Доброго здоров’я, пані редактор та редколегія газети “Слово Просвіти”!
У ч. 9 за 2017 р. ви опублікували статтю кіровоградської (до кропивничанки їй ще рости й рости) кореспондентки С. Орел. Цю статтю замовила онуфріївська районна влада, а тепер її використовують із метою тиску на колектив Успенської школи. Мовляв, не маєте ніяких переваг, щоби стати опорною школою, та ще й “зганьбилися”, домагаючись присвоєння школі імені академіка І. К. Білодіда. Усе зроблено “по-державному” — знищити нас нашими ж руками.
Редактор районної газети у приватній розмові повідомила, що їй заборонили друкувати будь-що про Успенську школу.
Знаємо, що воювати з владою — марна справа, але… відступати нікуди.
Коротко про ситуацію. Голова районної держадміністрації та начальник відділу освіти при Онуфріївській районній раді (до речі, подружжя) прирекли Успенську школу на закриття. Громада не погодилася. Школа побудована 1963 року за сприяння І. К. Білодіда.
Нині міністри-“патріоти” кладуть гроші до кишень, а “русифікатор” І. Білодід збудував школу (і не тільки в Успенці). Для нас він благодійник, а вас переконувати ні в чому не будемо. Кожен бачить те, що хоче. З мертвими воювати легко. Дай Боже, щоб усі наші вороги були мертві. Отоді б ми їх швидко перемогли. І чим видатніша люди на, тим більше її хочуть втоптати в бруд.
Громада зібрала документи, щоб урятувати школу, зробивши її опорною, бо на онуфріївському Придніпров’ї вона найбільше відповідає вимогам. Ті, що вирішила влада зробити опорними, жодним вимогам відповідати не можуть, бо одна — Куцеволівська — побудована ще до 1917 р., без спортзалу, без майстерні і т. ін. Друга — Млинківська — зведена 1934 року теж без майстерні, а у спортзал, як у погріб, треба спускатися по драбині. Але сьогодні їх активно “напихають” сучасними технічними засобами, нам же відмовляють.
Ми це розуміємо так, що новіші, кращі школи можна вигідно продати, може, вже хто й оком накинув, бо міститься над Дніпром. А старі й самі розваляться. Так буде успішно виконано закони і про децентралізацію, і про створення освітніх округів. А начальники матимуть кар’єрний ріст.
Крім статті у вашій газеті, 09.03 на мітингу вшанування пам’яті Т. Шевченка у Кропивницькому заступник голови обласної ради Ігор Степура виголосив інвективу на адресу “зведених на манівці” обмежених селян, які хочуть вшанувати земляка. Це є в Інтернеті.
Так ось ці люди, які нас обпльовують, присвоюють собі патріотизм. А ми, очевидно, зрадники. Ціле село зрадників. Та де там село — на всю Україну випустила Успенська школа талановитих зрадників, що пишаються нею і підтримують. Вам із Києва і Кропивницького видніше!
“Русифікатор” І. Білодід відкривав школи, друкував словники української мови, які ні до нього, ні після нього ніхто не видавав. Звичайно, лексики з матюками від поета Малишка він туди не писав.
Сучасні ж “патріоти” закривають (“оптимізують”) школи, а в словники не заглядають. Нищать те, чого не будували! Печально, що ваша газета допоможе нашим дітям лишитися без школи. Згодом, як відомо, не стане й села. І все буде, як говорив Т. Шевченко. Цитату доберіть самі. До незалежності Успенка була найзаможнішим селом не тільки у районі.
До речі, ще й зараз Успенська сільська рада третя за прибутками серед громад району. Невже дії влади мають бути такими, щоб довести людей до зубожіння і зневіри? Очевидно, ми справді тупі, якщо не можемо розгледіти “добра”, яке для нас роблять! Оце і є та гідність, яку ми хочемо захистити у себе в селі, бо її треба захищати не тільки на майданах, а й там, де живеш. Щоденно. Сумно, що нічого не змінилося у суспільстві з 30-х років минулого століття.
Стаття С. Орел і є отим публічним доносом на школу, яку тепер ох і “перевірять”!!! І знайдуть усе, “що треба”. Ми не благаємо: “Дайте!” Ми просимо: “Не забирайте!” Втратити школу для нас — горе. Люди у розпачі. Але з Києва видно усе, крім нашого розпачу.
P. S. На відкритті меморіальної дошки академіку І. К. Білодіду, а також на Міжнародній конференції, присвяченій 110-річчю від дня народження були присутні і голова Онуфріївської райдержадміністрації, і начальник відділу освіти, і депутат Верховної Ради О. Довгий разом із представниками Інституту мовознавства, очевидно, теж “зведеними на манівці”.
Вибачте, не нам змагатися у вправнос ті пера з журналістами, але щиро до вас С. Небайдужий від імені громадян с. Успенка.
Від редакції. Ми не впевнені, що С. Небайдужий — це справжнє прізвище людини, яка говорить “від імені громадян с. Успенка”. Але ми впевнені в правдивості публікації журналістки Світлани Орел і вважаємо, що сільська громада та шкільний колектив мають виконувати Закон про декомунізацію.
