У Колонній залі ім. М. В. Лисенка Національної філармонії України відбувся концерт народної артистки України Ірини Даць “Молитва любові” . Виконавиця одночасно була і режисером цього концерту. Сьогодні пані Ірина гість “СП” .
— Розкажіть про підготовку до концерту.
— Майже 30 років була солісткою Національної опери України. Зараз не працюю в цьому колективі, але хотіла показати своїм шанувальникам, що продовжую співати.
Я професор кафедри оперної підготовки й музичної режисури Національної музичної академії України ім. П. І. Чайковського, а в концерті виступила ще й як режисер-постановник.
У концерті виконувала молитву з опери “Сільська честь” П. Масканьї, арію Марильці з опери “Тарас Бульба” М. Лисенка, арію Анни з опери А. Рудницького “Анна Ярославна – королева Франції“, “Алелуя” В. А. Моцарта, “Ave Maria” Дж. Каччіні, твори на музику А. П’яццолли, В. К’яра, арії з опери С. Гулака- Артемовського “Запорожець за Дунаєм”, пісні на музику українських композиторів, українські народні пісні. Виконання творів Миколи Лисенка присвятила 175-річчю від дня народження видатного композитора.
До участі в концерті запросила Ансамбль народних інструментів “Рідні наспіви” — керівник заслужений працівник культури України Юрій Карнаух. З цим колективом нас єднає багато років творчої дружби. Ще 1990-го ми разом виступали у США, де дали 27 концертів. Також запросила органіста — заслужену артистку України, доцента Національної музичної академії Аліну Козаченко. А партію фортепіано виконувала викладач цього вишу Ольга Ващук.
9 березня, під час концерту, присвяченого дню народження Тараса Шевченка, побачила виступ вокально-хореографічного ансамблю “Зернятко”. Запропонувала керівнику колективу, заслуженому працівнику культури України Раїсі Заклецькій взяти участь у моєму концерті.
Із заслуженим академічним зразково-показовим оркестром Збройних Сил України (начальник оркестру — художній керівник, полковник Ігор Биковський) ми кілька разів виступали в зоні АТО. Цей колектив надав особливої величності концерту, коли виконували твори “Моя Україна” та “Боже великий, єдиний”.
Також у концерті взяли участь хор студентів Національної музичної академії та заслужений артист Автономної Республіки Крим Анатолій Юрченко.
Із пропозицією проведення цього концерту я звернулася до Національної філармонії України торік у вересні. Зазвичай програму концертів тут складають на два роки вперед, але мені пішли назустріч.
— Під час концерту Ви виконували арію Анни з опери А. Рудницького “Анна Ярославна — королева Франції”.
— Я першою виконувала роль Анни Ярославни у цій опері, прем’єра якої відбулася 1996 року. Образ мені близький. Королева Анна привезла до Франції не тільки дорогоцінний посаг, а й високу культуру, її тут шанували і поважали. Як виконавицю ролі Анни 2015 року мене запросили на Перший міжнародний фестиваль мистецтв “Анна-фест“, що відбувся у Софії Київській. До участі в його проведенні тоді долучилися посольства 23 держав. Наразі готується третій фестиваль, який має відбутися наприкінці травня, під час святкування Дня Києва на Софійській площі столиці.
— Ви неодноразово були в зоні АТО.
— Спочатку виступала перед пораненими солдатами в шпиталях Києва. Після цього були 3 поїздки в зону АТО, взяла участь у 10 концертах. Перша поїздка була під Маріуполь наприкінці 2014 року. Всі свої виступи починала з “Ave Maria”. Цією піснею вшановувала пам’ять тих, кого з нами вже немає. Класичний репертуар воїни сприймали дуже добре.
Друга поїздка була під Луганськ, разом із бригадою Заслуженого академічного зразково-показового оркестру Збройних Сил України.
Для мене важливо було зустрічати очі людей, які воюють: у них зовсім інший погляд.
Приходили і місцеві мешканці. Хочу сказати, що це дурниці, наче вони не люблять української мови. Чимало донеччан і луганців закохані в українську пісню.
— Що Вас хвилює?
— Держава відвернулася від мистецтва, особливо класичного. У нас не розроблена система контрактів, як на Заході. Щоб запроваджувати цю систему, потрібно мати емпресаріо, які б мали забезпечувати роботою. До того ж у нас в Україні дуже мало оперних театрів, складно знайти роботу. Якщо не переглянуть закон про культуру, то це може призвести до культурного майдану. А молоді талановиті оперні виконавці все частіше собі знаходять роботу за кордоном.
— Ви працюєте викладачем у Національній музичній академії України ім. П. І. Чайковського…
— Викладаю режисуру, і це надзвичайно цікаво. Мої студенти залучають до своїх робіт студентів вокального факультету і, зазвичай, я допомагаю їм і як співачка, і як режисер. У мене є дві випускниці, які здійснюють постановки повноцінних опер. Серед їхніх робіт – “Богема” Пуччіні, “Севільський цирульник” Россіні, інші постановки.
Робота режисера допомагає подивитися на себе з боку. У квітні минулого року на сцені Оперної студії Національної музичної академії поставила оперу Джузеппе Верді “Ріголетто”. Агресія, неправда, всі погані вчинки мають відображення. І все це зло відображається у дзеркалі і повертається до нього. Також опера “Ріголетто” у моїй постановці це карткова гра, а кожен персонаж відповідає певній карті.
Режисерський досвід допоміг і при постановці концерту “Молитва любові”. Намагалася зробити його різнобічним, динамічним. А наступного дня відбувся мій концерт у театрі “Дивний замок”, на який завітали люди, які дуже люблять українську пісню, але не мали можливості відвідати Національну філармонію України.
Наразі працюю над постановкою маловідомої опери Миколи Лисенка “Ноктюрн” (“Хвилинка”), сподіваюсь, що прем’єра відбудеться восени. У подальших планах – концерт, присвячений тридцятиріччю моєї творчої діяльності, який має відбуватися навесні наступного року.
Підготував Едуард ОВЧАРЕНКО
