Усвідомлюючи власну відповідальність

Микола ГОЛОМША,
голова Політичної партії “ПАТРІОТ”

Цілий квітень суспільство чекало звіту українського уряду. Народні депутати вирішили посприяти урядовцям і пішли у місячну відпустку — звіту немає, а уряд щодня з екранів телевізорів переконує людей у своїх благих намірах…

Давайте глянемо на ці результати. Найбільшим своїм досягненням влада вважає ухвалення Європейським Союзом рішення про безвізовий режим для українців. Чекали на нього майже п’ять років. Дочекалися. Але чи зможе скористатися цією можливістю пересічний українець? Чи зможе він хоча б купити квиток при вартості євро більше 28 гривень? Риторичне запитання.
Маємо ще одне досягнення — країна нарешті отримала транш від МВФ — 1 млрд доларів. Чому ми не можемо прожити без цього нового міжнародного боргу? Відповідь проста — бо не спромоглися на кардинальні й ефективні реформи, а це, зазвичай, повна модернізація чи навіть трансформація на вимоги сьогодення. Путінська агресія, окуповані території, інші причини стримують очільників країни від справжніх модернізаційно-системних процесів у сучасних глобальних динаміках. Але є й інша причина: небажання зламати стару систему управління, проти якої нібито і самі ще недавно виступали.
Кредит МВФ на міжнародному рівні є визнанням управлінської неспроможності інститутів нинішньої влади. Тому міжнародна спільнота виступила в даному випадку союзником саме українського суспільства, яке наполегливо виступає за кардинальні зміни в країні. Рекомендаційні вимоги — як вектори державного поступу — від МВФ чіткі й зрозумілі, хоча й не завжди прийнятні: обов’язкова пенсійна реформа, активізація прозорої приватизації, земельна реформа, і, як наслідок, початок творення ринку землі, дієва антикорупційна реформа, реформа державної фіскальної служби, монетизація пільг тощо.
Фактично ми спостерігаємо прикру картину, коли міжнародна фінансова спільнота в особі МВФ взяла на себе управління державою. Це ганьба для державництва в Україні, але найбільше — для її кадрово-інтелектуального керівництва. Міжнародна інституція диктує нам стратегію, яку ми самі не творимо, а лише виконуємо міжнародні настанови.
Намагання уряду зупинити катастрофічне падіння економічних показників протягом останніх років, на жаль, не вирізнялися масштабом, цілеспрямованістю чи інноваційністю. Зростання економіки на 2 % за минулий рік — це не успіх, а ефект адаптації підприємницького середовища до нових умов. Активна частина суспільства витягує себе та державу загалом із трясовиння загальнодержавної управлінської бездіяльності та безвідповідальності.
За офіційними даними в країні — понад 3500 державних підприємств. Із них працює половина. А ефективними та прибутковими є всього 30 %. І цей тягар уже роками “висить” на держбюджеті, і за цей управлінський безлад платимо у кінцевому рахунку ми з вами.
Особливо тривожним і небезпечним є стан справ в енергетиці. Середній вік енергетичних активів становить 40 років, зношеність об’єктів сягає 60—80 %. Усе це має бути предметом першочергової уваги влади, а не лише статистичними повідомленнями на брифінгах у Кабінеті Міністрів.
Основна тема для пересічного українця — тарифи, бо держава не сподобилася створити зрозумілу, ефективну і водночас доступну тарифну систему платоспроможності кожного громадянина не лише за цифрами, а й за функціоналом. Чого варта лише абонплата за інфраструктурне утримування?
Суспільство вимагає — покажіть усім, як формуєте тарифи, з чого вони складаються, куди йдуть надходження і в якій пропорції. Прозорість управління змінює соціальну ситуацію без додаткових спонукань.
Але наразі маємо багато розмов про європейськість — і відсутність будь-якої прозорості в тарифній політиці.
Чому? Бо немає політичної волі подолати корупцію монополістів, зокрема й іноземних, яка заполонила всю державну систему. І про цю проблему українського владного олігархату знає весь світ.
Міністри закордонних справ країн “Великої сімки”, які в своїй нещодавній заяві оцінили результати інституційних та адміністративних реформ в Україні, закликали український уряд зосередитися на найважливіших сферах, зокрема, реформі державного управління та політичної системи, реформі правосуддя, енергетики, охорони здоров’я, децентралізації, боротьбі з корупцією та сприянні розширенню громадянських свобод.
Особливий наголос зроблено саме на корупційній складовій нинішньої влади. “Зусилля, спрямовані на боротьбу з корупцією, не повинні використовуватися проти громадянського суспільства, яке має життєво важливе значення на шляху реформування України”, — зазначено у заяві.
Це свідчить про серйозне занепокоєння станом справ в Україні і побоювання грандів міжнародної політики про можливий відхід від заявлених перспектив, стагнацію економічної діяльності та згортання реформ.
Ще однією проблемою, яка ніяк не може виборсатися з корупційних тенет, є формування вільного ринку землі. Під гаслами турботи про щасливе майбуття селянина, влада заганяє дрібного господаря у безвихідь, всіма доступними способами змушує його зректися від думки про власну землю і здатися на милість олігархам аграрної мафії.
Питання надзвичайної ваги — формування прозорого й ефективного ринку землі, де найпершим питанням має бути врахування інтересів середовищ життя пересічного українця-селянина, споконвічного захисника своєї землі й натхненного трудівника. Досить орієнтуватися на тотальну галузеву товаризацію виробництва. Створення законодавчо-процедурних механізмів розширення можливостей і безпосередньої державно-коопе­ративної підтримки дрібних і середніх сільськогосподарських підприємств, сімейних ферм уже за кілька років дасть ефект зростання питомої ваги сільськогосподарської продукції на загальнодержавному рівні та виведення селянина з нинішніх злиднів у гідного партнера держави.
Партія “Патріот” виступає за ухвалення законодавства щодо ринку землі як кодифікованого законодавства, в якому враховують інтереси громади, громадян і селянина передусім, і в якому не домінуватимуть інтереси олігархів-монополістів. Ми не можемо допустити пограбування країни через примітивний тотальний продаж землі.
Тому не варто очікувати від міжнародної спільноти “Плану Маршалла” для України, а необхідно самим розширювати можливості капіталізації досвідів, талантів і ресурсів громад, уникаючи при цьому корупційної ренти від інституцій влади в центрі та на місцях. Ресурси в країні є, але охочих їх вкрасти значно більше, а от чого немає — так це волі до обмеження злочинів в економіці.
Де ж шукати селянину і пересічному українцю правди? Мабуть, у судах. Так роблять у демократичному світі. Але у нашій країні навіть намір про звертання до суду викликає гірку посмішку. Бо судова гілка влади дискредитувала себе повністю. Були сподівання, що, зрештою, під тиском міжнародної спільноти, реформа судової системи почне рухатися в правильному напрямку. Так тут постаралися народні депутати, які спільними (незалежно від політичних і партійних уподобань) зусиллями провалили законопроект про Конституційний Суд.
У боротьбі за владу між партійно-політичними й олігархічними кланами на державному рівні зникає відповідальність за інтереси держави та інтереси суспільства.
У результаті ми маємо розбалансованість, прикриту політичними гаслами, різновекторність реформ, які залежать від корупційних відкатів, бажання обіймати посади, але не виконувати функціональних обов’язків.
У цій ситуації постає питання — хто візьме на себе відповідальність за стан справ у державі? Хто відповість на нагальні питання, які стоять перед суспільством?
Маємо добиватися розширення та капіталізації нових напрямів економіки, зокрема, креативних індустрій. Це мають бути реальності сучасної України й орієнтири розвитку в міжнародному сегменті.
Ми вважаємо, що на сучасному етапі назріла необхідність зміни конфігурації функціональної відповідальності Національного банку України. Діяльність НБУ має трансформуватися із гри на фінансовому ринку та поточного контролю банківського сектору у відповідальність за збільшення робочих місць і ріст економіки.
Партія “Патріот” бачить своє призначення в тому, щоб спільними зусиллями створити й запропонувати українській нації функціональну модель державництва як чинний механізм, а не п’єдестал особистої влади.
Один із найважливіших аспектів нашої роботи — пошук ефективних пропозицій щодо механізмів утримання молоді від виїзду за кордон у пошуках роботи. Це наше спільне завдання з усіма проукраїнськими політичними силами і громадськими організаціями.
Ми маємо схилити уряд до ухвалення цих пропозицій. Бо сьогодні “гастарбайтери” стали навіть вигідними: за рік із-за кордону в країну вливається 5,4 мільярда доларів. Ця сума співставна з 20 % доходів держбюджету. Для розуміння об’єму цієї суми — це 7 % ВВП.
Але найтривожніше, що фіксується найбільша сума надходжень від “гастарбайтерів” із Росії. Ось ціна державної та економічної політики нашої нинішньої влади! Заради виживання пересічний українець працює навіть на агресора-терориста.
Сьогодні, перед викликами глобального гібридного тероризму і його загрозою для України, надважливим є рівень морально-психологічної витривалості й духу в суспільстві. Тож маємо зосередитися на формуванні мотиваційних викликів майбутнього, зокрема гуманітарної орієнтації українського суспільства сьогодні і в прийдешньому.
Тільки так, усвідомлюючи національні та глобальні виклики, ризики та загрози, які стоять перед українською державою, розуміючи власну відповідальність за нинішній стан справ і перспективу розвитку, об’єднавшись у боротьбі за безпечне та благополучне майбуття України з патріотичними силами країни, ми переможемо.

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment