Українська свідомість

До 100-річчя від дня народження Остапа Тарнавського

Лариса КОПАНЬ, “Університетське видавництво ПУЛЬСАРИ”

Дослідники творчості одного з найосвіченіших письменників української еміграції — поета й прозаїка, перекладача і критика, фахівця в галузі порівняльного літературознавства, журналіста й громадського діяча Остапа Тарнавського вказуватимуть на його складний життєвий шлях, розпочатий у Львові 3 травня 1917 року й завершений в Америці 19 вересня 1992-го в штаті Нью-Джерсі. Та неодмінно мають згадати й ту щасливу зірку, що супроводжувала його в житті й ім’я якій — Марта.

Колега, помічниця, дружина. Українська поетка, прозаїк, критик, бібліограф. Це вона, Марта Тарнавська (в дівоцтві — Сеньківська), не тільки облаштовувала побут, виховувала синів, а й супроводжувала в мандрах, вела щоденники, допомагала видавати його твори…

О. Тарнавський, окрім власних творів, чимало часу й натхнення віддавав перекладам, до яких мав особливий сентимент, і сказати б, вбачав у них “практичну суть”: “Переклади мають подвійне значення: вони збагачують українську літературу творами чужинних письменників та й допомагають нашим письменникам у праці над мовою, над стилем, поширюють мистецький світогляд наших письменників…” (О. Тарнавський. “Відоме й позавідоме”).

Роль літератури у нашому житті — традиційна тема розду мів людини, яка взялася за перо. Та для письменника значно важливіше збагнути суть життя, “найвищу ціль людини на землі”. Саме про це розмірковує герой оповідання О. Тарнавського “Камінні сходи”, письменник Трендеві, який через певні обставини опиняється в лікарні: “Я не хотів би вмерти, заки не скажу того, що хочу сказати. Відчуваю у своєму серці весь світ і правдиву кров, що пливе в жилах”.

Ті, кому довелося не з доброї волі покинути рідну землю й жити на чужині, гостро відчували “весь світ”, та ще гостріше чули дух євшан-зілля, яке щовесни проростає на місці, де була закопана їхня пуповина. Ось чому вимушений мандрівник, професор Євген Онацький не розлучався з українською книжкою, українським словом, а в далекій Аргентині, за допомогою діаспори оприлюднив 16 випусків “Української малої енциклопедії” — видатної пам’ятки нашої культури. Ось чому Іван Кошелівець змушений був досліджувати “Сучасну літературу в УРСР” (1964) та “Літературознавчий процес дещо з віддалі” (1991), писати й видавати монографії “Микола Скрипник”, “Олександер Довженко” десь там… Ось чому творчі візії Євгена Маланюка, Тодося Осьмачки, Івана Багряного… не полишали їх, надійно “захищених” залізною завісою від голодомору, морального й фізичного знищення.

Діаспорна література природно увіходить у загальну історію української літератури. Та й в огромі світової вона не маліє, бо творці її — то переважно люди виняткової ерудиції, таланту, ши роких зацікавлень у філософії, історії, мистецтві… А яких же мала знищувати радянська влада?

“…Нам ще треба по-справжньому відкрити Остапа Тарнавського”, — написав Михайло Слабошпицький у статті, вміщеній в антології “25 поетів україн ської діаспори” (К., Ярославів вал, 2006). І звісно, почнемо з того, як під час першої окупації Львова совєцькою владою 22-річного поета, який надрукував у періодиці кільканадцять віршів та оповідань… прийняли до Спілки письменників України.

“Я йшов між двох стихій — двох кольорів, шукав, який мені близький і рідний” (“Мій колорит”).

Судячи зі спогадів Остапових друзів, пошуки ті були нелегкими, аж так, що невдовзі він опи няється в Австрії. Потім — Америка. Цікава деталь зафіксована в “Біографічних матеріалах”: “1949. Виїзд до США разом з родиною Сеньківських через переселенчий табір у Бремені, а далі — американським військовим кораблем “Мерсі” до Бостона…” (Остап Тарнавський: Бібліографічний покажчик. — К., 2008. — с. 242). Пізніше О. Тарнавський напише болючі спогади про воєнні роки у Львові, і вони вийдуть (посмертно) окремою книжечкою у Львові та, перекладені польською, — у Познані.

Закорінений у традицію, в українське світосприймання (“Будували майстри калинові мости…”), О. Тарнавський, обравши гаслом для своєї творчості філософське осмислення світу, йде природним для нього шляхом освоєння кращих поетичних зразків різних сто літь, культур, країн. У Мюнхені захищає докторську дисертацію “Т. С. Еліот і Павло Тичина”.

Про глибокий інтерес до перекладацької діяльності та рівень здійснених ним перекладів з різ них мов фахівці можуть судити з його книжки “Поетичні переклади”, виданої 2006 р. у Києві “Університетським видавництвом ПУЛЬСАРИ”.

На щастя, вийшла в Києві, в нашому таки видавництві, й книжка О. Тарнавського “Крейзі та інші оповідання” (2005). Тож стежка до українського читача вже протоптана. Доступними стають нам твори багаторічного голови світового Об’єднання українських письменників “Слово”. “Столітній ювілей — це справді подія, що має бути відзначена. Я, зі свого боку, подбала про те, щоб вийшла друком Остапова посмертна спадщина і все це точно задокументовано у виданому ПУЛЬСАРАМИ “Бібліографічному покажчику” Остапової творчості, — написала нещодавно в листі до видавництва 86-річна вдова письменника. — Мене трохи дивує, — з гіркотою зазначила вона, — що дописувачі української Вікіпедії не користають з виданих в Україні бібліографічних довідників”.

Столітній ювілей Остапа Тарнавського — привід сказати добре слово про всю його родину — крім дружини, ще й про двох синів. Один з них — Максим так написав у передмові до українського видання своєї книжки “Між розумом та ірраціональністю” (К., Унів. в-во ПУЛЬСАРИ, 2004): “Я син емігрантів із Західної України… виростав у домі, де питання української свідомості було на першому плані… Між гістьми нерідко бували постаті з діаспорного літературного пантеону, звучали розмови батьків-письменників на різні літературні теми”.

По-справжньому незнищенний той народ, діти і внуки якого навіть у далеких світах, провівши життя на еміграції, мають питання національної свідомості “на першому плані”. Посіяне зерно має вродити.

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment