Кирило СТЕЦЕНКО
Оновлення Київської “Просвіти” має початися з кількісного і якісного оновлення її складу. Це не означає нехтування доброю волею й можливостями щиро відданих справі київських просвітян, які з другої половини 80-х років через “Товариство української мови” та відроджену “Просвіту” творять новітню історію України. Приплив свіжого духу і нового мислення надійде із середовищ школярів, студентів, активних пенсіонерів і представників середнього класу. Як їх привабити і залучити? Гадаю, це стане можливим з оновленням ідеології, модернізацією форм спілкування, впровадженням партнерського стилю і проектного менеджменту.
Про ідеологію часу на церемонії до 110-річчя Романа Шухевича влучно сказав його син, Юрій Романович: “Відвойовуймо не лише землі, а й душі українців від малоросійства!”. Можливо, це і є найголовніше покликання сучасної “Просвіти”? Хіба в епоху гібридних воєн не вона перетворюється на “армію спасіння українських душ”? Чи не чин “просвітлення українських душ святим українським духом” стає першим обов’язком просвітянина? Безумовно, без роботи з повним комплексом традиційних і новітніх засобів масових комунікацій пропагандистські можливості просвітянина обмежені.
Але ще більш посутніми є особистісні та професійні якості кожного з нас. Йдеться не лише про патріотичну свідомість або знання української історії й мови. Йдеться про лідерську свідомість, про готовність до саморозвитку, про здатність до конструктивного резонування у світі креативної молоді. Зрештою, цю ідею про “спроможність просвітянина” чітко формулює Статут ВУТ “Просвіта”: “Членами Товариства “Просвіта” можуть бути особи, які спроможні вести просвітницьку роботу…”.
Молодій людині, яка прагне успіху, світ пропонує незліченну кількість соціальних сценаріїв. Усе це нагадує комп’ютерну стратегічну гру, де є правила, мета, рівні й переходи. Змагальність, вертикальна спрямованість і командна взаємодія — це та організаційна культура, яка має стати звичним стилем оновленої “Просвіти”. Саме така “Просвіта”, на мою думку, буде притягальним майданчиком для проектів, які мають дві надмети:
1) вплив на свідомий вибір української культурної ідентичності;
2) спільне осягнення сенсу існування української нації у світі.
Які пропозиції? По-перше, було б цікаво впровадити розрізнення статусів просвітян, що заохотило б соціальне зростання всередині спільноти. На правлінні Київської “Просвіти” було представлено систему з восьми рівнів: 1) Друзі “Просвіти”; 2) “Звичаєві просвітяни”; 3) “Реєстрові просвітяни”; 4) “Активісти “Просвіти” або “Характерники”; 5) “Десятники” (керівники первинних осередків); 6) “Сотники” (голови районних об’єднань); 7) “Полковники” (голови обласних об’єднань) і 8) “Гетьман” (голова ВУТ “Просвіта”). Примітно, що членський квиток отримують просвітяни ІІІ рівня, які виявили бажання стати на облік в одному з об’єднань “Просвіти”. Друга ідея полягає в тому, що просвітянин, який зарекомендував себе активістом, може закріпити свій статус певними зобов’язаннями.
Нові етичні стандарти, які будуть впроваджуватися у Київській “Просвіті”, фіксує декалог активіста “Просвіти” — “Імперативи просвітянина ХХІ ст.”.
1. Спілкуюся лише українською мовою у своєму приватному та публічному просторі;
2. Передплачую й популяризую газету “Слово Просвіти”, беру участь у створенні її змісту, надсилаю матеріали;
3. Переконливо пропагую українські духовні цінності, національну ідею, історію та символи;
4. Сприяю поширенню і піднесенню бренду Товариства “Просвіта”, який існує з 1868 р.;
5. Постійно навчаюся і вдосконалюю себе, щоб сприяти розвиткові моєї держави і нації;
6. Готую гідних наступників, здатних ефективно виконувати цілі й завдання “Просвіти”;
7. Виробляю свідомість лідера і навички комунікації для поширення впливів “Просвіти”;
8. Регулярно використовую традиційні й нові мас-медіа у своїй просвітницькій діяльності;
9. Співпрацюю у заходах, ініційованих київською міською і всеукраїнською “Просвітою”;
10. Беру участь в управлінні “Просвітою” на засадах доброї волі та принципу синергії.
