Велика історія через історію митця

У видавництві “Ярославів Вал” святкують вихід у світ документальноF го роману Богдана Гориня “Святослав Гординський на тлі доби. Книга I”. У Національному музеї літератури 15 червня презентують це енциклопедичного характеру есе, “фундаментальне і новаторське” за визначенням Д. Павличка. Перші читачі книжки Богдана Гориня — відомі літературознавці й мистецтвознавці, письменники. А на шпальтах “СП” надаємо слово директорові видавництва “Ярославів Вал”, письменнику, лауреату Національної премії імені Т. Шевченка Михайлу Слабошпицькому та доктору мистецтвознавства, професору, академіку Академії мистецтв України Олександру Федоруку.

Михайло СЛАБОШПИЦЬКИЙ: “Тепер я, нарешті, знаю, як воно все було насправді!”

Неоднораз думалося про те, скільки років і сил украдено в Богдана Гориня, коX ли він був ув’язнений, а потім у засланні й тому цілковито відлучений від своєї “сродX ної” праці. Скількох його монографій, студій, біографій, котрі мали народитися тоді, коли його гострий молодий інтелект, окрилений невтоленною жадобою пізнанX ня невідомого, помножений на невичерпX ний ентузіазм молодості, дав би нам багато з того, що пише нині Богдан Горинь, “назX доганяючи” себе. Так, це справді винятково важливо, і на це свого часу звернув увагу Вольтер: “НайX рідкісніша річ — це поєднання розуму з ентузіазмом”. Очевидно, тоді можна зверX шити все, чого прагнеш. Але подив і захоплення викликає у меX не “пізній” Горинь. Здається, він не розгуX бив на дорогах свого непростого життя отого поєднання в собі, про яке говорив Вольтер. Кожна його книга (а з’являються вони одна за одною з недовгими перерваX ми) змушує запідозрити, що під іменем Богдана Гориня сховався потужний гурт інтелектуалів, яких цікавлять передовсім малознані персоналії і сторінки націоX нальної культури. Але все це — один БогX дан Горинь. Підозрюю, що чимало своїх тем та ідей він проніс крізь десятиліття ще від тих молодечих літ, коли тільки починав як мистецтвознавець, літературознавець і критик. І все це в ньому осмислювалося й углиблювалося, щоб аж нині явити себе в таких форматах, котрі нам демонструє Богдан Горинь, винаходячи оригінальні жанрові контамінації. З наскоку, експромX том цього не досягнеш. Ще не вщухло рецепційне відлуння від Гориневої КараффиXКорбут, а ось уже йоX го Святослав Гординський. Абсолютно унікальна постать в національній культурі і, здавалося б, уже непогано знана в УкраїX ні — кількаразово в нас виходили його твоX ри (поезія, переклади, літературознавство і критика), були виставки, чимало писано про нього, як про художника, докладно хаX рактеризовано його місце і в літературі, і в мистецтві (автор цих рядків також писав есей “Львівський маестро” про нього й публікував його поезії в своїй книжці “25 українських поетів на вигнанні”). Цікаві характеристики цієї багатогранної творчої особистості маємо в Романа Лубківського, Миколи Ільницького, Тараса Салиги. ОдX нак, читаючи Богдана Гориня, я відразу ж піймав себе на думці, що ми багато чого про Гординського ще не знаємо. За цим іменем — і найчастіше там, де ми не підозX рювали — приховуються несподівані таємX ниці. Вони починаються вже в ранньому творчому періоді художника, коли він зближується з радянофілом Іваном КруX шельницьким. Ця лінія в Гориня, а також лінія, пов’язана з Миколою Глущенком, читається як справжній детектив, хоч авX тор не педалює ці факти й не виокремлює їх в особливий стильовий режим, — опоX відь іде у властивій Гориневі спокійноX докладній манері. Просто самі по собі ці епізоди й подробиці настільки несподіваX ні, що змушують уявити можливий тоді поворот біографії Гординського з непередX бачуваними наслідками. Горинь — майстер творення найширX ших контекстів подій. Це виразна особлиX вість його попередніх книжок, хоч би до якого жанру вони належали. Те особливо виразно помітно в його творі про ГординX ського. Здавалося б, безнадійно віддалені одна від одної події різного масштабу і неспівмірного між собою соціального змісту, в нього несподівано перегукуються, пояснюють одна одну, і кожна з них має важливу “роботу” в створенні багаторівнеX вого авторського повістування. Дивно, емX піричного матеріалу тут мовби на кілька творів, але ніщо не видається зайвим, усе концептуально доцільне й “прив’язане” до тексту не тільки хронікальною вичерпнісX тю, соціальною суголосністю й обраним ракурсом бачення героя та інтер’єру епоX хи. Тут Горинь нагадує вправного диригенX та великого оркестру, який добре знає, коX ли котрому інструменту прозвучати, і всім їм легко дає лад, бо вони добре зіграні, а партитура для диригента — не тільки на пюпітрі перед ним, а й у нього в голові. Читаючи Гординського в інтерпретації досвідченого науковця й майстра біограX фічного жанру Богдана Гориня, ловиш сеX бе на бажанні повторити слова друкарки, якій Томас Манн надиктував свій роман “Йосиф і його брати”: “Тепер я, нарешті, знаю, як воно все насправді було!..” Чи може бути більший успіх для автора?

 

Олександр ФЕДОРУК: “Якості Прекрасного у світі модерних з’яв…”

Богдан Горинь одним із перших зверX нувся до універсальної постаті Святослава Гординського — літератора і художника, а ще талановитого історика мистецтва, вдумливого аналітика сучасного йому мистецького процесу. Б. Горинь насамперед відчував, яке складне завдання він перед собою постаX вив, розуміючи, що відступу у його розв’язанні не може бути. Він сформулюX вав для себе структуру дослідницької праці у формулі есеXколажу, обравши шлях науX кового пізнання життя й творчости ЛюдиX ни (визначив для себе самого насамперед поняття універсуму — “Людина” з великої літери) на тлі тогочасної історичної та культурноXмистецької епохи. Працюючи над книгою, автор зрозумів, що шлях ГорX динського не стелився однозначно по лінії прямої горизонталі: то був шлях глибоких переживань митця світоглядних зигзагів “вліво—вправо”, “вгору—додолу”, і, врешті, шлях гуманіста по лініях високих мистецькоXобразних сходжень. Горинь відчув перспективу творчого зростання Гординського з центруючими засадами мистецького окциденталізму (за проф. Володимиром Янівим — компонент “европейської духовної структури”), помX ноженого чинниками “діяння історичних факторів”. У 20Xх роках XX ст. це була, скаX жімо, діяльність Гуртка діячів українського мистецтва, а упродовж 30Xх — могутня хвиля АНУМXу з її, як писав С. ГординX ський, “9Xрічною міжнародною діяльнісX тю”. Єднання мистецтва Сходу із Заходом відбувалося в межах культурного життя ГаX личини у добу міжвоєнної національної мистецької інтеграції й впевненого модеX лювання національноXмодерної концепції українського мистецтва. Свідком і автоX ром формування таких пріоритетних засад і був Гординський, а Горинь у першій книX зі майбутнього двотомного есеюXколажу простежує шлях розвитку митця у міжвоX єнні часи та часи лихоліть більшовицькоX гітлерівські, геть до тієї драматичної хвиX лини, коли Гординський обрав остаточно шлях вимушеної еміграції і тим врятував своє життя й життя родини. Автор розгорX тає “кадр за кадром” картини творчої евоX люції митця, багато місця присвячує Ф. Леже, який властиво висвятив ГординX ського, — той Леже, про якого Моріс РайX наль у “L’esprit Nouveau” писав 1921 року, що “предмети, за Фернаном Леже, завжди починають жити заново, і в кожній фазі їх нової екзистенції художник відкриває їх оновлену засаду”. Засаду творчої новизни Гординського у графіці, насамперед у книжковій, а також у малярстві, — усе це сукупно достатньо аргументовано і переX конливо характеризує автор. Цю позицію мистецької новизни у творчості художниX ків України автор книги переносить на окультурені західними естетичними полюX сами береги галицького П’ємонту, де маєсX татично звищувалася у духовній потузі постать Всечеснійшого Архіпастиря АндX рея Шептицького. Мистецьке тло, яке обіймає творчі наміри і здобутки художниX ка, по суті вияснює проблему мистецької активності Гординського у міжвоєнний період, тобто формулює координати, якщо йти за Кантом, “ідею активності суб’єкта”. Спізнавши науку Новаківського, Жуліяна, Леже, Гординський мав змогу і зумів сповX на реалізувати власний мистецький потенX ціал в обраному ним ключі модерних хуX дожніх настановлень. Автор есеXколажу занурюється в глиX бини стильової палітри художника з наX лежними йому науковою сумлінністю та ретельністю. Власне, занурюється у мисX тецькі візуальні лексеми митця — компоX зицію, ритм, простір, структуру, рух, колоX рит, майстерно вплітаючи логічноXчасоX вий стрій у біографічне дослідження. ДоX мінантно Гординський переймався пробX лемами модернізму, — і не випадково, тоX му що паризькі студії, европейські мисX тецькі центри, які він спізнавав, активно позначилися на його творчості, наклали на неї свій яскравий відбиток. Горинь поX яснює таку зміну мистецької парадигми Гординського впливами середовища, яке не міг обійти осторонь вразливий на мисX тецьку новизну вихованець модерної МисX тецької школи О. Новаківського у Львові. Інтеграція мистецтва Гординського в евроX пейський простір, занурення в европейX ську художню культуру закономірні і виX разно ним заявлені власною практичною діяльністю, участю у мистецьких виставX ках, працею у книжковій графіці, участю у мистецьких дискурсах. Життєвий досвід Гординського, на відX міну від трагічних помилок, які допустив у житті й творчій практиці його ровесник, однодумець і близький приятель Іван КруX шельницький, що зазнав впливу більшоX вицьких ідеологій, — цей досвід ГординX ський сфокусував на категоричному непX рийнятті більшовизму як тотально людиX ноненависної системи, з одного боку, і гітX леризму з його потворною людиноненаX висною наставленістю до усіх націй, окрім німецької, — з іншого. Митець зболеним серцем відчував прикрі обставини, серед яких йому довелося жити і творити, тому власну мистецьку практику він підпорядX ковував почуттям, роздумам, що складали його знання й переконання про сучасне, його погляди про минуле і турботи про майбутнє. Контекст індивідуального та ісX торичного у творчості митця дослідник проектує через власні почуття, інтелект, ерудицію, він шукає причини мистецької практики всередині авторських психолоX гічних творчих мотивацій, тих інтенцій, що вели його впевнено крізь пошуки ноX вих форм, ліній та барв. У ньому органічно зійшлися мелодії кольору та слова, якими він збагатив широкі потоки модерної укX раїнської культури. Як дослідник, Богдан Горинь виніс поетичноXмистецьке кредо автора у заголовну сторінку, як доказ всеX бічного таланту митця, який наповнив обX разну суть мистецького творення індивідуX альними струменями психологічного насX тавлення, де поклик мистецького “Я” неX роздільний від призначення авторської мистецької Долі. На заслугу Гориня відносимо його вмоX тивовані спроби донести до читача глибиX ну мистецького мислення Гординського, образну пульсацію його думок — від перX ших ескізних задумів до концептуальних оригінально сміливих презентацій. Автор есеXколажу розгортає сторінки взаємних симпатій Святослава ГординX ського і Павла Ковжуна, перед пам’яттю якого Олена Кульчицька заявила: “ПерейX мемо Його ентузіазм для мистецтва. СпроX буємо Його способом пригадувати нашій суспільності про її обов’язок цікавитися мистецтвом”. Слугуванню мистецтву, доX водить Богдан Горинь, присвятили своє життя Павло Ковжун і Святослав ГординX ський. Створюючи оригінальні мистецькі твори, Гординський якраз і жив турботами про українське мистецтво. Автор книги червоною ниткою проводить думку про нероздільність мистецтва Гординського і суспільних рухів в Україні його доби, про зіткнення в його мистецтві особистого і загальнолюдського, загальноукраїнського, про зіткнення суперечностей, окреслених моральними християнськими засадами, ясністю духа та їх антиподами — вимірами злого, руйнівного, дегуманізаційного. ГординськийXмитець у книзі доповнеX ний образом ГординськогоXісторика мисX тецтва, художнього критика. Праця митця у цій ділянці культури повчальна, інтригуX юча, позначена вболіваннями за українX ське мистецтво і необхідністю громадської та індивідуальної опіки над ним, потребою виховання глядача, який інколи забуває, як писав Гординський, що “традиція — річ сама по собі мертва, коли її невпинно не відновляти й до традиції старої не додаваX ти нової”. Не випадково у першій книзі есеXколажу так багато уваги приділяється змісту і формі мистецького твору, які кожX не покоління розв’язує на свій смак з розX рахунку на існуючі естетичні норми, що, в уявленні Гординського, окреслено з велиX кою шанобливістю до кожного компоненX та (“форма та зміст нашої доби — це ж не вишневі садки!” — Гординський). ГординськийXмистецтвознавець — таX ка сама велична постать, як ГординськийX митець чи ГординськийXпоет. Художник у численних статтях, оглядових замітках, реX цензіях звертався до проблем розвитку суX часного мистецтва — українського, франX цузького. У ранньому періоді критичної творчості Гординський доходить перекоX нання, що ШевченкоXхудожник сягнув до глибин українського національного мисX тецтва і через Україну вивів його до рівня світових меж, що він є гордістю, славою загалом усієї художньої культури. Діамантами у критичній діяльності хуX дожника зблискують статті про діяльність АНУМXу у Львові, про творчість О. ГриX щенка, О. Новаківського, П. Ковжуна, С. Борачка, Л. Перфецького, оглядові маX теріали з різних виставок. Автор заторкує критичну практику Гординського, сповнеX ну подвижницьких марень від років навX чання до періоду еміграції — це фактично період його повернення до нас, з минулоX го у наші також непрості дні, коли над УкX раїною дамокловим мечем зависла кремX лівська загроза, коли лунають гасла про глобалізацію мистецьких рухів і здійснюX ються спроби денаціоналізації українськоX го мистецького процесу і денаціоналізації української мистецької освіти. ЕсеXколаж Богдана Гориня “Святослав Гординський на тлі доби” — книга повX чальна, нагадує нам про Титана, який мав могутні крила для високого лету, виборюX ючи якості Прекрасного у світі модерних з’яв та духовних самовідновлень.

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment