Степан ТРОХИМЧУК, професор ЛНУ ім. І. Франка Наша Революція гідності співпала з новим етапом національно-визвольної боротьби з московським окупантом, який навіть в умовно незалежній Україні продовжував перманентний процес нахабної русифікації української нації та економічно нас грабувати через нерівноправні угоди та шантаж. Революція гідності може мати три продовження: якубінсько-більшовицька руйнація “до основанія”, олігархічна стагнація або ж прискорена еволюція. Перші два напрямки ми неодноразово пережили у нашій історії. Оптимальним є третій шлях, але за умови, що українцям вистачить терпцю. До нашого терпеливого і повільного характеру революція надала прискорення у формулі “все і…
Read MoreДень: 05.05.2017
Проблема понад проблемами
Павло МОВЧАН, голова ВУТ “Просвіта” Ніколи так гостро мовне питання не стояло перед українцями, як нині, бо воно зумовлене не лише масштабами русифікації української нації, а й витлумленням носіїв нашої мови, передовсім українського селянства, адже впродовж останніх століть колоніального буття українців саме село відроджувало, постачало енергію виживання, поповнювало винародовлені лави активних мовних носіїв… Катастрофа руйнувала українське середовище немовби непомітно… Це вже не шовкова русифікація, яка мала місце за радянської імперії, а потужне радіаційне проникнення чужої мови у всі клітини національного організму. Хоч як парадоксально, мову паралізують ті, хто стоїть при…
Read MoreПлацдарми захоплено. Що далі?
Василь ЩЕГЛЮК, член ВУТ “Просвіта”, письменник “Пусти їх під стіл, то вони й ноги — на стіл!” — нагадує нам давня приказка. Московитів-азіятів уже пущено на чільні владні та прибуткові місця, починаючи зі столиці, а на велике українське подвір’я — аж із двох сторін. Південний плацдарм (у Криму) вони славно-явно, планомірно створювали ще з брежнєвських часів, а східний започаткували при Кучмі і “накачали” до вибухової кондиції при Януковичі. Ми, українці, надто мирні, благі й благородні щодо злого “русского міра”. Навіть тепер, коли втрачаємо такі великі території, отримуючи тисячі убитих, поранених,…
Read MoreПогром проти українців у Польщі
Книга, яка повинна була змінити світ, сьогодні має змінити Україну… Мґр. Олег ПАВЛІВ, автор-упорядник книги “Погром проти українців в Польщі”, спеціально для “СП” Прага—Хмельницький—Київ У статусі члена ВУТ “Просвіта” ім. Т. Шевченка повідомляю просвітян, істориків та всіх тих українців, кого цікавить правдива і неперекручена історія України про те, що у хмельницькому видавництві “Лілія” вийшов друком репринт перекладеної з чеської мови українською і упорядкованої мною книги під назвою “Погром проти українців в Польщі”, яку свого часу в чеському оригіналі видав Виконавчий комітет українських емігрантських організацій ЧСР (Чехословацької Республіки) в Празі 1930 року……
Read MoreЯк нам перемогти Росію? Декларація принципів
Ростислав НОВОЖЕНЕЦЬ, заступник голови Української республіканської партії Віроломний напад Росії на Україну, анексія Криму, неоголошена збройна війна проти України, що вже покалічила й забрала життя тисяч українців, понівечила міста й села Донбасу, остаточно розвіяли міфи про непорушну російсько-українську дружбу і “старшого брата”, який насправді виявився звичайнісіньким міжнародним бандитом-дикуном, що прагне нас задушити у цупких обіймах. Для перемоги над споконвічним ворогом Росією нам (владі спільно з громадськістю в Україні) потрібно передусім діяти, а не імітувати діяльність. В основу наших дій пропоную покласти 4 головних принципи, як діяти: 1) проти Росії; 2)…
Read More«Душу — Богові, життя — Україні, честь — нікому!»
Маргарита ДОВГАНЬ Фото Сергія БОРИСОВСЬКОГО Гарбуз Зайшовши на територію шпиталю, попрямувала до знайомого корпусу гнійної хірургії, де перебувають важкопоранені хлопці. Не встигла привітатися, як завозять щойно прооперованого солдата. Лежить на животі. Ніяких ознак мук, слава Богу. Через хвильку ще заглядає сестра, перевірити, чи все гаразд, зловила рух під ковдрою і наказує: “Гарбуз, не крутитися!” О, то це Гарбуз, а ще й Ярослав Сергійович! Він — киянин, з Оболоні. Йому 27 років. Вчився, та не довчився. Має двох сестричок. Мамі важко, от і пішов на роботу у фірму, а тоді —…
Read MoreПіслячорнобильські реалії
Закінчення. Початок у ч. 17 за 2017 р. Характерно, що при цьому, як і у випадку з ПУАЕС, на час ухвалення рішення щодо продовження виробничого циклу, значна частина постфукусімських та КзППБ (Комплексна зведена програма підвищення безпеки енергоблоків АЕС) заходів, узгоджених свого часу тим же ДІЯРУ, які мають найвищий (категорія 4) та високий (категорія 3) вплив на безпеку реактора, залишилися незавершеними. Невідомо, чи будуть вони взагалі виконані в даних умовах. На початку цьогорічного березня третій енергоблок ЗАЕС виведено в плановий ремонт. Однак продовження терміну його подальшої роботи зовсім не за горами,…
Read MoreКолись, у Стрільбах
Богдан ВИХАНСЬКИЙ, вчитель історії, пенсіонер, Львівщина “Трактуючи речі з чужого голосу, не знайомі з джерелами, ми витворили собі різні фантастичні уявлення і живемо серед них, не помічаючи їх потворної неправдоподібності”. Микола Зеров Вояки УПА таємно переходили лінію фронту й опинялися у тилу більшовицьких військ. Місцем дислокації більших її загонів ставали лісові масиви, тож вояків так і називали: “лісові хлопці” чи “наші хлопці з лісу”. Частина озброєних повстанців жила нелегально в лісових бункерах або в таємних сховках десь на болотах чи навіть у селах. Ці вояки належали до так званої теренової…
Read MoreПодружжя лікарів-просвітян
Анатолій КАРП’ЮК, поет і краєзнавець, м. Костопіль Рівненської області Про лікарів Рощинських — Петра та Ганну, котрі майже півтора десятка літ віддали професійній та громадсько-просвітянській діяльності в Костополі (а вони працювали в нашому місті упродовж 1924—1938 рр.), хоч як дивно, але я ширше дізнався з канадської газети “Український Голос”, яку надіслав із Країни кленового листка уродженець нашого міста Микола Шпилькин. Цей часопис за 29 жовтня 1947 р. (число № 44) розповідає про них як про “незабутніх героїв Волині, зокрема Костопільщини, які загинули від рук німецьких катів” у лютому 1943 року…
Read MoreТатарів
Дмитро ПАВЛИЧКО І У Вербіжі, в селі над Прутом, живе статечний господар, п’ятдесятилітній характерник Юрій Бордуланюк, знаний тим, що перелітає широке плесо ріки, ніби перескакує з берега на берег. Загадкова, самотня, літаюча людина. Вдівець. Має пару коней і двадцятилітнього сина Василя. — Тату, послухайте, маю щось важливе сказати. В селі буде ґвалт. З двох боків, із Коломиї та з Іспаса надійдуть німці. Буде облава. Хапати будуть молодь до рейху. Біда. Я нині мушу здемидіти. — Як то здемидіти? — Зникнути в гори. — Куди в гори, чого в гори, а…
Read More