Говорили, балакали — сіли, та й заплакали…

Юлія БОНДАРЕНКО

“Краще не робити — ніж робити погано”, — каже народна мудрість. “Аби було”, — відповідає мудрість бюрократична. Перехід чиновництва на українську мову під час виконання службових обов’язків залишається великою проблемою. Задля її вирішення на державному рівні Кабінет Міністрів ухвалив постанову “Про організацію проведення атестації осіб, які претендують на вступ на державну службу, щодо вільного володіння державною мовою” від 26 квітня 2017 р. № 301(http://www.kmu.gov.uacontrol_uk_cardnpd?docid=249955971), якою затвердив “Порядок атестації осіб, які претендують на вступ на державну службу, щодо вільного володіння державною мовою” (далі — Порядок). Тобто, як казав один політичний діяч, “процес пішов”. Але… Керуючись вказаним вище Порядком, спробуємо змоделювати, як це відбуватиметься.

Уявімо, що ви людина, яка мріє про кар’єру державного службовця. У загальній частині подано визначення основних по нять Порядку, згідно з якою “Учасник атестації — це особа, яка претендує на зайняття посади державної служби та зареєструва лася для проходження атестації в установленому порядку”. У цьо му визначенні два моменти: один тішить, другий насторожує. Пер ший — ви претендуєте не на ро боту на державній службі, а на “зайняття” посади. Схоже на гру — хто перший сяде на стілець, той і переможець. Другий — по рядок реєстрації для проходжен ня атестації не встановлено, про цю процедуру в документі нічого не сказано. Відповідно до п. 3 “Атестація проводиться з метою визначення рівня вільного володіння держав ною мовою осіб, які претендують на зайняття посади державної служби”. Тут постає питання, а які є рівні вільного володіння державною мовою? Атестуватимуть у відповідно му закладі — це “уповноважений вищий навчальний заклад — ви щий навчальний заклад, який відповідно до ліцензії здійснює підготовку здобувачів вищої осві ти в галузі знань “Публічне уп равління та адміністрування”. Варто зазначити, що згідно з п. 20, якщо ви працюєте або нав чаєтесь в уповноваженому вищо му навчальному закладі, то про ходити в ньому атестацію не мо жете, для цього потрібно шукати інший подібний заклад. Про атестаційну комісію у Порядку сказано, що її утворює уповноважений вищий навчаль ний заклад (далі — УВНЗ) (п. 5). А керівник цього закладу здій снює формування, організацію роботи та контроль за діяльністю атестаційної комісії (п. 6). Атес таційна комісія складається з чо тирьох осіб: голова і троє членів. Про критерій відбору до складу комісії у Порядку зазначено ли ше, що вони повинні мати освіту за спеціалізацією “українська мова і література” спеціальності “Філологія”, про досвід роботи за спеціальністю не йдеться. Щодо рівня освіти, то щонайменше один із членів атестаційної комі сії повинен мати науковий сту пінь не нижче доктора філософії (п. 8), і більше ніяких вимог. Тому ситуація, коли атестацію при йматиме людина з дипломом ба калавра, яка все життя, наприк лад, працювала в сфері торгівлі, або взагалі не працювала, але чи мось привабила керівника УВНЗ, цілком можлива. Персональний склад комісії затверджує наказом керівник УВНЗ. Чергове питання — на яких умовах працюють члени атестаційної комісії? Вони отри мують платню за роботу в комі сії? Якщо так, то за який період роботи, бо вона не постійна, і хто цю роботу фінансує? В яких правових стосунках вони з УВНЗ? І взагалі, як керівник формує атестаційну комісію? За яким критерієм визначають, хто буде головою атестаційної комі сії? У п. 9 зазначено, що Голова атестаційної комісії “організовує роботу атестаційної комісії”, але ж ця функція вже належить ке рівникові УВНЗ (п. 6)? Згідно з п. 9 Положення голо ва атестаційної комісії “визначає обов’язки секретаря атестаційної комісії”. А секретаря призначає керівник УВНЗ “з числа його працівників, і він не є членом атестаційної комісії” (п. 10). Ви ходить такий собі слуга двох хазя їв із невідомо якою зарплатнею і, мабуть, унікальною посадовою інструкцією. Проводити свою роботу атес таційна комісія буде у строки, визначені графіком, який пропо нує голова атестаційної комісії, а затверджує наказом керівник УВНЗ. Положенням не визначе но, за яким принципом створю ватимуть графік. Звідки атеста ційна комісія знатиме про потре бу в її роботі? До неї може зверта тися (нагадаємо, процедура реєс трації не прописана) будьхто, кому намріялось працювати дер жавним службовцем, чи передба чена співпраця з центрами зай нятості, або безпосередньо з дер жавними установами, у яких з’являються відповідні вакансії? Як робота атестаційних комісій узгоджена з формуванням кадро вого резерву? На жаль, на ці пи тання Порядок відповіді не дає. Пункт 11 “Голова та члени атестаційної комісії у разі виник нення конфлікту інтересів та обс тавин, що викликають сумнів у їх безсторонності, повинні бути відведені від розгляду відповідно го питання. У разі наявності та ких обставин голова та члени атестаційної комісії можуть зая вити про самовідвід. Відвід (са мовідвід) повинен бути вмотиво ваний і здійснений до початку розгляду відповідного питання”. Тут декілька запитань. Які це обставини, що викликають сумнів у їх безсторонності? Наприклад, у члена атестаційної комісії алергія на парфум учасника атестації. Це вже буде підстава для відводу (са мовідводу)? Якщо кілька або всі члени комісії заявлять про само відвід, що тоді буде із запланова ною атестацією? Що робити у та кому випадку учаснику атестації? Далі у п. 11 зазначено, що “рі шення про відвід (самовідвід) приймається на засіданні атеста ційної комісії більшістю голосів її членів, які беруть участь у ньому. Член комісії, щодо якого прий мається рішення про відвід (са мовідвід), не бере участі в голосу ванні”. Ситуація: два члени атес таційної комісії беруть самовід від, відповідно, за це голосувати можуть два інших члени комісії, один голосує “за”, другий “про ти”, що тоді? У п. 12 вказано, що “засідан ня атестаційної комісії є право мочним, якщо на ньому присутні не менш як дві трети ни її членів”. Скіль ки це: дві третини з чотирьох?! Далі зазначено, що “протоколи за сідань атестаційної комісії (до речі, у Порядку не вказано хто саме повинен їх вести), відомості про результати ате стації та матеріали атестації зберіга ються в УВНЗ про тягом трьох років”. У п. 54 сказано, що “за результатами атестації в письмо вій та усній формі атестаційна ко місія приймає рішення про вида чу учаснику, який успішно прой шов атестацію, посвідчення щодо вільного володіння державною мовою” (хто їх виготовляє? за які кошти? як проводять облік пос відчень? Порядок відповіді не на дає), згідно з п. 60 посвідчення діє безстроково. Пунктом 59 пе редбачено, що в разі втрати чи пошкодження посвідчення на підставі заяви особи, що прой шла атестацію, УВНЗ може вида ти дублікат. Але, якщо матеріали про проходження атестації збері гають три роки, то на підставі чо го видадуть дублікат особі, яка втратила посвідчення через 3,5 45… років? Не має дивувати учасника атестації і присутність на ній не знайомих людей, які не є члена ми атестаційної комісії або секре тарем. Пункт 13 дозволяє бути присутніми під час проведення атестації представникам громад ських об’єднань. Рішення щодо їхньої присутності ухвалює керів ник УВНЗ, на підставі письмової заяви громадського об’єднання, яку потрібно подати до УВНЗ не менш як за п’ять календарних днів до початку проведення атес тації. Порядок не пояснює, у якій кількості й у якій формі реалізу ється їхня присутність. До розділу “Організація і про ведення атестації” є питання сто совно формування атестаційних завдань. Хто їх розробляє? Хто контролює їхню якість? Хто ви готовляє тестові завдання? За які кошти їх виготовляють? Тесту вання здійснюють лише у папе ровій формі, чи можливе комп’ютерне тестування? Якщо так, то хто, як (організаційно, технічно) це робить? У разі можливості УВНЗ са мостійно формувати атестаційні завдання може трапитись так, що в одних закладах тести будуть простішими, а в інших складні шими. Не важко здогадатись, ку ди учасники атестації переважно подаватимуть заяви на участь у конкурсі. Мабуть, щоб уникнути такої ситуації, доречно створити незалежний орган, який би цен тралізовано розробляв завдання для атестації претендентів на дер жавну службу. У п. 25 вказано, що “атестація в усній формі включає: ділову розмову за визначеним сценарі єм; повідомленняпрезентацію на встановлену атестаційною ко місією тему”. Не зрозуміло, коли учаснику атестації повідомляють про сценарій і тему повідомлен няпрезентації, і що таке у цьому випадку повідомленняпрезента ція. У п. 29 вказано, що кількість тестових завдань — 25. Як за такої кількості завдання розподіляти муть за темами (скільки, наприк лад, на знання орфографії, скіль ки на синтаксис)? І чому 25? Наприклад, ЗНО з української мови для випускників шкіл 2016 року передбачало 33 завдання. Стосовно безпосереднього проходження атестації у п. 32 сказано, що “до проходження атестації допускаються особи, присутність яких зафіксована секретарем атестаційної комісії перед початком такої атестації за списком осіб, які подали заяви щодо проходження атестації”. Тобто, перед початком атестації секретар робить за списком пе рекличку, і хто не відгукнувся, то го й не допускають. Що значить бути зафіксованим секретарем — незрозуміло. І якщо така “фікса ція” не відбулась, то що тоді ро бити особі, яку не допустили до заявленої атестації? У п. 36 вказано, що тривалість виконання завдань становить 60 хвилин, а у п. 38 зазначено, що після закінчення, відведеного для виконання тестових завдань та переказу, голова атестаційної ко місії оголошує про його закінчен ня. Початок виконання завдань повинен бути чітко зафіксований і доведений до учасників атеста ції. Ця процедура відсутня в По рядку. Під час проведення атестації передбачено ведення відповідних відомостей (п. 37, 42, 44, 49, 52) проте ні форми цих відомостей, ні процедури їх заповнення По рядок не надає! Але ж це основні документи, на підставі яких нада ють посвідчення учаснику атес тації. Ці документи будуть голов ними у разі перевірки роботи атестаційної комісії, виникнення конфліктних ситуацій тощо. Во ни повинні мати уніфіковану форму, та й питання “хто?” і “за який кошт?” їх має виготовити також доречні. У п. 55 зазначено, що “резуль тати атестації доводяться до відо ма учасників атеста ції”, але не пояснено, хто і в який спосіб це робить. І якщо пунктом 55 передбачено доводити до відома результати атестації усім учасни кам, то не зрозуміло навіщо п. 58: “Учас никам, які не прой шли атестацію, вруча ється або надсилаєть ся за їхньою заявою лист за підписами го лови та секретаря атестаційної комісії, в якому повідомляють ся про результати атестації” (і звідки учасники, які не пройшли атестацію, можуть зна ти, що їм потрібно написати зая ву, щоб їм вислали лист з інфор мацією, що вони не пройшли атестацію?). І ще одна дивина, вже у вимогах щодо рівня мовної компетентності осіб, які претендують на зайняття посади державної служби. До таких вимог належить застосування “ук раїнських відповідників до поши рених конструкцій російської мо ви, зокрема з прийменниками “в”, “изза”, “около”, “по”, “при”, “у”. Овва! Щоб скласти іспит на знання української мови, потрібно знати російську! Багато запитань, і це лише щодо процедури проведення атестації. Хочеться ясності, бо чим більше світла, тим менше ті ні, в якій ховається корупція.

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment