Микола ЦИМБАЛЮК
Упродовж усіх років української незалежності Росія робила все можливе, щоби наша держава не увійшла у найефективнішу систему безпеки в світі — Євроатлантичний альянс. Великою мірою російська агресія проти України — продовження тієї ж політики. “Прийшов час, — сказав спікер ВР України, коментуючи ухвалення парламентом законопроекту про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо зовнішньополітичного курсу України (№ 6470), — щоб ми в українському законодавстві змогли чітко задекларувати бажання України вступити в НАТО”. “За” проект закону проголосували 276 народних депутатів. Нарешті наша влада зробила ще один крок до гарантованої національної безпеки. Прискорити її ходу може і мусить українська громадськість, бо великою мірою захист територіальної цілісності й незалежності України, наше майбутнє залежить від реального членства в НАТО. “Українська альтернатива” зініціювала круглий стіл на цю тему — “НАТО і національна безпека України: минуле, сьогодення і майбутнє”, — що відбувся 16 червня в Укрінформі.
Громадські організації, зокре ма, ВУТ “Просвіта” ім. Т. Шевченка, “За Україну в НАТО”, “Українська альтернатива”, партія “Патріот” та інші вже не перший рік ведуть велику роз’яснювальну роботу в українському суспільстві з різних аспектів національної безпеки держави. Одним із важливих елементів цієї політики є аналіз відносин Україна—Росія, який мусить показувати суспільству справжнє обличчя нашого північного сусіда, акцентуючи на реальних вигодах для України від членства в Альянсі. Виступаючи на круглому столі, співголова ГО Всеукраїнський форум “Українська альтернатива” Георгій Філіпчук сказав: — Сьогодні, коли ми говоримо про вступ до НАТО, треба враховувати непоінформованість нашого населення, його зубожіння, російський контроль впродовж усіх 25 років незалежності. Національна реформа, як найважливіший чинник утвердження державної незалежності, була відсутня. Це давало величезні можливості нашим ворогам маніпулювати громадською думкою. Нинішній стан справ у державі, соціологічні дослідження з багатьох питань нашого життя дають маловтішну картину. Ми, ще недавно будучи найосвіченішою нацією, стрімко втрачаємо свої позиції: нині Україна у 25-30 разів менше видає книг на душу населення. Можна зрозуміти, куди ми йдемо і що нас чекає в майбутньому. Не кажу про наше 135 місце в світовому рейтингу економічних свобод, про найнижчі зарплати і пенсії. А за дискусією і тупою пропагандою щодо продажу української землі влада забула про те, що наші села дедалі більше обезлюднюються. За останні п’ять років у 7 тисячах наших сіл не народилося жодної дитини. Це є інтеграль ні показники, які багато про що говорять і не потребують жодної дискусії.
Натомість стандарти НАТО вимагають іншого підходу до якості життя своїх співгромадян і держави загалом. Чи знають про це пересічні українці? Тому ми хотіли б, щоб проблеми НАТО, нашого цивілізаційного вибору не лише оцінювали з точки зору мілітаризації. Для наших політичних сил залишається найбільшою цінністю, найважливішою базою існування життя нації — гідне життя в своїй, незалежній державі. І якщо ми збереження державності розглядаємо через призму входження в Євроатлантичний блок, то це той цивілізаційний вибір, який дасть шанс на безпеку, який унеможливить наші трагедії і війни нині і в майбутньому. Іван Заєць, перший заступник ГО “За Україну в НАТО”: — До сьогоднішнього дня відносини України і НАТО базувалися на співробітництві. Нині ж Україна заявила, що бере курс на членство в НАТО. Реакція на це була різною, і з Москви, і в Укра їні. Зокрема нардеп Новінський перейшов будьякі межі, назвавши це рішення антиконституційним. Він заявив, що в Акті прого лошення незалежності України є пункт, що Україна — нейтральна держава.
Надія Савченко лякала глядачів, що буде гостра реакція Росії, і тому це дорога ціна такого рішення. Виходить так, що Україна не має права захищати свою територіальну цілісність і не повинна дратувати своєю незалежністю агресивного сусіда. Дивна логіка слуг народу. — Що стосується нас, — сказав Іван Олександрович, — то рух “За Україну в НАТО” оцінює законопроект як стратегічно важливе рішення. Але ми побоюємося, щоб не було зупинки, бо фор мування руху без мети — це ніщо. Як у нас ведеться в політиці, навколо цього може виникнути велика пауза. Що, на нашу думку, треба зробити, щоб не було паузи і ми послідовно рухалися до поставленої мети? По-перше, імплементувати рішення Верховної Ради в низку указів Президента України. Впродовж 2015—2017 років було ухвалено три дуже важливих документи: Стратегія національної безпеки (2015 р.), Воєнна доктрина (2015 р.), Стратегічний оборонний бюлетень (2016 р.).
Треба згадати і про річну національну програму. Всі ці документи орієнтують наші відомства, які відповідають за співпрацю з НАТО, на практичну цілорічну роботу. Тепер наша мета — членство в НАТО. Тому треба привести у відповідність і імплементувати рішення Верховної Ради до технологічних нормативних документів. По-друге, мусимо підвести відповідну інституційну базу, оптимізувати ті резерви, які є. При президентові існує Комісія з питань координації євроатлантичної інтеграції. Нам треба слідкувати, як вона працює. Бо її повноваження досить великі, це не просто координаційна діяльність, це моніторинг стану діяльності у сфері євроатлантичної інтеграції, внесення пропозицій президенту на покращення роботи, сприяння узгодженості. Громадськість мусить вимагати, щоб діалог між нею і владою був тісний. По-третє, посилення інформаційної роботи.
Реакція на рішення парламенту засвідчила, що її наша влада “проморгала”. Всі противники євроінтеграції клювали це рішення з усіх боків, щоб його скомпрометувати. По-четверте, питання референдуму. Він потрібен із трьох причин: зупинити хитання всередині влади; вибити пропагандистські можливості із рук Москви; посилити позиції народу в очах західних партнерів — у демократичних державах голос народу ціниться. Повністю підтримав позицію Івана Зайця голова партії “Патріот” Микола Голомша. Він, як керівник однієї із потужних молодих політичних сил (807 організацій — реальних! — в Україні) вказав на кволу просвітницьку роботу влади і мас-медійних ресурсів щодо входження України в НАТО.
Попри те, що з продовженням російсько-української війни прихильників євроатлантичного вибору стає дедалі більше, кількість тих, особливо серед старшого покоління, хто дотримується іншої думки, не зменшується. І причина тому проста: переважна частина людей не знає, які суттєві переваги несуть у собі стандарти НАТО для кожного громадянина особисто. Бо уявляють блок тільки як агресивну мілітаризовану структуру. Цим і користуються наші вороги. Про те, що Україна давно, з перших років незалежності співпрацює з НАТО, говорив Євген Лупаков, заступник голови Спілки офіцерів України. Мало хто знає, що коли ще недавно ті мізерні рештки кораблів ВМС України залишалися на бойовому чергуванні, то це частково результат натівської матеріальної і фінансової допомоги. За всі роки співпраці Збройних сил України з ООН жодних проблем із нашими військовими формуваннями не було.
Це свідчення того, що ми готові до вступу в НАТО. — Якби ми були в НАТО, — підсумував Євген Лупаков, — то ніхто не посмів би напасти на Україну. Тисячі наших військових і цивільних громадян не поплатилися б своїм життям за право жити в незалежній державі. І треба пам’ятати, що стандарти НАТО — це не тільки безпека, а й високий рівень життя громадян, освіта, верховенство права, країна без корупції, чесний президент і відповідальний уряд. В обговоренні проблеми входження України в НАТО взяли участь і внесли свої пропозиції інші політичні і воєнні експерти, громадські діячі, серед яких Оксана Григор’єва, президент Міжнародного центру Атлантичної Ради України, Сергій Джердж, голова Громадської Ліги “Україна— НАТО”. За результатами роботи учасники круглого столу підписали Звернення до Президента України, Верховної Ради і Уряду (Див. с. 1).
