Анатолію Назаренку — церковному і громадському діячу, — 70

Григорій ПОЛОВИНКО, член НСПУ, генерал-хорунжий Українського козацтва, диякон Свято-Троїцького кафедрального собору, Луганщина

Аж не віриться, що невдовзі моєму давньому доброму приятелеві Анатолію Федоровичу Назаренку виповнюється 70. Здається, час, торкаючись його особистості, навмисно намагається уповільнити свою ходу, пильніше пригледітись до нього, щоб якомога довше запам’ятати Анатолія Федоровича молодим, енергійним і завзятим. Молодим, енергійним і завзятим пам’ятаю і я його ще з кінця 70-х років минулого століття. З тих пір і донині він усе такий же… Мені про Анатолія Федоровича Назаренка не треба вітійствувати у красномовстві. Найкращі епітети, слова і порівняння з’являються ніби самі собою. Завжди усміхнений і доброзичливий до всіх, він постійно випромінює невичерпX ний оптимізм. І заряджає ним інших. Його енергії й завзятості можна лише по-доброму позаздрити — це йде від життєвого кредо: “Любити потрібно Україну в тяжку хвилину і в радісну мить”. Уродженець Кам’яного Броду на Луганщині, Анатолій Федорович Назаренко залишається вірним своїй історичній батьківщині все життя. Батьківщина для нього є батьківським домом, батьківський поріг — краще за це на землі нема.

Тут він свого часу вчителював і очолював середню школу. За освітою Анатолій Федорович український філолог. І, на мою думку, це не випадково. Бо той, хто свідомо обирає шлях служіння рідній мові, культурі й історії українського народу саме тут, на Донбасі, де на все державно-національне різні зайди й перевертні поглядають скоса, а то й відверто вороже — такий філолог є тричі патріотом. Тому свого часу Анатолій Федорович чи не один із перших захопився літературним та історичним краєзнавством ЛуганX щини. І досяг чималих успіхів. За свою плідну та безкорисну роботу нагороджений відзнакою “Відмінник освіти України”.

Варто згадати хоча б літературно-краєзнавчий клуб “Луганці” середньої школи № 20 у Луганську, який наш ювіляр довгий час очолював, вклав у нього свою енергію, уміння й талант. Клуб той набув позитивного розголосу далеко за межами Луганська та області. Не пасе задніх Анатолій Федорович і в церковній справі. До справжньої віри Творець-Бог привів його за часи незалежності, соборності України. З часом Всевишній навернув до Бога і відкрив духовну символіку Святого Письма. Шлях до Творця був тернистим… І зараз чітко й твердо він стоїть на позиціях Єдиної, Святої, Соборної і Апостольської Церкви — служить Богові, служить людям, служить своїй Україні. То хто ж він насправді є, Анатолій Федорович Назаренко, Відмінник народної освіти, досвідчений педагог, невтомний у пошуках краєзнавець, церковний і громадський діяч Луганщини, наш ювіляр? А є він насамперед Людиною — порядною, доброзичливою і талановитою. Влучно про нього сказав друг і побратим відомий поет Іван Низовий: Вивчає все життя свій рідний край – Талановито це вкладає в книги! Не чоловік, а просто — водограй! — Встигає скрізь — не кожні так змогли би! Не тільки в день народження йому Бажають щастя люди і здоров’я, — Народу українському всьому Він присвятив життя з любов’ю. Тож побажаємо шановному Анатолію Федоровичу в літо його 70-ліття подальшої наснаги, незалежності духу і, як кажуть у народі: “І хліба, і солі, і кращої долі!”. Щоб “З роси й води йому — на многії літа!”. Будьмо, ювіляре!

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment