Штрихи нової філософії державності

Володимир ФЕРЕНЦ, м. Івано-Франківськ

Ми хочемо кращої держави і творимо безліч проектів України майбутнього… Ми діє мо як патріоти, але результатом є система стосунків між громадянами і державною вла дою, яка наразі нам дуже не подобається, і ми хотіли б її змінити на кращу. Політика і громадська активність не дають бажаного результату, бо ми недооцінюємо значення виваженої філософії державності, мудрості в досягненні загальнонаціонального успіху. Від пошуків української мрії, яка може залишитися мрією для сучасників, варто повернутися до сьогодення, бо тільки філософія сучасності є реальною – держава будується нині, як казав Олег Ольжич. Безумовно, в наш час держава і суспільство зазнає стократ більше впливів і агресій світу, тому вибудувати філософію незворотних позитивних змін реальності надзвичайно складно, але можливо.

Це своєрідний розумний план моральних і творчих зусиль нації саме в цей момент сучасності, ро зумна й успішна реакція на вик лики світу і сукупні ключові проблеми держави. Щось схоже вже відбувається в державниць кому середовищі, але потребує концентрації у філософську те чію, виходу в інформаційний простір, щоб цілеспрямовано впливати на масу української громади. Відбуваються дуже швидкі глобальні процеси, для реагування на які необхідна інак ша філософія державності, з по зиції якої буде зроблено точну оцінку існуючої системи влади та наше позиціювання у світі й прийнято успішний спосіб пове дінки для всіх. Це нагальна пот реба, адже суспільство реагує емоційно, стихійно, депресивно, а нам наполегливо нав’язують псевдореволюційний спосіб змі ни суспільного порядку на неві домо який. Сучасні “верхи” можуть пра вити як завгодно довго, володію чи домінуючим фінансовим ка піталом і надпотужним інформа ційним ресурсом. Слабкість їх ньої влади може настати лише внаслідок конфлікту інтересів всередині правлячого анклаву або агресії з боку світових фінан совоінформаційних корпора цій. Навіть явна агресія Росії має всі ознаки паразитарної фінан совоінформаційної агресії без кінцевого наміру військового за хоплення всієї України. Неба жання народної маси жити по старому в умовах глобалізовано го, інформаційного світу вже не є конечним аргументом за рево люцію, бо це небажання дуже легко гаситься або збочується “верхами” за допомогою маніпу ляції громадською думкою і штучного опускання рівня життя населення до так званого “стату су перманентного раба” — лю дини, яка вимушена постійно працювати заради прожитку або залежати від соціальної допомо ги держави. Такі умови життя не залишають часу і стимулів для громадської діяльності і демо кратії. Саме недоступність дорогих інструментів демократії змушує бідне суспільство шукати само порятунок за логікою і досвідом людського виживання. Ми може мо опиратися лише на результат власної особистісної спромож ності, а всі разом — на захисний імунітет національної ідентич ності. Держава втратила сакраль ність, і наш патріотизм полягає в тому, щоб навчитися сприймати її такою, якою вона є насправді — державною машиною, яка наразі працює не так, і яку життєво не обхідно якнайшвидше приборка ти, виправити неправильні фун кції її структур і щоденно підтри мувати здатність працювати для користі суспільства та особи. Са ме на такому сприйнятті держави може будуватися філософія ви живання будьякого суспільства в ХХІ столітті. Українське суспільство ще не має достатньо досвіду буття у так званому вільному світі, щоб створити і прийняти адекватну загрозам філософію виживання у конкуренції зі світом. У нас фак тично ще немає національної еліти, бо головною її ознакою має бути спроможність, а не емо ції і прожектерство. Держав ницьку функцію еліти — форму вання щоденної філософії успіш ного буття нації, повинні взяти на себе громадяниособистості. Це важка боротьба, бо україн ське суспільство хворе на пост колоніальний синдром жорстко го депресивного домінування посередньої людини, яка не сприймає ролі особистісного яд ра і легко маніпулюється “верха ми” за допомогою інформації та злиднів. Під “верхами” слід розу міти непідконтрольну суспільс тву державну машину і тих, які паразитують на слабкості дер жавної системи з метою нечесно го збагачення. Вочевидь, Україна може долати проблеми тільки з розумінням світу, змінюючи і ви користовуючи світові процеси, не підлаштовуючись під них, жи вучи за принципами: “не вір, не бійся, не проси, май духовну віру у собі”. Адже чинний державний лад України утворився з актив ною участю впливових сил світу і є частиною, продуктом світового глобалізаційного трансформа ційного процесу. А глобалізова ний світ, за визначенням деяких філософів, перебуває у перма нентній гібридній війні на само знищення. Відбувається велика поляризація світу, на другому по люсі якої неухильно зростатиме число націй і держав із пробле мами, які гостро переживаємо ми. Надмірне втручання у світо вий порядок концентрованого і самопродукованого фінансово інформаційного капіталу, безу мовно, порушує природні цивілі заційні й ринкові стосунки між народами і державами, актуалізу ючи проблему елементарного ви живання людини і суспільства. У таких умовах у дію немину че вступає особистісний потенці ал людини і мобілізується іден тичність нації на базі етносу. Ко ли добре — всі живуть державно, а виживати найлегше у міцних родових анклавах. В умовах гло балізації поняття єдності держави і єдності суспільства атакується найсильніше, і держава в кризо вій ситуації неминуче опиняється в умовах елементарного вижи вання окремих соціальноетніч них груп, що вже стає світовою практикою. І зазвичай соціально етнічна група автохтонів виявля ється найбільш самозаспокоє ною, непристосованою для тако го змагання. Український етнос опинився саме в такій ситуації і повинен усвідомити, що “Богом дане право на своїй землі” у су часному світі означає лише здат ність утверджувати це право що дня власною дією і розумом. Іс нує незручна і неприємна правда — першопричиною сучасної за гальної кризи політичної системи України є слабке особистісне на чало української етнічної грома ди. Як переважаюча чисельна більшість, український етнос не минуче несе в собі головну проб лему або успіх всього суспільства. Філософ А. Нікітін називає су часну ментальну ваду українства стратегічним безсиллям, що теж свідчить про гостру нестачу осо бистостей. Про це свідчить і не достатній вплив гуманітарних вартостей українців і державної мови у владному та ділових колах суспільства. Український етнос не просуває у верхи суспільства достатньо особистостей, і тому український центр державогенезу ніяк не переможе гібридний ро сійський клон у тілі держави. Су дячи з того, що українське етніч не начало фактично не домінува ло в державі від проголошення незалежності, процес витіснення українського етнічного чинника із сфери суспільного впливу від бувається і тепер. Сьогоднішний стан україн ського суспільства — неусвідом лений наслідок безсилого домі нування депресивної посеред ності. Тому немає іншого шляху виживання суспільства і держави, аніж розпізнавання, підтримки і просування у верхи суспільства особистостей — носіїв україн ських гуманітарних вартостей держави, здатних аналізувати сві тові процеси і ухвалювати пра вильні рішення та месиджіске рування для всього народу, по ширення логічної формули за гальноукраїнського шкурного ін тересу. Він полягає в тому, щоб зусиллями всього суспільства по вернути державотворення в євро пейське русло з безумовним до мінуванням етноукраїнського гу манітарного начала. Зробити це нереально без великої мобілізації особистостей, передовсім з укра їнського етнічного середовища. Водночас треба звільнити масу посереднього рівня світосприй няття від надмірного інформа ційного і фінансового шантажу вання “верхів”. Усього один ме сидж — “не дати зробити себе бідним рабом телевізора!” Укра їнство повинно буквально “по вернутися до себе”, облишивши навертати втрачене і боротись із непоборимими наслідками, по тужно акумулюючи особистісне начало в собі, просуваючи осо бистостей в усі впливові галузі суспільства і держави, полегшую чи зростання багатьох із здепре сованої маси до рівня особистос ті. Елементарний закон впливу переважної чисельної більшості суспільства свідчить — без від родження особистісного начала українського етносу все суспільс тво продовжуватиме деградувати і скочуватися у прірву бідності. Тому навіть неприхильному до українства громадянинові вигід ніше підтримати вплив україн ського чинника, аніж слухатися антиукраїнської пропаганди і в тривожних злиднях безкінечно і даремно чекати пощезання етніч них українців. У суспільній свідо мості мусить статися кардиналь ний перелам життєвої позиції до мінуючої посередньої меншості, яка сформувалася переважно під впливом Росії. Ще один момент. Коли домі нувати має ідеологія виживання, суперечки про ідеологію держав ності передчасні, дискусії про кращу політичну систему влади не на часі. Насправді різні класи фікації держави в наш час стали архаїчними умовностями. Форма держави не має значення. Має значення лише досконалість дер жавної машини, її здатність за безпечувати стан добробуту і щастя громадян. І має значення здатність суспільства постійно та своєчасно усувати збої функціо нальності держави, які неминуче стаються внаслідок помилок чи зовнішнього зловмисного втру чання. Жодна із структур держав ної влади не є головною, а розмо ви про розподіл і делегування повноважень між так званими гілками влади свідчить лише про одне – суспільству нав’язано аб солютно невірне сприйняття дер жави і влади, державна машина неухильно втрачає корисну функ ціональність, і без виправлення неполадок системи влади ми приречені на бідність і знемаган ня під ярмом “верхів”. Якщо но ву філософію звести до декількох простих тез, вона об’єднає різні групи виживання в єдине сус пільство, здатне витіснити пара зитарні елементи і змусити дер жавну машину працювати на практику світового успіху нації. У контексті нової філософії державності дуже важливо усві домити, що самоорганізація сус пільства не може відбуватися з метою підтримки держави чи контролю дій уряду. Державна машина, яка домінує над сус пільством, завжди здатна вигідно для себе нав’язувати нам безкі нечну, безрезультатну гру в бо ротьбу з корупцією і контроль чиновництва. Бо жодна громад ська структура не матиме достат ньо підготовлених волонтерів і ресурсів, щоб слідкувати за армі єю навченого і досвідченого чи новництва. Сучасна роль громад ських структур полягає не в при мітивному контролі за чинов ництвом, а в пошуку способів системного відновлення її корис ної функціональності. Це під си лу лише особистісно орієнтова ному громадянству і самооргані зації, основаній на філософії до мінування особистісного начала. Поперше, тільки особистості здатні бачити всі проблеми і збої української державної машини як єдино цілого державного орга нізму, розуміти причини їх ви никнення як внутрішні, так і гло бально обумовлені. Подруге, тільки особистості зможуть від різнити реформи, які нормалізу ють роботу держави і допомага ють людині, від так званих ре форм “верхів” із метою непра ведного збагачення. Потретє, тільки особистості зможуть за пропонувати нації успішні про екти громадської дії задля вип равлення збоїв функціональності держави і застерігатимуть від сти хійності, що лиш руйнує людську самоорганізацію. До речі, в Укра їні, філософом Володимиром Са бадухою вже створено філософ ську концепцію домінування особистісного начала у станов ленні української національної ідеї та бутті сучасного суспільс тва. Це дуже важливо, адже лише наукова філософська думка може піднятися над суєтою політичної агітації, щоб запропонувати сус пільству порятунок у мудрості се ред ґвалту і божевілля сучасної інформаційної війни.

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment