Др. Клаус КОТЕРС, Зоест, Німеччина
Скульптор Руслан Найда (нар. 1969 р.) працює в Києві, його виставки часто відбуваються за межами країни — у Швеції, Франції, Німеччині, Польщі, Канаді, також він добре відомий зі своїми роботами і в Сполучених Штатах, де довго жив. У той час, як Патрік Пьєрарт зі своїми абстрактно-експресивними кольоровими ландшафтами викликає світ елементарної сили й архаїчних форм, у Руслана Найди яскраво представлена міфологія й культура козаків, яка, за його власними словами, надихає його творчість.
У своїх скульптурах він виносить із далеких світів первинний, повний таємниць образ напівлюдини, напівтварини, міфічного воїна на швидкому коні й загадкових тварин, які поза межами земного світу і прямують до сузір’їв. Культурна пам’ять стає конститутивною не через соціальну тотожність однієї групи чи усього суспільства, але через тривкий зв’язок і постійне оновлення. У нестабільні часи, в ситуаціях, пов’язаних з непевністю в сьогоднішньому дні — культурна пам’ять обіцяє знайти вихід. Врешті-решт, у суспільстві гостро стоїть питання: “Що ми не повинні забувати?” — питання, яке визначає будь-яке суспільство. Питання “Що ми не повинні забувати?” — центральний образ скульптур Руслана Найди. Історія, давні міфи й героїчні пам’ятниці його Батьківщини — України, степ і козаки — вихідна точка його робіт.
Я цитую його: “Мої теми символічні, епічні, вічні, міфологічні — герої й боги, основні події історії, як битви, походи, подвиги… У кожного народу є такі оповіді, вони дуже важливі для розуміння національного характеру. В моїх скульптурах зображені Воїни, Герої, Волхви, Жінки-богині, символічні зображення тотемних тварин, як то коня, сокола, птаха…” Руслан Найда працює зі своєю скульптурою над культурною пам’яттю свого народу.
При цьому він повертається в глибини історії, занурюється в архаїчні часи до початку писемності, коли легенди й міфи передавали усно. Своїми скульптурами він споруджує міст між часами. Після 80 літ радянського тиску, коли руйнували самобутні культури підкорених народів і ідеологічно промивали мізки, ці давні оповіді мають особливе значення, вони стають політичним міфом. Ці легенди народжують суспільство нових часів. Вони дають українській нації і українському народу вирішальні імпульси, які формують самоусвідомлення народу. Легенди й міфи козацьких степів матеріалізуються у формі і спрямовують у світи вищих сил, де продовжує вічно жити міфологічна історія давніх цивілізацій.
У скульптурах Найди доісторичний світ стикається із днем сьогоднішнім і показаний у таких сучасних матеріалах, як залізо та бронза. Фігури масивні, а одночасно й динамічні, вони експресивні й відкриті простору. Їхня напруга така, що, здається, вони можуть щохвилини вибухнути. Його скульптури вертаються в далеку міфологію і шукають там спільну точку відліку архаїчних легенд всіх народів і всіх цивілізацій. Це має бути озвучено.
У 20-ті роки минулого століття французький соціолог Моріс Хальбвакс запропонував роздивлятися пам’ять як колективний соціальний феномен, стверджуючи, що індивідуальний спогад базується на “колективній пам’яті” суспільної групи. Пам’ять впливає на емоції, під впливом магії пам’яті минуле оживає, виникає емоційна прив’язаність до минулого, де люди черпають свою силу не з раціонального сприйняття дійсності, а з підсвідомого, уявного, багатовікового. А тоді — по-новому відкривають для себе сутність своєї нації, заснованій на схожості традицій. У цьому високому розумінні скульптури Найди навіть політичні! Світ скульптур Руслана Найди — це вільний світ у динаміці. Лучник на шаленому коні виривається за межі скульптури назовні, “Кінь місячного сяйва” злітає в стрибку, покидаючи землю і все матеріальне.
Як і Патрік Пьєрарт, показує таким чином уже зовсім інший філософський аспект своєї творчості: зміни і метаморфози, перетворення і лет. Світ і життя спокою не знають. Усе підкоряється ріці часу, постійні фізичні зміни і духовні переходи кордонів є її супутниками. У цьому і є сув’язь, спільний кут зору, який пов’язує живопис Патріка Пьєрарта і українського скульптора Руслана Найду. Фраза “Схід зустрічає Захід”, як я згадував на початку, має для нас сьогодні ще одне актуальне значення. Ця виставка будує міст між народами в ті часи, коли глухий націоналізм і ксенофобія спонукають нас надто швидко забути про наш спільний культурний спадок. Ймовірно, що наше походження і коріння лежать у різних народах і культурах, але в храмах Мистецтва ми знов зустрічаємося і говоримо однією мовою, яка дає надію на майбутнє.
Промова-лаудація на відкритті виставки “Метаморфози матерії” французького художника Патріка Пьєрарта і українського скульптора Руслана Найди в місті Зоест, Німеччина 7 травня 2017 р.
