Андрій ТОПАЧЕВСЬКИЙ — український письменник, кінодраматург, один із засновників природоохоронного руху в літературі та кіно. Автор науково-художніх книг, публіцистичних статей, сценаріїв документальних і науково-пізнавальних фільмів. Його твори перекладали російською, польською, болгарською, білоруською та англійською мовами. Лауреат літературних премій “Благовіст” та імені Івана Огієнка. Нещодавно на замовлення Державного комітету телебачення і радіомовлення за програмою “Українська книга” побачило світ друге доповнене видання книжки Андрія Топачевського “З Божого саду. Рослини і тварини у Святому Письмі”. Київ, “Веселка”, 2016. Перше видання було відзначене Президентською премією “Українська книжка року” (2014).
— Ви зростали в сім’ї науковців. Батько — академік Олександр Топачевський, колишній директор Інституту гідробіології НАНУ, ма8 ма Марія Макаревич — доктор біологічних наук. До природознавства маєте особливий лі8 тературно8мистецький підхід. Що спонукало саме до Біблійної тематики? Чи не коріння прадіда Якова, родича М. Грушевського, який у XIX ст. був священиком на Київщині? — Цікавістю до біологічних наук завдяX чую великою мірою родинній традиції. БоX танічні пошуки батьків та брата Вадима, паX леонтолога, який вивчав минуле тваринноX го світу, сприяли формуванню кола профеX сійних інтересів. Та шлях до Біблії був неX простий. Адже радянська наука, хоч і мала значні здобутки у природничій сфері, була суціль атеїстичною, спираючись лише на еволюційне вчення Дарвіна. Тоді про твоX рення Світу трансцендентними силами годі було й згадувати. Це викликало дисонанс у розвитку уявлень про Всесвіт: як тільки стикалися з чимось, що не мало матеріалісX тичного пояснення, це “щось” оголошуваX ли таким, що буде розтлумачене у майбутX ньому, за ще більшого прогресу безбожX ницької свідомості. Так було з генами як носіями спадковості, походженням видів культурних рослин, вимірами просторуXчаX су… Але з розвитком науки проблем, не розв’язаних із позицій матеріалізму, виниX кало дедалі більше. І якщо колись Дарвін, унаслідок власних досліджень, став майже атеїстом, то сучасні вчені, навпаки, нерідко приходять до Віри науковим шляхом. Це стосується і популяризаторів науки загалом і природознавців зокрема, до яких я належу. Тобто мій шлях до Святого ПисьX ма проліг через подолання згаданого дисоX нансу; щодо предківXсвящеників, то про них я знав лише з бабусиних розповідей. Досліджений цей родовід був працівникаX ми київського музею Михайла ГрушевськоX го лише 2006 року з нагоди 140Xріччя славX ного історика і громадського діяча, далеким родичем якого я й справді виявився. Батько ж мені про це не казав — такі були часи. — Вам вдалося ідентифікувати біблійні істоти в національному аспекті, оригіналь8 ності новелам додають цитати з україн8 ського фольклору. Скажімо, у новелі “Квіт8 ка цноти й відродження” є цитата з вірша “Лілея” Т. Г. Шевченка, в якому він залучає образи народної творчості: “А весною про8 цвіла я // Цвітом при долині, // Цвітом бі8 лим, як сніг білим! // …А дівчата заквітча8 лись // І почали звати // Лілеєю8снігоцві8 том…” Так було задумано спо8 чатку, чи ця ідея виникла в проце8 сі роботи? — Познайомившись із літеX ратурою про біблійних істот (заX хідною, бо слов’янськими моваX ми такої ще не було), був здивоX ваний суто довідниковим її хаX рактером. Лише ідентифікація біблійних рослин або тварин у супроводі стислого опису, з поX силанням на різні видання БібX лії. А от чому саме ця істота згаX дується біблійним автором у певному контексті, як це пов’язано з національними траX диціями античності й сьогоденX ня, чи вплинуло на літературу і образотворче мистецтво нашого часу? Відповіді доводилося шуX кати у плині праці, що триває від 1990 року. — Особливої вишуканості книзі додає дизайн М. Царика. Кожна новела ілюстрована гра8 фікою стародавніх атласів, на8 родними картинами, репродукці8 ями світових шедеврів. Зокрема, таких майстрів, як Альбрехт Дюрер, Тарас Шевченко, Лукас Кранах8старший, Паоло Веронезе, Олександр Мурашко, Тимофій і Михайло Бойчуки. Як підбирали матеріали для ілюстрацій? — Так, підбір ілюстративного матеріалу входить до поняття “дизайн”; я б назвав це візуальним продовженням образу або меX тафори. Те, що неможливо висловити, поX відомляється читачеві (глядачеві) засобаX ми образотворчих мистецтв. При цьому ми з Михайлом Цариком віддавали перевагу творам українських митців і іконописців, народних майстрів і представників художX нього Ренесансу початку ХХ ст. та ілюстраX торів пізнавальної літератури. За задумом, це надає біблійним алегоріям сучасного звучання, наближає Святу Землю до нас. Як це вдалося, судити Вам. — Користуючись перекладами Івана Огі8 єнка й Івана Хоменка, Ви визначили майже всі назви дерев, кущів, трав, квітів, птахів, свійських і диких тварин, яких згадано у Біб8 лії, знайшли відповідники їхніх назв у сучас8 ному світі ботаніки й зоології, створили ці8 каві новели про них із належними комента8 рями. Читаючи Вашу книгу, виникає думка, що Святе письмо не було метою, а лише за8 собом для… Для чого саме? — Власне самоціллю, наче якась “річ у собі”, не буває жоден твір, що претендує на розуміння. Інакше він існував би в одX ному примірнику лише для втіхи автора. Якщо держава перевидала, то це, сподіваX юся, щось більше, аніж вправа для самозаX доволення. Скажу, як у передмові до цього видання: вивчення Святого Письма і наX віть просте знайомство з ним допомагають не розгубитися серед інформаційної злиX ви, даючи неоціненні знання для усвідомX лення безмежності Всесвіту як доказу неX подільності Віри й Науки. Якщо ж стисло, то мав за мету пожваX вити, особливо серед молоді, цікавість до Біблії. КолисьXбо іншої літератури слов’янськими мовами просто не було! Нині ж інші крайнощі — Книгу книг відX криваємо, м’яко кажучи, нечасто… — Чи комусь не здається дивним, що більшість сакральних рослин, птахів і тва8 рин знайшли своє місце в Україні? — Можливо, бо коли у розмові з поX важним професором я зізнався, що пишу про біблійні рослини, той перепитав: “Це про пальми?” Так, і пальми, і леви у Біблії є. Але Україна — не за Північним колом. Належимо, як і Свята Земля, до одного й того ж культурноXісторичного, географічX ного і зооботанічного континенту. КульX турні процеси Античності, Середньовіччя, Відродження так чи інакше торкалися нас. Це, до речі, сприяло поширенню в Україні християнства. Просто не завжди усвідомX люємо, що, скажімо, наша пшениця налеX жить до того ж біологічного виду, що й паX лестинська. Так само, як і люди, що жиX вуть на цих землях. Що ж тут дивного? Просто варто про це нагадати, і Свята ЗемX ля стане ще ближчою. — Ви велику увагу приділяєте охороні довкілля. За Вашими сценаріями створено багато чудових природознавчих фільмів. Де можна зараз їх побачити, і в якому стані нині кіносценарії? — Так, екологічні чи то природоохоронX ні теми турбували мене завжди, хоч де б працював — у пресі, кінематографії чи літеX ратурі. Написав сценарії про Червоні книги України і Білорусі, про роль рослин у приX роді, ставлення людини до живого довкілX ля, тобто про екосвідомість — загалом близько 20. Деякі з цих фільмів збереглися в кіноархівах, були передані на телебаченX ня, їх іноді показують у програмах ДТРК “Культура”. Але взагалі спадщина докуменX тального й науковоXпізнавального кіно виX користовується мляво, а природоохоронні ідеї занедбані (мовляв, “не до того”). У нас зникла навіть така популярна у багатьох країнах політична партія “зелених”. Тому й нема чіткого професійного запиту на відпоX відні сценарії (до речі, й на книжки). З часом уявив Біблію першим в Історії документом з охорони Природи. Ця здоX гадка швидко переросла у переконання. Адже стан довкілля завжди був предметом уваги письменників! Згадаймо хоча б перX ші дні після Потопу, коли розвідники, крук і голубка, допомагали праотцеві Ною відновити життя на Землі. Ну, а заборонні приписи щодо “чистих” і “нечистих” тваX рин, це — провісник сучасних наукових “Червоних книг”. До того ж у Біблії нема ворожого ставлення до тих або тих істот, просто вони такими створені… Отже, важX ливі, мабуть, не види діяльності (журналісX тика, кіно, письменство) або жанри творів (публіцистика, популяризація та ін.), а їхX ня тематика чи то предмет художнього дослідження. — Ну і традиційне запитання: над чим працюєте нині? — А про майбутнє відповідь найкоротX ша: думаю. На початку Ви згадали про моX го батька. У травні на Дні науки в ІнституX ті гідробіології провели урочисту Вчену раX ду, присвячену його 120Xріччю. Ішлося про природні комплекси, врятовані завдяки високому авторитету Інституту в урядових колах за директорства О. В. ТопачевськоX го. Сам я ретельно готувався, переживав, але почувався щасливим. Бо пам’ять про добрі справи живе! На жаль, нині роль наX уки в суспільстві інша… Нещодавно ГолоX ва “Просвіти”, письменник Павло МовX чан, завжди прихильний до моєї праці, заX питав, чи не збираюся написати тепер вже про людину у Святому Письмі. Дуже цікаX вий задум, найскладніший для здійснення. Є над чим замислитися!
Спілкувалася Тетяна ЛЕМЕШКО
