Едуард ОВЧАРЕНКО
Фото автора
Столичні музейні заклади підготували насичені програми, присвячені Міжнародному дню музеїв. Національний музей “Меморіал жертв Голодомору” презентував перший український звуковий фільм “Ентузіазм (Симфонія Донбасу)” та фольклорне дійство “Зерно зросте…”; Національний центр народної культури “Музей Івана Гончара” запросив на нічну екскурсію “Українська традиційна ніч”, а Музей театрального, музичного та кіномистецтва України запропонував незабутню подорож алеєю зірок.
Перший український звуковий фільм “Ентузіазм (Симфонія Донбасу)” зняв метр світового кіноавангарду Дзиґа Вертов. Він вийшов на великий екран 1930 року. Фільм про успіхи й досягнення першого п’ятирічного плану СРСР, де оспівано індустріалізацію та колективізацію, пропаговану владою і підтримувану частиною населення, введеного в оману. Сьогодні цей фільм дивитися важко, оскільки сучасний глядач розуміє, наскільксуперечливими є кадри фільму і на що обернулася ідеологія, майже ідеально прописана на папері. Однак і сьогодні є люди, які підтримують радянську політику і не розуміють причин Голодомору. Саме ці люди — опора агресора на окупованих територіях Донецької і Луганської областей.
А друзі Національного музею “Меморіал жертв Голодомору” — етномайстерня “Коло” з Вінниці через мистецьку замальовку “Зерно росте…” змусила подумати про неосяжність національної катастрофи, яка спіткала український народ у ХХ ст. — Голодомор, і про те, що попри все нація сформувалась, ті, хто вижив після геноциду, дали життя наступним поколінням, які проголосили незалежну українську державу і здійснили Помаранчеву революцію та Революцію гідності.
Національний центр народної культури “Музей Івана Гончара” розсекретив історії пам’ятних знахідок фундатора Музею Івана Гончара — предметів його збірки, з яких усе починалося. Це п’ять унікальних народних картин “Козак Мамай” із Фастова на Київщині, з міста Кобеляки і села Остап’є н Полтавщині, ікони “Святий Микита” та “Янгол зі свічкою”, які Іван Гончар, за народними переказами, вважав написаними Тарасом Шевченком, легендарна дерев’яна скульптура “Спаситель” (“Святитель”) із Мотронинського монастиря на Черкащині, червоний гуцульський сердак з с. Білоберезка на Косівщині та біла свита з с. Нові Санжари (Полтавщина), яку збирачеві, на жаль, так і не вдалося придбати.
Наступний святковий захід Музею Івана Гончара — інтерактивна екскурсія, під час якої мовчазні експонати “ожили” і “заговорили”. Гості почули живий спів, що був невід’ємною частиною життя українців у будні і свята, в радості і горі; побачили роботу майстрів і відчули неперервність традиції протягом сотень віків.
Нічна екскурсія “Українська традиційна ніч” допомогла відчути таємничість і силу української ночі. Відвідувачі Музею дізналися про особливості ночей, у які взагалі заборонено спати, про роботу, яку виконували лише вночі, про сакральні дії та предмети побуту, які набували магічної сили та за допомогою яких можна було пророчити та змінювати долю.
Завершилося свято забутими танцями наших предків під живий супровід троїстих музик. Святкова програма у Музеї театрального, музичного та кіномистецтва України складалася з трьох частин. У першій співробітники Музею Тетяна Зілінська, Олена Стаднік, Ірина Зубаченко, Наталія Гаврилко та Світлана Валуца розповіли про життя світових театральних знаменитостей — афроамериканського актора Айру Фредеріка Олдріджа, який був знайомийіз Тарасом Шевченком, та Сари Бернар, а гостімали змогу відчути себе зірками й залишити відбитки на музейній алеї зірок. Також відвідувачі дізналися багато цікавого про відомих діячів української культури. Зокрема Марко Кропивницький настільки достовірно відтворював образ Йосипа Бичка у виставі “Глитай, або ж Павук”, що під час одного з показів його наречена, яка була присутня у залі, викрикнула “негідник!” і після цього розірвала заручини. Іван Франко — перший професійний український письменник, який багато років жив винятково з літературної праці, а також полюбляв ловити рибу руками у стрімких гірських річках. А Симон Петлюра до буремних революційних часів очолював літературну частину Театру Миколи Садовського, був театральним критиком і видавцем.
Під час другої частини гості поринули у світ старих кінофільмів, що нагадували легкі сновидіння. А третьою став унікальний музичний пефрорманс.
