з половиною роки тому майже всі співробітники підприємства спілкувалися російською, то тепер уже більшість перейшла на українську.

— Які плани “Українського дому”?
— Зараз намагаємося реалізувати нашу стратегічну мету — стати центром національної ідеї. На її реалізацію, напевно, пі­дуть роки. Але вже сьогодні активно пропагуємо ту місію, яку взяли на себе, намагаємося максимально доносити її в інформаційному просторі до людей.

— Як оцінюєте стан, в якому сьогодні перебуває Україна?
— Стан складний. З одного боку розуміємо, що крім ключових осіб, які змінилися на політичному олімпі, на місцях до 60 %
лишилися люди старого мислення, комуністичних позицій. З іншого — триває війна на сході, причина якої у багаторічній пропаганді “русского міра” на цих теренах. Але, попри всі проблеми, Україна має велике майбутнє.

— У країні зареєстровано понад 300 політичних партій. Нещодавно Ви очолили Політичну партію “Український дім”. Якою була потреба створювати новий політичний проект?
— У цьому проекті закладена цікава ідеологічна складова — християнська демократія. Говоримо про те, що крім прав і свобод у людини повинна бути відповідальність перед Богом, сім’єю, своїм народом.

Сьогодні різні християнські конфесії постійно сваряться між собою, їхні взаємовідносини несуть у собі деструктивний, руйнівний характер. Релігійні війни не мають впливати ні на суверенітет, ні на безпеку країни, ні на її розвиток. Наш принцип надконфесійності говорить про те, що християнська мораль і державні інтереси мають бути понад усе.

З 1991 року в Україні не створено жодної ідеологічної партії. Я вірю, що саме наша ідеологія зможе об’єднати український народ, тому говоримо про господаря, про сім’ю, про батьків, про повагу до старшого покоління. І коли матеріальне і духовне сходяться в одному векторі, то такий народ непереможний.

— Як Ви проводите вільний час?
— Присвячую його своїй сім’ї. Надаю перевагу активному відпочинку. Живу у приватному будинку з садом та городом, тож роботи вистачає.
Я священнослужитель, тому не можу використовувати рукопашний бій і тримати в руках зброю, але в душі я — воїн. Впевнений, що з Божою допомогою, конкретними повсякденними справами зможемо змінити Україну і подарувати їй надію на майбутнє.

Спілкувався Едуард ОВЧАРЕНКО

Related posts

Leave a Comment