Василь РЯБИЙ: Вічномста

***
Чи є десь зло, якому б мстилося добро?
Але добро від зла озлобленим буває.
І не витравлюється вічний цей синдром,
хоча, здавалось би, ознаки всі зникають.

І древом нервів, наче землетрус, трясе,
і дихають вогнем старих образ вулкани.
І можна уявити, що та мить несе,
якщо відкрилися і кровоточать рани.

Не здобрувати від того добра лихого.
Пересварилася до раю черга днів.
І час осатанів, звертаючись до Бога:

чому комусь дано усе, комусь нічого,
одним тернові терни, іншим пух-дорога?..
Як помста і пробуджується лютий гнів.
***
Буття поділене на смуги протиріч
і кожен хоче взяти щось і не програти.
І кожен прагне мати найдорожчу річ
і царювати, царювати, царювати.

Але у розкошах купатися не всім,
охочих завжди більше, ніж самих палаців,
і менше коронованих царів, ніж псів,
за трон тримаються, імущих власть на гадці.

А де одвічний глас нестерпних бунтарів —
розпорошився, відійшов, заснув, згорів —
(раби вже не раби, хто ліг під ласку праски) —

і вираз милосердя на лиці застиг,
щоб цар заможний здогадатися не міг:
гримуча ненависть сховалася під маску.
***
Двопогляд, дво-дводумка,
дво-дво-дво-дворушність,
подвійне — не уздриш — підступне дно світів,
за що страждають опалимі світлі душі,
яких на бездоріжжя темний блуд забрів.

А вітер бунтівні великі сльози сушить
і хочеться у хорі дощоголосів
помститися мовчанням за мовчання суще
й повірить у виття скажених вовкопсів.

А хто потрапив в поле пекла проклятуще
і вийти з нього неуражений зумів,
чи може відчувати щастя повнозвучне,

коли інстинкт самозбереження ожив
і виживати вчить мінливість неминуча
оманодоброти роздвоєних умів.
***
У цьому хаосі злопам’ятних жадань
і щирих зрад немов отрути хтось накапав,
і грішних вад ще не помічена біда —
не припиняє мстити незнищенна напасть

за все, на що не кинеш оком, тикнеш пальцем,
ментальність зла не зазнає ніяких змін.
І ти такий же сіроманець сіроманцем,
недовговічний постоялець, сучий син,

кого шукати жертву нагло підмовляє
фатальний чорний дух розірваного маку,
якого — не втомилась — носить ще земля.

Неначе ангел падший праведним вже став,
і насолода перемоги — тільки мста,
а справжня доброта терпить чомусь поразку.

***
Запитуєш й запитуєш: за що, за що?
Невже таки за все, за все й нітрохи менше?
Із ніг на голову перевернувся чорт
і стадо перевертнів випустив не вперше.
Це дивина, мій Боже, що терпіти можеш
безсмертне плем’я месників — безбожний рід,
ніким не виловлений вічний рій ворожий
в протистоянні кольорів — смертельній грі

в учора й завтра — що було, що має бути,
й коли палити за собою всі мости
через прозоре сьогодення каламуті.

З минулого в майбутнє часопереправу
не обминає кровожадних днів розправа.
Принижує жорстока зверхність висоти.
***
Нікчемність грішна прикидається святою
і задає лукавство тла всечесний тон,
прикрившись непомітно добротою злою
і називаючи оазисом притон.

Нема фальсифікації, є тільки фальш
якогось незбагненного музиколаду.
Фальшують ноти архаїчний псевдомарш.
Яка ще мстива правда може бути в гада?

Полічено (мене) тягар годин і мук.
І зважено (текел) ярмо земних заслуг.
Поділено (фарес) на кожного мороки.

Веселі сатанинські гульбища доби
і укорочують для повної ганьби
зріст гідності, скоривши на коліна кроки.
***
Здається, найпростіше осягнути транс —
налите в чашу нахилити й залпом пити.
В який ти народився (чи потрапив) час,
якщо так важко (де ти є і з ким) прозріти.

Не пий чи пий — заплутують в бур’ян розмов
людські подоби демонів чужих і рідних.
То червоніє, то чорніє рабська кров.
І не бунтує за межею бідна бідність.

Хоча переважає крапелька-сердечність,
та міру перебрав жадливець небезпечний,
і суть речей таки повинен хтось спасти,

аби вдоволена і сита справедливість.
могла із кожним чесно хлібом поділитись.
Дух рівноваги і жадає сліпо мсти.

***
А можна все — що забажаєш, те і можна —
високих тронів, марципанів і слуги,
іти по головах покірних переможно
і чути дику силу в поступі ноги.

Свавілля стиль диктує і відкрито править,
всеможники — насіння щедре доброзла —
прибрали доброту (нещасний збіг обставин).
На те і є вона, пропаща кабала.

І здобич жертвою стає, бо час такий.
Це милосердя знак залізної руки.
Посіяно бур’ян тягнути життєсоки.

І шкідники використовують момент.
Та недоступний тимчасово абонент.
А проща підкладає ліву й праву щоки.
***
Не люди — фігуранти починають гру.
Хтось механізм насилля на віки завів.
І обдирають липу, зняли всю кору.
Жеріться — кинем кістку та між двох вогнів.

В театрі роль добродія тримає хам,
навиворіт одягнені рясні обличчя.
Мстять дурні дурням, мудрі мудріям.
Тому живе трагедія оптимістична.

Вистава про чуму: чому впродовж віків
свій свого радо мстить за тридцять срібняків
і в лику святості ховає ріжки біс.

В одному “я” злочинець, свідок і підсудний,
суддя, обвинувач, покарник, месник блудний.
До заборонених прийомів потяг зріс.
***
Така вже вдячність — холодом гасити жар.
Комусь ти хліба — хтось тобі
звичайний камінь.
Зворотного удару пильно жде удар.
А чим від величі різниться посередність.

Росте важке число несплачених боргів.
Усе життя прозріти прозрівай пітьмою.
Втікай втікати від нещадних хижаків
куди кудись світ за очі стрімголовою.

Віддати і віддаш, усюди і знайдуть,
і вчинять суд, і витрясуть потрібну суть
думки, які викручують у мрії руки.

І жаль, не можна відомститися добром,
а тільки, хоч маленьким, але злісним злом.
І заборговано відплату за трафунки.
***
Коли це буде, що історія розсудить
хто добрим був, а хто таки безжальним, злим,
кого осяяло, кого схопили блуди
і як живі та можуть заздрити мертвим.

Ніхто і не здогадується, і не знає,
яким же інструментом був в чужих руках.
Уділ слабких — живуча мста — не пропадає
і силить, усміхаючись, нетлінний жах.

Подалі б від гріха, та марнославна чесність
грайливо нападає на мерзенність скрізь,
і всюди переможний дух, як свист у лист.

А правдолюбство наробило колотнечі.
Вагаються миритись історичні речі
чи віддавати за усе, що час приніс.
***
Цілеспрямоване спотворення добра
і доброти недоброї старання нице.
Неначе допустиму дозу перебрав
й вражаєшся: нема реакції зіниці.

Комфортів горе — удавай, що це є рай
і лай сумирно на столобенкет навали.
Комусь погано — безумовно, співчувай,
як і тобі холоднокровно співчували.

В імперії байдужості цілком безпечні
вино, видовище і хліб — спасенна сіль
від порожнечі кожен ранок, кожен вечір.

Та й бенкетуй, але навчися впізнавати,
щоб міг порятувати в хаосі розплати
образу, гіркоту, наругу, кривду, біль.
***
Вивчає ангел категорії катів:
здичілі пси, вовки, гадюки безвідмовні,
король щурів зі сплетених шести хвостів.
Але людська і найстрашніша помста кровна.

Чи вівці звірі, в пастуха психоневроз,
наговорив же цілу купу арештантів.
Загроз не меншає, а більшає погроз
від світу цього сильної завжди розплати

за висохле джерельце, знищену рослину,
за вбиту пташку і отруєну росину,
за те, що злу так добросовісно служив,

і зрікся раю, у якому жив привільно,
і кара буде за свавільно-божевільні
зневагу, хамство, підлість, вимотання жил.
***
Так і трипіцкаємось за старим законом
і маємо неписані свої права
за око око, зуб за зуб, а за прокльоном
травину натравляє на траву трава.

Універсальний сірий колір виживання,
і тільки перевага сили валить мур.
І заздрить заздрість заздрості у існуванні.
У пеклі, як у пеклі, правлять пек і цур.

І йде життя, як йшло, мовчав би чи кричав,
ділився б досвідом як власний віз тручав
і слухав сповідь суперечливої думки.

І мсти позбувся б — не давала тьма марниць.
І думав приголомшено в церквах каплиць
простити чи звести зі світом порахунки.

***
Як помста і пробуджується лютий гнів.
Гримуча ненависть ховається під маску
оманодоброти роздвоєних умів,
а справжня доброта терпить чомусь поразку.

Принижує жорстока зверхність висоти
зріст гідності, скоривши на коліна кроки.
Дух рівноваги і жадає сліпо мсти,
а проща підкладає ліву й праву щоки.

До заборонених прийомів потяг зріс
і заборговано відплату за трафунки.
Чи віддавати за усе, що час приніс

образу, гіркоту, наругу, кривду, біль,
зневагу, хамство, підлість, вимотання жил —
простити чи звести зі світом порахунки?

м. Коломия

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment