Ця книжка має бути в кожній школі

Надія КИР’ЯН

У Товаристві “Знання” України відбулася презентація книжки Івана Ющука “Словник української мови з VІ століття” (К.: Київ. міжнар. ун-т, 2017. — 352 с.).

Автор свою працю присвятив пам’яті предків, які століттями творили й свято берегли рідну українську мову, передаючи її з покоління в покоління. У вступному слові Іван Ющук подякував голові Товариства “Знання” Василеві Кушерцю і відповідальному секретареві Василеві Василашку за те, що організували цю презентацію, а також усім, хто зацікавився його словником.

Розповів, що до цього словника йшов дуже довго. Нині виповнюється 60 років, як закінчив слов’янське відділення Львівського університету (чеська мова і література), де набув спеціальності філолога-славіста й учителя української мови. Працював у галузі мовознавства, переклав більше десятка книг із сербської, хорватської, словенської, верхньолужицької мов.

Досліджує українсько-югославські літературні зв’язки, літературу південних слов’ян. Очолював товариство “Україна—Сербія”. Тобто матеріали до словника збирав давно. Нині Іван Ющук — знаний мовознавець, літературознавець, перекладач, громадський діяч, професор (з 1992). Автор 20 новаторських підручників з української мови для середніх та вищих шкіл, завідувач кафедри слов’янської філології і загального мовознавства Київського міжнародного університету, заслужений діяч науки і техніки України (з 1993), відмінник освіти України, член НСПУ, член Центрального правління та Головної ради ВУТ “Просвіта” ім. Тараса Шевченка, лауреат багатьох премій.

“Мене турбувало, що ми свою історію починаємо з Х століття, — сказав Іван Пилипович. — І я подумав: слов’янські племена жили на території від Дніпра до Карпат. З історії відомо, що 558 року, тікаючи від нашестя обрів, частина слов’ян подалася на південь (сучасні серби, хорвати, словенці, македонці, болгари), частина на захід (чехи, поляки, словаки, нижні лужичани і верхні лужичани).

Розійшлися і понесли з собою тодішню мову, а також її діалекти. Якщо зіставити українські слова зі словами слов’янських народів, можна виявити, що досі збереглася значна кількість спільних слів. Було питання: які слов’янські мови зіставляти. Російську я не брав до уваги — вона не автентична. Польську також — у нас довгий час була одна держава, чимало запозичень із польської в українській і навпаки. Не брав і словацької, бо ми сусіди, а болгарської й македонської, — бо вони зазнали значного впливу тюркських мов. Узяв мови тих слов’ян, які не сусідять з Україною: верхньолужицьку, чеську, словенську і сербсько-хорватську. Зіставляв їх з українською і виявив багато спільних слів.

Наприклад, слово вечеря чеською — večere, словенською — večerja, сербською — вечера. Таких прикладів багато. Серед цих мов українська найбільше зберегла давню граматику. В українській є перша особа множини наказового способу: робімо, кажімо, ходімо. І в усіх слов’янських мовах це є. Я пишу у дослідженні, що українська мова — не східнослов’янська, вона центральнослов’янська. Хто знає українську мову, той може порозумітися з будь-яким слов’янином. Остаточно наша мова сформувалася на Запорізькій Січі, куди до 1775 року сходилися люди з усієї України.

Тут перемішалися діалекти і викристалізувалася українська мова. Юрій Шевельов, Павло Гриценко, археолог Леонід Залізняк називають VI століття як початок окремої української мови, тому я почав складати словник з цього періоду.

До цього мова також існувала, розвивалася, але ще не виділилася як мова окремої групи племен. Працюючи, перегортав масу словників, тут усе автентичне, не вигадане. Герой України, письменник Дмитро Павличко, автор післямови до словника, сказав: “Я вважаю, що це історичний документ, він не буде тепер належно оцінений, бо в нашому уряді, в державних установах немає інтелектуалів, які б розуміли, що українська мова старша за російську, про що говориться у цій книжці.

До цього видання повинна докластися рука президента, міністра культури, міністра освіти, наших мовників, щоб воно вийшло не мізерним накладом за рахунок автора, а за державною програмою. Ця книжка має бути в кожній школі”. Василь Василашко розповів цікаву історію, як потрапив у Дубровник (Хорватія) без підготовки і без словника чи розмовника. Спочатку розгубився, а потім почув знайомі слова — і швидко порозумілися. Василь Кушерець зауважив, що саме з мови починається держава. Для того, щоб зрозуміти сутність нашої держави, цей словник дає один із напрямів дослідження.

Виступ науковця Дмитра Пилипчука на презентації подаємо повністю.

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment