На «Козацькі могили» перенесли «історичну» церкву

Євген ЦИМБАЛЮК, Рівненська область

Ця подія відбулася 1912 року, а наразі в селі Пляшева відзначили 105 років з часу діяння Свято-Михайлівського храму на священному місці — молитвою, конференцією та залпом із козацької гармати. А ще екскурсом у минувшину, аби історія цієї святині стала ближчою для сучасного покоління.

Відвідувачі “Козацьких могил”, починаючи екскурс із Михайлівського храму, цікавляться, скільки йому років, хто збудував, і з подивом дізнаються, що ця свя тиня – як своєрідна паломниця. Вона “прийшла” сюди з сусіднього села Острів, а на своєму віку бачила ой як багато – аж від часів гетьмана України Богдана Хмельницького, який саме в ній прийняв від митрополита коринфського Іосаафа меч, освячений на Гробі Господньому в Єрусалимі, – як ознаку благословення на захист рідної землі та православ’я. Постала Острівська церква, за архівними даними, 1650 року. А вже через рік їй судилося навік вписатися в історію, бо саме вона стала епіцентром одухотворення козацького війська. Саме у її лоні 20 червня 1651 року митрополит Іосааф відправив службу Божу на знак благословення козацтва на ратний подвиг. Саме тут Богданові Хмельницькому вручили меч, привезений із Єрусалиму.

Зрештою, на цих храмових теренах залишився вікопомний слід і самого Іосаафа, котрий під час битви проявив справжній героїзм. Коли козацьке військо, зраджене союзниками, змушене було відступати, священик вийшов супроти польського загону і, піднявши над головою хрест, намагався таким чином його зупинити. Він загинув від ворожої стріли, а далі, просто вражений таким вчинком, польський король наказав поховати убієнного з усіма почестями – якраз під бабинцем Михайлівської церкви. На жаль, багато історичних епізодів, пов’язаних із храмом, загубилося у віках. І лише на початку ХХ століття святиня заново починає привертати до себе увагу. Спричинився такий поворот долі завдяки ініціативі відновити пам’ять про козацьку добу та пошанувати героїв-предків. Усе це повинно було втілитися у духов ному пантеоні “Козацькі могили”.

Безпосереднім ініціатором будівництва “Козацьких могил” став архімандрит Віталій, котрий 1909 року у “Волинських єпархіальних відомостях” виклав своє бачення майбутньої святині. У цілісному контексті пантеону він завбачив й історичну Михайлівську церкву. Відтак ініціатива о. Віталія знайшла своє реальне втілення в архітектурному ансамблі “Козацьких могил”. 1912 року Михайлівську церкву розібрали, перенесли та відбудували у первісному вигляді на о. Журавлиха. Заодно, за проектом єпархіального архітектора Волинсько-Житомирської єпархії Володимира Леонтовича, з’єднали підземним переходом із гробницею новозведеного Свято-Георгіївського храму, де помістили знайдені останки загиблих героїв Берестецької битви. Наразі у храмі збереглося чимало пам’яток минувшини.

Зокрема головною прикрасою Михайлівської церкви став різьблений дерев’яний іконостас ХVII—XVIII століття, виконаний народними умільцями. Запам’ятовуються ікони у храмі – глибоким духовним змістом, своїм життєписом. Деяким із них по сто і більше років. Загалом Михайлівський храм на пляшівських теренах за 105 років пережив різне: і славу, і знеславлення. Пережив воєнне лихоліття і лихоліття мирне – під час комуністично-атеїстичного правління. Наразі ж Михайлівський храм відреставрований, має статус пам’ятки архітектури національного значення.

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment