Наука жертовності

Галина Пагутяк, лауреат Національної премії ім. Т. Шевченка, м. Львів 1944 року священик з Добромиля відмовився тікати на Захід. “Хіба може пастир залишити свою отару?” Віряни його не видали: він усе життя пропрацював садівником у колгоспі, проводячи підпільно обряди. Його сад зараз заріс і здичавів. Хлопчику 15 років, зв’язковому УПА, енкаведисти вирвали волосся. “Але я їм нічого не сказав!” Героїв не буває багато, але без них суспільство деградує. Звичайна людина має вибір так само: повестися як людина або впасти на саме дно. Як правило, вона не потрапляє у ситуації, загрозливі…

Read More

Образ Пам’яті Голодомору

Едуард ОВЧАРЕНКО Національний музей “Меморіал жертв Голодомору” презентував фотовиставку “Голодна симфонія”. Радянське керівництво викреслило тему Голодомору 1932—1933 рр. із газет, шкільних підручників, літератури, музики, художнього мистецтва. Але не з пам’яті українського народу. А з проголошенням незалежності 1991 року з’явилася перша художня кінострічка Олеся Янчука “Голод 1933”, видано перші інтерв’ю свідків, які пережили Голодомор. І нині українці досліджують, записують спогади очевидців Голодомору, знімають фільми про 1933-й, створюють художні твори. Фотосет “Голодна воля” створили 2015 року Ліла Перегуда та Ксенія Пілявська. Дев’ять чорно-білих фото є емоційним вираженням переживань трагедії Голодомору поетеси і…

Read More

Уманці вшанували жертв більшовизму

Юрій КИСЕЛЬОВ, просвітянин, м. Умань Українська патріотична громадськість вшанувала мільйони жертв комуністичного терору, який у ХХ сторіччі прокотився нашою Батьківщиною. Не лишилися осторонь жалобних заходів і уманці. Організатором і ведучим скорботної акції був уманський козацький отаман Володимир Сивак, відомий своєю невтомною організаційною та доброчинною діяльністю. Активну участь у заході взяли й члени ВУТ “Просвіта”, очільники первинного просвітянського осередку Уманського національного університету садівництва Іван Пахольчук і Юрій Кисельов. Серед промовців були голова Уманської міської організації КУН Ярослав Балановський, гість із Вишгорода, що під Києвом, — керівник місцевого історико-культурного музею-заповідника Вадим Перегуда,…

Read More

Дорогою до Бабиного Яру

Раїса ГУСЛЕНКО Вересень 1941-го. В окупований фашистами Київ за дорученням Гітлера прилетів гауляйтер Кох, щоб витягнути все з України. До останнього. Його гучну промову транслювали всі столичні радіостанції Європи та світу. Він славив Гітлера, декларував божевільні імперські цілі: перспективи кожного солдата Рейху — отримати на душу 45 гектарі української родючої землі. Лунали тотальні заклики Еріха Коха: “Смерть слов’янству, смерть більшовизму, демократичній розпусті і огидній претенціозності різних меншинств! Смерть єврейству!” (О. Довженко). Вже 29 вересня 41-го почалося тотальне знищення людей у Бабиному Яру. Головним катом убієнних був гауляйтер Кох. Підрядним йому…

Read More

Та, що виводить із забуття

Надія КИР’ЯН Фото Георгія ЛУК’ЯНЧУКА Наприкінці минулого року відомій художниці Ларисі Івановій виповнилося 90 років. А цими днями у Музеї видатних діячів української культури — Лесі Українки, Михайла Старицького, Миколи Лисенка, Панаса Саксаганського — відкрилася виставка “Портретна галерея видатних жінок України”, присвячена її ювілею. Лариса Іванова народилася на Дніпропетровщині, з відзнакою закінчила Дніпропетровське художнє училище. Її дипломна робота в училищі — картина “Леся Українка” — отримала найвищу оцінку і навіть допомогла їй вступити до Київського художнього інституту. Тоді (1950 рік) зазвичай малювали портрети громадських діячів, передовиків виробництва або письменників, які…

Read More

Що поєднує Ужгород і Львів?

Едуард ОВЧАРЕНКО У Музеї сучасного мистецтва України працює виставка родини Дідик-Войтович “Цвіт сакури”, що поєднала ужгородських і львівських митців. До уваги шанувальників мистецтва — картини Івана Дідика, Надії Дідик, Наталки Мирончук (Дідик), Іванки Войтович та Олександра Войтовича. Усі художники закінчили Львівський інститут прикладного та декоративного мистецтв. П’ятеро випускників Академії представляють два покоління однієї родини. Іван Дідик — викладач коледжу мистецтв ім. А. Ерделі Закарпатського художнього інституту, член НСХУ. Митець — учасник багатьох пленерів, групових і персональних виставок і в Україні, і за кордоном. Його вважають майстром пастелі. Він повернув моду…

Read More

Благодать покликання

Хто з киян не знає Андріївського узвозу, тієї вулиці, що з’єднує Старий Київ з Подолом і стала нашим Монмартром. Угорі на її лівому боці зберігся будинок, який побудував відомий польський письменник і історик, дослідник України, автор книги “Україна давня і нинішня”, що вийшла у Києві польською мовою, Міхал Грабовський. Дуже ймовірно, що тут улітку 1859 року бував і Тарас Шевченко, якого з Грабовським ще 1843 року познайомив Пантелеймон Куліш. Саме в цьому будинку міститься майстерня Народного художника України, відомого графіка Миколи Стратілата. Тут бували художники — побратими і колеги, прозаїки…

Read More

Просвітитель від Бога, або о. Юрій Мицик завжди веде до джерел

Федір ШЕПЕЛЬ, краєзнавець, м. Кропивницький Свого часу в кількох числах журналу “Русская старина” за 1875—1876 рр. знайшов листування фаворита Потьомкіна з “матінкою” Єкатериною ІІ. “Найсвітліший” князь, перебуваючи у Єлисаветграді (віднині Кропивницький), 1788 року, повідомивши надважливу новину про “расстроеный желудок”, ненароком торкнувся питання про долю всієї України і, зокрема, “Вольностей Війська Запорізького”. Цікаво, що “всемилостивейшая государыня” не забарилася з категоричною, відвертою й доволі жорсткою відповіддю на випадково кинуте Грицьком Нечесою тепле слово на адресу українського козацтва: “Что верные запорожцы верно служат, сие похвально, но имя запорожцев, со временем, старайся заменить иным,…

Read More

Голоси журавлиного вирію

Відкритий лист до Тетяни Лемешко Петро СОРОКА Дорога Таню, вітаю тебе з-під травня! Щойно перегорнув останню сторінку твоєї нової книжки “Журавлі небесного вирію”, на якій, здається, ще не встигла висохнути друкарська фарба, і сиджу кра вікна, переповнений думками і враженнями. Прочитане пропливає в пам’яті окремими кадрами, як у кіно. А за вікном — дощ. Він навіває смуток, такий дотичний до твоєї книжки, адже вона присвячена тим, хто відійшов у засвіття і з ким звела тебе доля на життєвих дорогах. В іменах це відбито так: Анатолій Дімаров, Віктор Баранов, Юрій Ряст,…

Read More