За ідею української державності

Микола ЦИМБАЛЮК

Довіра народу до нинішньої влади сягнула критичної межі. Непатріотизм, непрофесіоналізм, корумпованість, відсутність дієвих реформ, цинічне невиконання взятих на себе зобов’язань переважної більшості владців, що прорвалися до керівництва країною на крові Євромайдану, стали просто волаючими. Особливо це чітко проявилося за останні два роки на тлі жахливого зубожіння українців, 67 % яких опинилися за межею бідності.

Саме на цьому акцентував Президент України Леонід Кравчук на черговому засіданні громадської організації “Українська альтернатива”, що відбулося в просвітянському інформаційному центрі 21 квітня. Але критичну ситуацію в суспільстві і державі бачать не лише українці. Леонід Макарович розповів:
— В останні кілька місяців на запрошення іноземних неурядових організацій мені довелося побувати в кількох країнах, зокрема в США, Великобританії. Мав зустрічі з міжнародними експертами, журналістами, студентською молоддю. І всюди, під час дискусій, опоненти дивувалися: “У вас цікава країна. Чверть віку тому вона стояла в лавах найбагатших не лише в Європі, а тепер — одна з найбідніших у світі. Маючи президента-мільярдера, який їздить по світу з простягнутою рукою, ви не можете звести кінці з кінцями. Нещодавно просив у Швейцарії якихось 100 млн. Це, образно кажучи, козам на сіно. І це тоді, коли ваші олігархи і їхні ставленики у владі безперешкодно виводять мільярди в офшори!
Тим часом МВФ “пропонує” Києву черговий багатомільярдний транш, однією із умов якого є прискорене проведення пенсійної і земельної реформи. Звичайно, країна гостро потребує фінансових інвестицій, так само як і підтримки світового співтовариства у вирішенні запущеної проблеми війни Росії проти України. Купившись на обнадійливі обіцянки Заходу на допомогу в боротьбі з московським агресором, Україна по вуха загрузла в так званому Мінському переговорному процесі. Тепер, як і три роки тому, українці щодня платять на східному фронті не лише власною кров’ю за свою довірливість. Російські колабораціоністи, наприклад, внаслідок “мирної політики” за всі роки війни безпроблемно використовували українську електроенергію, за яку нам не платили. Влада, зіткнувшись із рішучістю добробатів щодо торговельної блокади, спочатку намагалася виставити їх як зрадників, пособників Путіна. Але ж правди не приховаєш…
У своєму слові під час дискусії співголова “Української альтернативи” Георгій Філіпчук чіткіше окреслив ті виклики і загрози для України, що не сьогодні постали перед Україною. По-перше — зовнішня військова агресія з боку Росії. По-друге — системна криза влади, її олігархічно-корупційний і компрадорський характер. Відсутність належного діалогу влади і громадянського суспільства з питань життєдіяльності української нації і держави. По-третє — демографічна катастрофа як реальна загроза національній безпеці й існуванню Українського народу в ХХІ столітті. По-четверте — існування згубної для розвитку держави і народу економічної моделі, що базується: на філософії олігархічних інтересів; несправедливому перерозподілі ВВП; відсутності економічних свобод і наявності системних корупційних явищ; повному ігноруванні ролі науки в становленні пріоритетних високотехнологічних укладів економіки; нерозумінні владою місця людського капіталу в стратегії розвитку держави. По-п’яте — пост­колоніальний синдром української нації та кризовий характер суспільної свідомості, що консервуються денаціоналізованими, імперсько-тоталітарними чинниками, негативами інформаційно-просвітницької політики, ігноруванням найважливішим стратегічним завданням держави — вихованням Української нації. По-шосте — відсутність всеоб’єднуючої національної ідеї, сформованої на основі національних цінностей і пріоритетів, національної ідентичності як визначального чинника консолідації українського суспільства, творення політичної нації. По-сьоме — недостатні зусилля держави щодо протистояння зовнішнім і внутрішнім гуманітарним загрозам; формування національного мовно-культурного, інформаційного простору, історичної пам’яті та збереження духовно-культурної спадщини; національно-патріотичного виховання й утвердження української ідентичності; об’єднання суспільства навколо ідеї відновлення єдинопомісної Української Церкви.
Учасники “Української альтернативи”, а це, крім двох президентів — Леоніда Кравчука і Віктора Ющенка, Павла Мовчана як голови Товариства “Просвіта”, представники партій “Патріот”, “Справедливість”, “Захисники Батьківщини”, Української консервативної, УНП, Конгресу українських націоналістів, низки громадських організацій, цілком погодилися з аналізом і оцінками, що прозвучали у виступах на засіданні. У підсумку вони домовилися про продовження зустрічей і консультацій щодо політичної ситуації в країні і шляхів виходу з політичної кризи.
А перед зростаючими загрозами, які постають перед нашою державою і кожним із нас, українців, (крім олігархічної кліки і їхньої обслуги) вихід може бути один, підсумував без властивої для нього дипломатичності Президент Леонід Кравчук:
— Ми, тобто “Українська альтернатива”, мусимо відверто і чесно сказати собі і народу: “Переламати ситуацію в країні можна лише через дострокові парламентські вибори на основі нового виборчого закону”. До цього ми мусимо готуватися вже сьогодні. Лише голоси народу за ідею єдиної української національної держави, а не за амбіції лідерів провладних партій, можуть принести країні перемогу і перспективу майбутнього.

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment