У райцентрі Диканька на Полтавщині представники влади, товариства “Просвіта” та місцевого краєзнавчого музею згадали про цікавий ювілей — 100-річчя з дня висадження діячами Української Революції 1917—21 років знамени& тих дубів на честь Тараса Шевченка та Івана Мазепи.
Дуб Свободи на честь Тараса Шевченка зберігся, його доглядають до наших днів. А от дубові на честь великого гетьмана пощастило менше — відомості про нього приховували з 20-х років минулого століття. Історичні дані вдалося встановити полтавським краєзнавцям. Один із них — Григорій Титаренко, активіст “Просвіти”, родич тієї людини, що власноруч посадила дуб Мазепи. Заради відновлення історичної справедливості та вшанування пам’яті загиблих патріотів Григорій Володимирович організував захід, на якому запропонував через сто років знову висадити дуб Мазепи. “Як тільки було проголошено про створення Центральної Ради, у Диканьці висадили два дерева на честь видатних українців. Одне з них — дуб Свободи на честь Тараса Шевченка, який і нині можна побачити в центрі сучасної Диканьки. В іншому куточку селища Григорій Маяр, що входив до групи місцевих козаків!петлюрівців та антибіль! шовицьких повстанців!патріотів, влаштував мітинг і посадив дуб Мазепи, який вико! рінили за два роки потому, оскільки після окупації УНР російські більшовики знову, як і за Російської імперії оголосили гетьмана зрадником держави”,– зазначив у своєму виступі полтавський журналіст та краєзнавець Григорій Титаренко. Григорій Маяр був членом так званої “групи дев’ятнадцятьох диканьчан”, що складалася з козаків, які відстоювали українську державність, за що були засуджені російськими окупантами до страти. Головним був диканський козак, учасник Перших визвольних змагань Григорій Момот. 1918 року він створив у Диканьці Козацьку сотню, з якою став на захист Української Держави гетьмана Скоропадсько го. Пізніше, вже під прапором Симона Петлюри Григорій Момот продовжив боротьбу за самостійну Україну. Але тоді, на жаль, не судилося відстояти нашу незалежність. Серед цих “дев’ятнадцятьох” найбільш активними були козаки Максим Кішик (дядько літератора та краєзнавця Василя Кішика) та Авраменко, а також Григорій Маяр — із 1905 року член партії українських есерів. За словами дослідни ка, ініціативу Григорія Маяра посадити дуб Мазепи підтримали інші патріоти. Серед них — Данило Бражник, 1872 року народження, Климентій Завгородній, 1878 року народження, Харитон Муха. Науковець сподівається відшукати їхніх нащадків. Пізніше слідчий Зелов, який вів справу повстанців — сержант держбезпеки, начальник міжрайонної оперативної групи по боротьбі з політичним бандитизмом, не маючи ніяких документів у справі, навіть видав довідку про це, де вказав — “никаких вещдоков по данному делу нет”. Проте 1938 року проти цієї групи з 19 осіб відкрили справу як проти контрреволюціонерів, що готували повстання, та засудили всіх до вищої міри покарання — розстрілу. “Ця організація була, по суті, групою однодумців, які готові були очолити повстання та рвати на шматки ту окупаційну більшовицьку владу, яка знущалася з селянства. Адже в 1929—30 роках почалася колективізація, коли людей “розкуркулювали” — забирали майно в селян, 1932 року розпочався Голодомор.
Селянство кипіло — якась іскра і, здавалося, все готове було спалахнути. Але — знову не судилося, бо посіпаки агентури скрізь працювали. Їх всіх дев’ятнадцятьох заарештували в одну ніч. Далі — коротке слідство, суд і за півтора місяця їх розстріляли. Я хочу, щоб про цих людей знали та пам’ятали”, — сказав краєзнавець-просвітянин Олекса Пугач. На захід, присвячений пам’яті полеглих героїв, із Кропивницького приїхав онук Григорія Маяра — уродженець Диканьки 77-річний Віктор Маяр зі своїм сином Юрієм. І хоча на тому місці, де від самого початку у парку був висаджений дуб Мазепи, вже давно стоять приватні будинки, активісти знайшли місцину неподалік — це в майбутньому і буде новий парк. Перші дерева вже висаджені — де особисто Віктор Маяр вкопав дубовий саджанець на честь українського гетьмана. Поминальну літію за упокій Івана Мазепи та людей, які століття тому долучилися до вшанування його пам’яті, відправив Архієпископ Полтавський і Кременчуцький Федір.
