Дурні проти особистостей

Бідність нас доганяє впродовж усіх років незалежності. Можна винуватити в цьому стихійному лихові Росію, олігархів, самокритично поглянути на родову совковість старшого покоління, але це не пояснює феномену періодичної української руїни, яка в сучасному вимірі зветься бідністю в парі з депресією. Напевно, є якась неприємна для нас правда, яка все пояснює, але геть руйнує наш уявний добрий імідж у власному колі. Тому люди, які мають якусь перспективу політика чи громадського діяча, чи просто авторитета громадської думки, воліють не розкопувати надто глибоко болючі українські проблеми. Бо ризикують бути закаменованими гоноровим і масово-свідомим українством. Хоча рано чи пізно доведеться від балачок про національну ідею перейти до жорсткого прагматизму і усмирення української розхристаності. Якщо ми хочемо вижити з доброю перспективою буття, нашою громадською думкою і чином мають заволодіти розумні й відповідальні особистості. Нам потрібні лідери мудрі й практичні, здатні силоміць змусити українців повернутися до неприємної реальності й поставити на край щоденної боротьби за своє українство і державу. Звісно, такого лідера заколисане ідеалізмом і втечею від безконечної депресії українство ніколи не обере у владу, та й наш геній Іван Франко сьогодні теж не став би нардепом. Тому не політикам, особистостям громадського сектору доведеться лікувати мудрий український народ від історичної звички надто часто помилятися і переживати мазохізм чергової руїни.
Свого часу італійський історик та економіст Карло Чіполла сформулював п’ять законів, які поділяють будь-яке суспільство на чотири групи — розумників, простаків, бандитів і дурнів. На поверхні публічного життя завжди опиняються вчинки перших трьох градацій, але реально згубним для суспільства є домінування людей, одержимих дурістю. Перепрошую за це слово, адже більшість українців вважають себе розумниками. Виявляється, що дурнями народжуються незалежно від статусу, освіти та інтелекту. Дурнів Карло Чіполла виявив навіть серед Нобелівських лауреатів. Дурень — це людина, будь-які дії якої наносять шкоду іншій людині або групі людей і водночас не корисні чи навіть шкідливі для самого дурня. Україна може похвалитися тисячами високоосвічених і здібних людей, які можуть годинами розумно говорити про українські справи, але сукупний результат зусиль усього суспільства чомусь невтішний. Коли українство збирається на збори, охочих сказати мудре слово безліч. Немає терпіння пересічному українцеві дочекатися і, тим паче, домогтися результату, діяти дисципліновано, в команді. Ми точно не німці, але наш ідеал середньоарифметична особистість українця з німцем чи прибалтом. А так — високоосвічене, працьовите населення за результатом скупної дії долає світовий рекорд із чисельності і впливовості класичних дурнів, бо бідні.
Вочевидь, деформації української ментальності і вже сучасні експерименти з будівництва бідного ліберального суспільства витворили в Україні прототип людської поведінки, наслідки якої відверто шкодять самому суспільству. Без розуміння цього феномену і винайдення способу лікування хвороби українського нещастя втрачають сенс розумні і добрі наміри збудувати багату і сильну державу для блага людності. Не секрет, що так звані успішні держави мають незмірно більший відсоток натуральних дурнів, але ці держави багаті та успішні. Бо в них всюди домінують консолідовані й розумні особистості і реально діє порядок обмеження впливу дурнів на державу.
Чому ж Україна, яка має найвищий у світі коефіцієнт інтелектуальності на душу населення, переживає не кращі часи? Вочевидь, системний уклад нашого життя з певних причин не контро­лює розумна верства суспільства. Аналізувати цей неприємний факт доведеться, і тут немає нічого ганебного. Весь світ потерпає від глобальної технології виховання дурнів під впливом реклами та інформаційного хаосу. Я б сказав, що ключем до виживання в ХХІ столітті будь-якого суспільства є здатність розумних особистостей створювати закони “від дурня” і не дозволяти дурням домінувати.
Для українців важливо припинити самозахвалювання і чесно та без образ визнати правду — поганий результат для життя кожного з нас вперто свідчить про домінування над нами нерозумних людей. Щоб щасливо зажити в Україні, варто не давати собою керувати дурням, не бути дурнями, коли йдеться про вибір і підтримку тих, хто над нами. Бо дурні мають звичку сидіти на головах розумників, зводячи нанівець добрі зусилля для виживання всього суспільства. Все залежить від здатності недурної частини суспільства — розумників, простаків і бандитів перестати прикидатися дурнями заради спокою, грошей і влади. Це завжди погано закінчується. Українці в ті часи добре навчилися прикидатися дурнями і російськомовними, аби вижити, але надмірне захоплення цим завжди приводить до найбільшої шкоди — втрати свого призначення на землі й проживання тимчасово, неповторного, змарнованого життя. Припинити по-дурному прикидатися жертвами, зрусифікованими чи депресованими. Не бути в житті колодою на узбіччі, яка тихо гниє, боячись розсердити древоточців, сподіваючись легше пережити важкі часи. Про цю колоду ще Тарас Шевченко писав, а ми думали, що то для давніх кріпаків-гречкосіїв. Ми навіть заздримо деяким дурням із багатством, хоч розумна ціна багатства — це не тільки гроші, а міра вільного часу для себе. Розумні особистості повинні перемогти дурнів, особливо дурнів з грошима і правом сили. Існує правило мудрого життя — розумні люди повинні завжди перемагати у змаганні за державу.

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment