Жив і творив для краси й мудрості

За видом і духом Олександр ФИСУН був запорожцем — розкішні вуса, народне вбрання. Та й народився ж у селі Темирівці на Гуляйпіллі Запорозької області 5 березня 1932 року. Жага творення привела його в Київський художній інститут. Працював за фахом в управлінні залізниць, в майстернях Художнього фонду. Найяскравіше проявився в екслібрисах. Творчо розвинув їх як самодостатній жанр: книжкові знаки вирізьблював не лише для сучасників, а й для історичних та культурноосвітніх діячів України. З конфігурацій ліній, цяток, плям витворював змістовний і пружний образ, який уособлював життєве спрямування того, кому твір присвячено. Про їхню образотворчу змістовність і художню досконалість оповідається у книжці “Екслібриси Олександра Фисуна” (2017).
О. Фисун не тільки художник-графік,а й історик мистецтва, народознавець. Академік Міжнародної академії оригінальних ідей. Ще студентом у майстерні
славетного скульптора Івана Гончара митець відкрив образну наснагу й змістовність народного мистецтва. У святах та обрядах побачив не тільки художню сутність, а й зв’язок поколінь впродовж тисячоліть. Ці відкриття підсилила його участь в археологічних дослідженнях праміст і селищ Трипільської цивілізації у 1970—1990х роках. Образотворча мова предків простежується на писанках, в декоративних розписах, оздобах кераміки сучасних народних майстрів.
Творча діяльність єднал Олександра Фисуна з визначними митцями розпису Марією Приймаченко з Київщини, сестрами Яриною та Софією Гоменюками з Уманщини, Ялиною Ратушняк з Тальнівщини, гончарами Ладимиром Паламаренком, Дем’яном Косяченком, Григорієм Торбою з Черкащини, Михайлом Денисенком із Василькова, майстрами керамічної іграшки Лизаветою Медолиз з Громів (Уманщина), Олександрою Селюченко з Опішні (Полтавщина), Олександром Ганжою із Жорнищ  (Поділля). Замалював писанки  з колекції В. Мицика, внаслідок чого було видано альбоми “Писанки Черкащини” (1992, 2007).
Він не тільки організував ватагу “Зореносці”, колядував з нею впродовж чотирьох десятиліть, а й розробив колядницьке вбрання й обладунки. А на весіллях перестаростував від Чернігівщини й аж у Карпати. А ще уславляння Світу білого в колядках, весникрасни у коловертящих хороводах, єднання з життєтворними силами — вогнем і водою на Купайла й осягання в українських високостях світлої й медової Калити. Усе це, як писав народознавець О. Фисун, є необхідністю впродовж багатьох віків “заглиблюватися в неосяжні простори Всесвіту, здатності збагнути незнищимість краси й мудрості Світобудови, в духовній потребі славити Космічне Буття. І таким чином утверджувати себ як Народ видатної цивілізації”.
На основі осягання народного обрядотворення й мистецтва Олександр Фисун уперше в українській науці написав фундаментальну працю, якій нема аналогів: “Праоснови Трисуття Українського Духу”. Кончина, яка постигла Мистця 6 травня 2017 року на 86му році життя, завадила йому видати це дослідження і довершити низку творчих справ.
Вічна пам’ять вірному патріоту України!
З невтолимим жалем коло товаришів (і Вадим Мицик)
Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment