Володимир Рутківський — знакова постать у сучасній літературі для дітей та юнацтва. Його тетралогія “Джури” (“Джури козака Швайки”, “Джури-характерники”, “Джури і підводний човен”, “Джури і Кудлатик”), дилогія “Сині води” (“Князь бродників”, “Стріли впритул”), повість “Сторожова застава” заповнюють нішу історико-пригодницької прози, у новому ракурсі відкривають юним читачам українську історію та національних героїв. Автор висвітлює ті сторінки, які замовчувались або подавались спотворено; показує, що маємо не лише поразки, а й перемоги. Динамічні сюжети й розповіді про особливі події, використання історичних та фольклорних джерел, переплетення реального, вигаданого, казкового, містичного часу/простору, центрування колоритних історичних постатей, виписування дитячих характерів та глибокі психологічні портрети — далеко не весь перелік рис стилю, які роблять письмо Володимира Рутківського особливим і впізнаваним, а твори — читабельними і популярними у різновікових колах читачів.
Пригодницько-історичну прозу Володимира Рутківського дуже слушно Іван Андрусяк називає “хлопчачою” насолодою, а його читання-переживання порівнює з емоціями, які викликають твори Жуля Верна. Образи відважних козаків та українських князів, мужів, богатирів, які беруть участь у національній боротьбі; осмислення історичних подій, потрактування ключових суспільних проблем з чоловічої точки зору і досвіду; битва як один із головних предметів зображення надають творам Володимира Рутківського маскулінного характеру. Однак на рецептивному рівні текст, де панують маскулінні маркери та концепти, чудово відчитується і читачами-хлопчиками, і читачами-дівчатками. В цьому універ сальність жанру історичної пригодницької прози. У творчому доробку письменника є й твори, які можна назвати “дівчачими” — “Ганнуся”, “Ганнуся. У гості до Лісовика”. Легкі й читабельні повісті розповідають про пригоди непосидючої дівчинки та її друзів під час літніх канікул.
Особливою у контексті пізнання письменника та його творчості є автобіографічна повість “Потерчата”. У сповіді Рутківський поринає у свої дитячі переживання, відверто виписує емоції та деталі. Глибина образу розкривається завдяки епізодам, де дитяча наївність, щирість і безпосередність у ставленні до себе і до навколишнього просто вражають. Довоєнне дитинство було щасливим: із татом, із мамою, а потім — голод, холод, страх, беззахисність, самотність.
“Дитяча сповідь для дорослих, які так нічого й не навчились”, — таке жанрове означення твору дав Володимир Рутківський. Тут паралельно розгорнуто два бачення світу: дитяче і доросле. Зворушлива дитяча оповідь про їжачка, бабусині пиріжечки, домашній затишок, тепло песика (якому автор присвятив цю книжку) переплітається із самоосмисленням та роздумами про людей, їхнє ставлення один до одного, буття. Проймає жаль і біль за долю хлопчика. Драматизм підсилюється натуралістичним показом дитячих страждань і “неромантизованої” навколишньої дійсності. “Потерчата” — це роздуми про дитинство у страшному світі, який дорослі перетворили на війну; про людство, проблеми самознищення. Невипадково твір складається з окремих розділів, які є епізодами-кадрами зі стрічки життя автора. У творчості Володимира Рутківського кожен знайде для себе цікаві тексти, близький емоційний досвід, зможе насолодитися справжнім мистецтвом художньо-естетичного письма.
Тетяна КАЧАК, кандидат філологічних наук, доцент, м. Івано-Франківськ
Високохудожня та стилістично вправна, пізнавальна і змістовна, цікава й весела, зворушлива та щира, захоплива й імпульсивна, відверта й органічна, добра, мудра — такою є творчість ВЕЛИКОГО українського дитячого письменника Володимира Рутківського.
Його повісті й романи для дітей та юнацтва, і новітні, і написані ще в підрадянській Україні, дуже популярні серед юних читачів. Вони — поза часом! І це невипадково: у кожній історії, що її оповідає автор, діти знаходять відповіді на актуальні для них питання “душевного виміру”, що їх хвилюють сьогодні й зараз, пізнають складний і неповторний світ, історію свого народу, пізнають себе і своїх друзів. Володимир Рутківський — цікавий співрозмовник: він не повчає дитину, а проживає разом із нею кожну мить, кожен епізод зі своїх книг, що розказані жваво і яскраво, з дивовижною емоційною зарядженістю та душевною теплотою. Так, у повісті “Ганнуся” на тлі пригодницького сюжету з чималою кількістю несподіванок, подорожей, кумедних ситуацій автор розгортає перед читачем історію дев’ятирічної дівчинки, зосереджуючись не на подієвому плині оповіді, а на емоційній і чуттєвій сфері персонажів. Ганнуся буквально вривається в текст шквалом емоцій, особливим чином виявляє себе у процесі дитячої гри: під час подорожі на пароплаві пропонує Костеві погратися у вірші, і ця гра демонструє емоційну природу дівчинки, її оригінальне відчуття світу, відбиває динаміку її почуттів.
Спілкування з Ганнусею у Воронівці духовно збагачує Костя. Він іншими очима став дивитися на річку і ліс, сільський сад, який насаджував зі своїми однокласниками в дитинстві. Та лейтмотивом повісті є любов до Батьківщини. Для автора твору немає нічого кращого на цьому світі, ніж рідне село. Матір Ганнусі пише репортаж про життя українців на Далекому Сході і не перестає дивуватися, що вони живуть з Україною в серці усе своє життя. Лист спонукає дітей до вельми шляхетної справи: зварити варення й відправити дітям Далекого Сходу, аби вони відчули любов і піклування про себе співвітчизників. В. Рутківський заперечує моралізаторство й відкритий дидактизм у спілкуванні дорослого й дитини, як це практикували представники соцреалістичної літератури, пропонуючи як альтернативу товариські взаємини, щиру дружбу, порозуміння й підтримку.
У повісті “Потерчата” автобіографічний компонент чітко означений стильовою палітрою, типом моральних колізій, авторським прагненням виразити власне ставлення до світу, намаганням жити за критеріями предковічно усталеного добра. І хоча у творі часто зачіпаються доволі непрості філософські проблеми (ідеологічний спротив, смерть, страх, сенс життя тощо), рецептивна практика все ж переконливо свідчить про доступність тексту підлітково-юнацькій аудиторії. Загальна тональність твору похмура, оскільки він відкриває читачеві трагічні сторінки історії українського народу, передає суспільну атмосферу середини ХХ століття. У новелістичних замальовках, з яких складається повість, оминається фактографічне зображення подій; це, швидше, письменницькі враження від пережитого, зафіксовані тим чи тим епізодом дитинства. Герою “Потерчат” довелося пізнати чимало лиха за період війни: голод, окупація, втрата домівки, життя без батька, конфлікт матері й діда, страх смерті тощо. Семантичний та образний коди твору віддзеркалюють віру в життєвість, оптимізм автора. Вони — в кумедному їжачкові з райськими яблучками на голках, київських помадках, смак яких зберігся на все життя, горняткові каші із запашною шкуринкою, грудочці цукру, подарованій вартовим німцем під час окупації, ковзанці на подвір’ї, на якій під час війни босими каталися перед шкільними заняттями, кумедному песикові, що до часу охороняв сон дитини, батькові хлопця, який, немов казковий пастушок з різдвяної листівки, повернувся врешті-решт до своєї родини.
Елементи вітаїстичного світобачення яскраво підтверджує епізод з життя вже дорослого наратора, коли він потрапив на операційний стіл. У системі координат твору цей епізод є камертонним, оскільки на рефлексивному рівні відтворює душевно-емоційний стан письменника. Проживши довге життя, нехрещений головний герой (він же автор твору) під час наркозу потрапляє ні в пекло, ні в чистилище, а до раю. Він згадує прожиті роки, вмить на асоціативному рівні переживаючи їх, і попри численні трагічні сторінки життя, те зло, що вело людство до загибелі, загальну атмосферу жорстокості, вірить у світ, сповнений любов’ю. Саме ця щиросерда віра у всеперемагаючу силу любові та добра є камертоном усієї творчості письменника.
Віталіна КИЗИЛОВА, доктор філологічних наук, професор, м. Старобільськ на Луганщині
Від щирого серця привітаємо шановного пана Володимира з ЮВІЛЕЄМ! Міцного здоров’я Вам, творчого довголіття, наснаги, миру, добробуту! Нехай кожен Ваш день буде сонячним і радісним, нехай довкола Вас панують любов і гармонія! Приємних Вам світлих зустрічей із юними читачами, нових цікавих історій, яскравих соковитих барв у житті!
