Лік на весь вік

Іван ПРОСЯНИК, зелейник

Продовження. Поч. у ч. 14 за 2017 р.

Латаття біле

Зрух (опущення) дитинця-матки

Беруть старий корінь глечиків, відраховують не менше 10 колінець від квітки й відрізають аж у мулі. Ріжуть на тоненькі кружальця, сушать на добре провітрюваному горищі. Дві столові ложки кореня заливають півлітрою окропу. Підкип’ячують на слабкому вогні до 5 хвилин. Настоюють вкутаним до охолодження. Вживають по 1 столовій ложці тричі на день незалежно від їжі. Три тижні. Далі за самопочуттям. Але хутірська медицина радить ще й такий помічний припис: тричі на день за 30 хвилин до їжі пити по 1 столовій ложці сиропу зі свіжих листків подорожника. 10 столових ложок листків залити 1 л окропу, варити в закритій посудині на слабкому вогні 30 хвилин, додати 500 грамів меду й знову млоїти 10 хвилин. Відцідити.

У теплий сироп додати 1 столову ложку духмяної селери. Настояти 3 дні. Через 10 хвилин по вживанні ліків випити 1/3 відвару з парила лікарського, заячої крівці, підмаренника жовтого, гадючника в’язолистого, моріжку, родовика (коріння), квітів нагідок у рівних частинах. 2 столові ложки суміші на 0,5 л кип’яченої води, млоїти на слабкому вогні 10 хвилин. Три тижні. УВАГА! Обидві рослини отруйні, тому нехтувати приписами чи самовільно визначати лікувальну частку рослини вкрай небезпечно. Недопустимо вживати рослину, мов чай, — може привести до непоправних наслідків.

* * *

Латаття — зело особливе, волховське. Давньоукраїнською мовою рослину величали ладаттям. Вочевидь, рослина Богині Лади — жіночого начала ПершоБога — Творця РОДа. Окрім знакової назви була й таємноключова — здолай2цвіт. Давнє закляття віс тить: “Здолай-цвіте! Здолай гори й моря, приведи мене, де любима моя! До Зориці прихилюсь! До Зориці помолюсь! На штири боки поклонюсь!” Висушені пелюстки латаття носили проти серця. Вважалося, що мати, хоч би де дитя було, відчуватиме його долю. І в тяжкі хвилини материна мольба до Лади завжди вирятує його з біди. Квіт зашивали нареченим у весільну подушку, щоб був лад у родині, щоб Лада оберігала новий злюб. А діви свіжий квіт ладаття клали собі під голо ви, щоб у передкупальську ніч побачити свого судженого. І непомітно, на грищах, вкинути йому до кишені сильнодіючий приворіт зі словами: “Як сохне цей цвіт, так щоб ти сох по мені”. І до сьогодні родова пам’ять кличе рвати латаття біле, але втративши ключ — заклинання від енергетики небесного рівня сучасна людина шкодить і собі, й приРОДі. Встановлено, що біля квітучого латаття білого енергетичне поле набагато сильніше довкружнього. І це однозначно говорить — латаття — своєрідний приймач Небесної потужності.

Стародавні українські волхви-зелейники це чудово знали, тому користувалися рослиною вкрай обережно. Застосовуючи її разом із сильнодіючими травами Малого Сварожого Кола, в тайних дійствах грядущицях, для передбачення майбутнього. У часи старокиївської держави купава вважалася рослиною особливої святості. Адже, за давньою кощюною сам РОД, перевтілившись у Білого Лелегу, Купальської ночі опускається в Дніпрові заплави до Білої Купави, щоб через неї запліднити все живе на Русі. Але коли Лелега-РОД не знайде жодної Купави — енергетичний зв’язок Русі з космосом обірветься. А вона без небесного живлення загине назав жди, подолана особинами темних людиноненависницьких вірувань. Тому бережімо божественну квітку, як зіницю ока! Жовте латаття, хоч і є посестрою білого — використовувалося більше з лікувальною метою. Проте і за його бездумне нищення волхви тяжко карали. Ще й досі старі бабусі, побачивши десь кинуту квітку латаття, скрушно зітхають, бо ж відають, що таку людину покине лад, що рід її вмалиться, бо нитку, якою ти зв’язаний з Небесами, сам і обриваєш. Обидві рослини належать до Малого Сварожого Кола.

Осика

Латинські назва: Populus tremuia. Народна: трепет-дерево. Родина вербові. Що осика дерево могутнє, й хвилі не сумнівався. Якось окриглий до кісток — день без шляху проблукавши в завірюсі, тато уже з печі тихим і ламким голосом зажалістився: “Йваньку! А начухрай мені, в Бога, осикових гіллячок — не дай-бо недуж уклюнеться!” Не вклюнулася! Бо “прокинувшись” у теплі, осика жадібно висмоктала недуж із татового тіла. Що перемогло хворь: величезна кількість аскорбінової кислоти, яку щедро виділяло розпарене гілля (471,3 мг %), чи надпотужна енергетика рослини? Мабуть, усе разом! Недарма ж тато восени і на божничок, і в худібчини за сволок клали рівнораменні осикові хрестики — найсильніший, поряд з горобиною, оберіг.

Своїм же годкам-перевесникам при поперекових болях радили добре випаритися в осиковім листі, при нетриманні сечі, чи навпаки — при її затримці — попити тижнів зо три настоянки з кори чи бруньок осики. Мене ж малого баба Онися час від часу викупували у водичці, настояній на осиковому попелі, щоб вберегти від різної парші. Окрім протизапальних, знеболюючих, осика має добрі потогінні, сечогінні, пом’якшуючі, в’яжучі властивості.

Аденома передміхурової залози

Зібрати кору осики (з молодих гілок під час сокоруху, березень). Висушити, подрібнити. 100 г кори залити в півлітровій банці 200 мл горілки. Щільно закрити, поставити в тепле, темне місце на два тижні. Відцідити. Буде 90—100 мл темно-коричневої настоянки. Вживати по 20 крапель на 30 мл перевареної води. Тричі на день. Краще, коли розсмоктувати ліки 5 хв. Їх вистачить десь на два місяці, з добрими наслідками.

Бронхіт задавнений

0,5 л соку столітника, 1 л “Кагору” (дорослим горілка) 0,5 л міцного відвару кори осики (дві пригорщі, щоб покрило водою), варити 20 хв. Усе добре розвести. Настояти два тижні. Перший тиждень пити по 1 ст. л. тричі в день за 30 хв. до їжі. Другий — по дві ложки. Третій — по три. І далі по три ложки тричі на день два тижні. Цей же припис використовується й при катарі дихальних шляхів.

Гила диска хребта

Ваннитися в міцному напарі осики. Щодень. Два тижні. Водночас пити настій волошки (1 ст. л. пелюсток на 250 мл окропу). Настояти годину вкутаним. Вживати теплим по 1 ст. л. 4—5 разів на день. Лікування тривале. Або ж зелена глина з метро, чи звичайна червона, в яку додають 10:1 сухого, перетертого хвоща польового. Замісити на власній (краще дитячій сечі) й класти на ніч до недуги. Міняти щодня. Лікування довге, але з добрими наслідками.

Далі буде.

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment