При чистім світлі слова Віталія Колодія

Олена ЛОГІНОВА,
молодший науковий співробітник Чернівецького обласного меморіального музею Володимира Івасюка

Дощує тихо піднебесний дощ…
Мої це сльози, друже, не тривож,
Не трать мене, прошу тебе, не трать.
Ось і зійде на всіх нас благодать.
І ми помолимось за прощення усім,
І ще останнє слово я повім:
Любімо світ й себе самого в нім.
Оці зворушливі та пророчі поетичні рядки Віталія Дем’яновича Колодія (1939—2017), стали епіграфом спомину до першої річниці від дня його відходу у далекі світи. 29 березня у Чернівецькому обласному меморіальному музеї Володимира Івасюка з ініціативи директора музею, письменника Мирослав Лазарука відбулося пошанування пам’яті відомого українського прозаїка, поета, перекладача, драматурга, публіциста.
Віталій Колодій був класиком за життя. Його творчий доробок не лише рецензували, а й досліджували українські науковці. Народився майбутній письменник у день Святого Богоявлення, 19 січня 1939 року в м. Первомайську Миколаївської області. Закінчив філологічний факультет Чернівецького національного університету ім. Юрія Федьковича. Працював у газетах “Радянська Буковина”, головним редактором видавництва “Маяк”, обласних газет “Буковинське віче”, “Літературно-мистецька Буковина”, директором музею буковинської діаспори, очолював Чернівецьку обласну організацію Національної спілки письменників України. Був лауреатом обласних літературно-мистецьких премій імені Сидора Воробкевича, імені Івана Бажанського та імені Дмитра Загула, міжнародних — імені Міхая Емінеску (Румунія). Віталій Дем’янович переклав українською геніальний твір Міхая Емінеску “Лучафер”, за що нагороджений премією імені Міхая Емінеску (Румунія) та Спілки письменників Молдови “За переклади румунської літератури в зарубіжжі” (Бухарест). Адже переклад Віталія Колодія вважається найкращою інтерпретацією твору, здійснено слов’янськими мовами.
Окремими виданнями вийшли книги “Зажинки” (1967), “Слов’янська дума” (1969), “Серпень і птиці” (1973), “Північний вирій” (1979), “Зоряне дерево” (1982), “Птахи на вітрах” (1983), “Погляд за видиму грань” (1986), “За обрієм літа” (1989), “Вечірній сніг” (1989), “Найлюбіша в світі панна” (1998), “Сонети” (1998), “При сповідальних свічах” (1990), “Сто сонетів” (2002), “Прощальна сльоза ранку” (2002), “Забинтовані квіти” (2004), “Псалом на чорно-білому” (2006), “Ріка, в яку ми входимо” (2007), “Біла квітка осені” (2010), драми та поеми — “Диспут” (2009), книга віршів “Ангел на камені” (2008), книга прози “Зоря над прірвою” (2008), книга перекладів “З вогню та квітів” (2009), книга публіцистики “Перо в облозі часу” (2009), книга у відсвіті жнив “Слова осипалися з літа” (2013), “У світлотінях летючої миті” (2014).
Студенти І курсу Чернівецького обласного училища мистецтв ім. С. Воробкевича — Проданюк Анна, Єлістін Антон, Лапінська Андріана, Тупкал Анастасія, Сербенюк Олександра, Нікітіна Анна (клас викладача відмінника освіти України Григорія Сорочана) літературну композицію “Зостатися людиною навчись” за поетичними творами В. Колодія .
Гості переглянули відеосюжети з архіву музею, де своє мудре та правдиве слово дарував присутнім незабутній Віталій Дем’янович та слайд-шоу “У світлотінях летючої миті”.
Світлими та зворушливими спогадами про батька поділилися доньки Олеся та Оксана Колодії, дружина Ольга Йосипівна, письменники Мірча Лютик, Віталій Демченко, Богдан Мельничук, Василь Місевич, Тамара Севернюк, Василь Довгий, Семен Абрамович, журналісти Дарина Туз-Максимець, Юрій Тирон, Анатолій Ісак, Василь Гринюк та Людмила Шаленко, художники Рудольф Лекалов та Михайло Єлисаветій.
У “Видавничому Домі “Букрек” побачило світ 12 авторських книг Віталія Дем’яновича і три поетичні книги в його перекладах з румунської мови у серії “Європейська поезія”: Міхай Емінеску “Лучафер”, Мірча Лютик “У світлі сповідань”, Кароліна Іліка “13 поезій (подвійних) про кохання: коротка поема про довге моє життя”.
Директор “Букреку”, заслужений журналіст України Дарина Степанівна Туз-Максимець повідомила про заснування видавництвом та родиною письменника щорічної Всеукраїнської літературної премії імені Віталія Колодія номіналом у 10 тисяч гривень, яку вручатимуть 19 січня, у день народження майстра слова кращим перекладачам. Також планується проводити до дня пам’яті Колодієві читання за участі молодих письменників.
Слушною є думка професора, доктора філологічних наук Лідії Ковалець: “І такий жаль, що багато важливого не сказалось Віталієві Дем’яновичу тут, на цій землі. Бо ми не сказали йому, що він — першорядна звіздар у колі сучасних українських поетів (світ, маючи митців такого масштабу, такої високої філософської культури мислення, письма, світовідчування, винагородив би їх більшою увагою…)
Варто запровадити традицію наших стрічань хоч би у день пам’яті Віталія Дем’яновича — позбавлених помпезності, скрашених його словом”.
Справді, слово видатного українського письменника Віталія Колодія завжди звучало мудро та життєствердно:
Осяжні треба для діянь простори,
Глибини рік, а не мілизни броду.
…Щасливий ти, якщо людина вгору
При чистім світлі твого слова сходить.

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment