Бібліотекар-активіст здійснив проектну мандрівку Америкою

Старобільськ залишається недоступним — такого висновку дійшов місцевий активіст, музикант, працівник Луганської обласної бібліотеки імені М. Горького Сергій Летучий, повернувшись із проектної мандрівки Америкою. Архітектурна доступність для людей з інвалідністю та для містян загалом у Старобільську, порівняно з тими містами, які відвідав Сергій у США, не просто суттєво різняться. Це — небо і земля.

Із 8 по 26 травня працівник Луганської обласної бібліотеки та єдиний представник із Старобільська Сергій Летучий мандрував різними містами Америки в межах Програми міжнародних відвідувачів-лідерів. Сергій потрапив до п’ятірки українців, які взяли участь у проекті “Інтеграція та захист інтересів соціально вразливих груп населення”, що спонсорує Державний департамент США. Старобільчанин розповідає, що проект націлено на знайомство іноземних гостей із законами, правами, особливостями життя осіб з обмеженими можливостями в Америці. А найголовніше у ньому — надання цінних знань, які допомагають вразливим групам населення захищати свої права, ініціювати законодавчі реформи.

Люди контролюють систему. Разом з іншими учасниками Сергій відвідав Вашингтон, Портленд, Денвер та Сан-Антоніо. У кожному місті на українців чекала насичена різними зустрічами програма. Сергій поділився своїми враженнями після зустрічі у Вашингтоні з представниками Міністерства освіти, Міністерства охорони здоров’я і соціальної політики, Державного департаменту, Ради доступу США: “Організації, заклади мають колосальний досвід у взаємодії із вразливими соціальними групами. Ми багато говорили про інфраструктуру, протидію дискримінації, навіть про медичні та соціальні потреби біженців та імігрантів”. Найгострішим для Старобільська, на думку Сергія, є питання взаємодії місцевої влади та населення.

Цієї проблеми торкалися у кожному відвіданому місті США, де американці буквально вражали набутим досвідом українських гостей. “Плюс американців у тому, що вони можуть відстоювати свої права, знають, як це робити і, найголовніше, — хочуть цього. Вони контролюють цю систему. Нам же треба її кардинально змінити, порозумітися з владою. Я зустрі- чався з юристом, який бачив не одну акцію, що була доведена до кінця, та впродовж багатьох років займався установленням порозуміння між владою та населенням”, — говорить Сергій. “Якщо оцінювати рівень архітектурної доступності у Старобільську, — додає учасник, — за стовідсотковою шкалою, то він не перевищуватиме 10 %”. Най- більше вразили учасника проекту умови для всіх соціальних груп населення у Сан-Антоніо та Вашингтоні, де спостерігається безперешкодне пересування та доступність для всіх містян.

Культурний шок. Подальші подорожі українських учасників стосувалися того, як ухвалені у столиці закони втілюють на рівні штатів. У Портленді, штат Орегон, відвідавши Центр до- ступності освіти, українці дізналися, як надається підтримка в питаннях доступності для студентів з обмеженими можливостями. Різні академічні пристосуван- ня, спеціально обладнані аудиторії, використання найсучасніших адаптивних технологій — це та багато іншого забезпечує Центр в Орегоні. У Денвері, за словами Сергія, на власні очі побачили, як саме забезпечується доступність бібліотек та втілюються адаптивні розваги і спорт. “Ми побували в унікальній бібліотеці. Таких у США лише дві. Це бібліотека, де пишуть аудіо-книги, а флешки з ними заповнюють величезні полиці, і ці аудіо-книги є авторським продуктом. На не менш велетенських полицях розміщуються книги, написані шрифтом Брайля. Там також виготов- ляють спеціальні м’ячі для людей з вадами зору. У ці м’ячі встановлюється такий прилад, який видає звук, що допомагає орієнтуватися у просторі”. Вразив також рівень інтеграції людей з інвалідністю у Сан-Антоніо.

Учасники стали гостями організації “Герої Іви”, що діє за підтримки акторки Іви Лонгорії та служить створенню максимально комфортних умов для молоді з особливими розумовими потребами, їхній інтеграції у суспільне життя. Хоч яке б місто зустрічало українців, — запевняє Сергій, — усюди було розуміння того, що все зроблено насамперед для спільного комфорту. “У мене був культурний шок. Я знав, що там доступно і зручно, але не думав, що настільки. Були моменти, які мене просто “добивали”. У великих супермаркетах є електромобілі, уявляєте? І ними користуються не тільки люди з ін- валідністю, а всі, кому це необхідно та зручно. У бюджетних магазинах я бачив візки з кошиком”, — розповів він. Сергій сам переміщується на інвалідному візку, тому як ніхто розуміє потребу архітектурної доступності у будь-якому куточку країни. Пандуси, автоматичні двері, що відкриваються натисканням кнопки, по-справжньому універсальні освітньо-навчальні заклади — це те, що може бути у Старобільську, — переконаний учасник проекту.

І що далі? Повернувшись додому, Сергій як місцевий активіст уже зустрічається з представни- ками влади у Старобільську, різними громадськими діячами, переповідаючи побачене у США. “Підводними каменями” досягнення архітектурної доступності в місті, на думку активіста, є нульовий внесок у цю справу місцевого комітету забезпечення доступності інвалідів та інших маломобільних груп населення, а також байдуже ставлення до цього інших містян. Наразі Сергій активно готується до масштабної прес-конференції, щоб проінформувати старобільчан та нарешті почати діяти разом.

Прес-центр ЛОУНБ імені О. М. Горького

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Leave a Comment