Духовне начало її поезії — у традиціях роду

До ювілею поетеси

Поезія Ганни КОСТІВ-ГУСКИ, члена НСПУ не може залишити нікого байдужим, адже у ній так гармонійно і щиро оспівано природу, людські стосунки, наше духовне начало. Саме про такі цінності наша розмова з Ганною Михайлівною.

— Що для Вас поезія і яка її роль у Вашому житті?
— Кожна творча людина за допомогою різних засобів намагається передати власні почуття до навколишнього світу, побачити те, що для багатьох залишається непоміченим. Здається, банальні речі, а їх можна так оригінально описати, змалювати, передати в музиці.
На митця впливає природа. Вражає маківка підсніжника з-під снігу чи відлуння весняного грому, що свідчать про пробудження природи, торжество нового життя? А маки чи волошки, що увібрали в себе краплі неба, не є для поета чи художника мотивацією відобразити цю красу за допомогою слова чи фарб? Не кажу вже про золото осінніх беріз чи сизий туман запашних айстр. Саме природа стала для мене отим натхненням для написання пейзажної лірики. А духовне начало, якому належить чільне місце у моїй творчості, — ніби підсумок життя і здобутків мого роду, його власна жертва Творцеві, рідному краю, сповідування великої любові, милосердя і самопожертви. Для мене поезія завжди була світом краси, досконалості й відкривала я її для себе з творчості Шевченка, Франка, Лесі Українки, пізніше з віршів Ліни Костенко та інших сучасників. Поезія допомагає мені іншими очима подивитися на все довкола, збагнути світ у його величі. Завдяки їй я могла передавати радість і смуток, надії і співпереживання, які пронизували мою душу, а також намагалася, навіть із чужого досвіду, передати хвилювання свого ліричного героя.
— Чи пам’ятаєте свій перший духовний вірш?
— Людина з роками переосмислює своє життя, розмірковує над сенсом буття, первозданністю світу і роллю Бога у твоєму житті і людства загалом. Відповіді на деякі питання варто шукати в Біблії, у творах визначних мислителів. Напередодні 2000-ліття Ісуса Христа мені захотілося більше дізнатися про місця, у яких перебував наш Спаситель, прочитати праці відомих богословів про Його месійну діяльність і бажання віддати життя заради спасіння інших. Його самопожертва стала прикладом і для звичайних смертних людей, які заради волі Вітчизни, звільнення народу від чужоземного поневолення пішли на муки і смерть, щоб потім відродитись у слові. І тоді у мене з’явилася ідея написати цикл віршів про нашого Спасителя, що увійшли в книжку “Голгофа”, а також псалми, звеличення борців за волю України, які своєю боротьбою і мужністю наближали нашу незалежність — у збірку “Страсна дорога”. На митця, звісно, неабиякий вплив має його дитинство, а воно в мене асоціювалося з добротою і щирістю батьків, великодніми і різдвяними святами, і, звісно, моїми улюбленими — Трійцею.
Невипадково в мене є збірка поезій “Зелені свята”. А ще я оспівала краєвиди рідного села Бабинці, його тихоплинної річки у збірці “Нічлава”. Доросле життя, звичайно, додає нових барв і колориту, переосмислення і пізнання. Тому сказати однозначно, що підготовка до написання духовної поезії — це певний відрізок часу — майже нічого не сказати. Адже цього досвіду набуваєш упродовж усього життя.
— Яку книгу Ви б порадили прочитати для найкращого розвитку людини і її духовності?
— На розвиток людини, зокрема й духовний, не може вплинути лише одна книга. Як на мене, це — і Біблія, і “Кобзар”, і кожна інша книга добротного автора, яка несе в собі мистецьке навантаження, філософський зміст, оригінальну подачу та позитивно впливає на емоційний стан людини, додає їй певних знань і естетичного задоволення.
— Чи є у Вас вірші, на які написали музику композитори?
— На багато моїх віршів, зокрема й на духовну тематику, написала музику композитор і співачка Галина Мосійчук. Вона їх виконувала і на своєму ювілейному вечорі, і на фестивалі в Дубні. А також — Василь Сорока, Ярослава Цюприк, Зеновія Присухіна. До речі, я й сама відчуваю мелодію, хоч не знаю нот. Але люблю наспівувати свої вірші, коли залишаюся сама. Приємно, що вони звучать у виконанні відомих артистів. Уже стали історією мої “Конвалії”, які так цікаво виконував Анатолій Горчинський. До слова, у мене є збірка пісень — “Жоржиновий вогонь”. Разом із композиторами Григорієм Гоцком, Ярославом Злонкевичем я присвятила поезії рідному місту, чорній борщівській сорочці, що стали візитівкою Борщева та фестивалю вишиванок.
— Вашу творчість вивчають у школах. Вас запрошують на уроки?
— Звісно. Нещодавно я брала участь в уроках до 30-річчя аварії на Чорнобильській АЕС, читала вірші із збірки “Зона”. В наш час, коли Україна втрачає найкращих своїх синів на війні з московським агресором, молодь цікавиться духовною та патріотичною лірикою. На виховних заходах я читаю поезію зі “Страсної дороги”, де є посвяти січовим стрільцям, юнакам, котрі загинули у бою під Крутами, нескореному духу Шевченка, Стуса. Напередодні Воскресіння Господнього, що символізує собою перемогу добра над злом, правди над несправедливістю, доречною є поезія про страсті Христа, де я намагалася збагнути не лише велику жертву Спасителя, співпереживання тих, котрі були поруч із Ним, а й описати єрусалимські мури, гарячі піски й оту неопалиму купину, що уособлює силу віри і її непереможну велич. У наш час суцільного матеріалізму і збайдужіння лише духовність допоможе нам вирізнитися серед інших земних істот і почуватися справді людиною, яку Господь намагався уподібнити Собі, додасть сили вистояти у незгодах, оглянутись довкола і зрозуміти: яке ж бо чисте небо над нами, яке ж величне сонце купається в голубих водах і як жайвори будять усе довкола зі сну, сповіщаючи про народження нового дня…

Спілкувалася
Роксолана ЯЛОВЕГА,
студентка Чернівецького державного університету ім. Ю. Федьковича

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment