Едуард ОВЧАРЕНКО
Фото автора
У Національному центрі народної культури “Музей Івана Гончара” працює виставка “Символи безкрайнього степу”, що є частиною міжмузейного проекту “Чумацький шлях”. Організатор проекту — видання “In-Art”, куратор — Георгій Браіловський.
Виставка об’єднує в собі унікальні предмети трипільської й катакомбної кераміки з колекції Музею Олександра Фельдмана з творами сучасних художників, які інноваційною мовою ведуть діалог із минулим. Експозиція демонструє прадавню спорідненість української й кримськотатарської культур та їхню взаємопов’язаність із Європейською цивілізацією. “Архаїчна пластика, що виринає із піщаних “барханів” експозиції перегукується із образами сучасних робіт, відразу руйнує стереотипне сприйняття музейної колекції як застиглого і законсервованого. Артефакти Музею Олександра Фельдмана набувають інноваційного, сучасного “звучання” завдяки неординарному представ ленню у межах виставкового простору проекту”, — зазначила співкуратор виставки, доктор філософських наук Світлана Стоян. Сакральний світ прадавніх містерій оживає у віртуальних творах Володимира Бахтова загадковими силуетами із архаїчними орнаментами, що є ніби відбитками символічно-знакових образів трипільської кераміки. А “Глиняна фантасмагорія” народження героїв, амазонок і прадавніх богів відтворює прадавню ідею колообігу всього живого. Лініями “вогняної” стихії “вимальовує” у повітряному просторі прадавні містичні символи Ігор Бабій, схоплюючи лінзами об’єктива “дихання” миттєвості.
Об’ємні композиції Миколи Жу равля унаочнюють прадавні символічні об рази бика, що є одним із найрозповсюдже ніших зображень трипільської пластики. Живописні “рублені” насічки Юрія Пікуля ніби повертають відвідувачів виставки у первісні часи магічних обрядів і ритуалів. Сакральні знаки, містичні силуети, символічні натяки, ніби крізь серпанок тисячоліть кристалізуються в роботах Олександра Малиха. Медитативні ритми степової природної стихії перегукуються з силуетами давніх скель Причорномор’я, що ніби ожили й зібралися у колі магічного ритуалу, дух якого майстерно візуалізований пензлем художника Олексія Анда. Керамічні реконструкції трипільської пластики Людмили Смолякової відтворюють дух прадавніх часів. Архаїчні скульптурні образи Петра Антипа, Олександра Дяченка у поєднанні з масивним “Колосом” Єгора Зігури актуалізують у сучасній свідомості силуети кремезних ідолів наших пращурів.
Символом і центральним експонатом виставки стала “Трипільська мадонна” — скульптура жінки із немовлям на руках. Важко повірити, що цей шедевр малої пластики створили понад 5000 років тому (між 3900 і 3200 роками до нашої ери). До речі, це єдина з нині відомих скульптур цієї доби, де жінку представлено саме з дитям на руках. В експозиції також зібрано керамічний посуд, що охоплює весь період існування трипільської цивілізації. Катакомбна культура (2700—2000 рр. до нашої ери), що заступила на території України культуру трипільську, вражає глибиною та різноманітністю символічних образів, що зустрічаються переважно на посуді. Увагу відвідувачів виставки привертають зразки трипільської культури — “Глечик з мальованим орнаментом”, “Миска з двостороннім мальованим біхромним розписом”, “Посуд з монохромним мальова ним розписом”, “Баняк-зерновик з мальованим орнаментом”, “Миска з двостороннім біхромним розписом”. Тут же роботи Олексія Малиха (“Небо і Земля”, “Плита І”, “Плита ІІ”), Олексія Анда (“Симфонія земних скульптур”, “Пробудження давніх скель”, “Симфонія земних скульптур ІІ”), Олексія Дяченка (“Пластичний етюд на тему української архаї ки”), Єгора Зігури (“Поза часом”), Миколи Журавля (“Бик І”, “Бик ІІ”), Людмили Смолякової (реконструкція трипільської кераміки), Петра Антипа (“Старий скіф”); філософські мотиви відчутні в картинах Володимира Бахтова — “Відокремлення неба від Землі”, “Викрадення амазонок”, “Сонячне затемнення”, “Уклінний біг героїв”.
