Мовою культури можна опанувати весь світ

Надія КИР’ЯН

НСПУ проводить зустрічі з літераторами та митцями з різних областей нашої держави. Нині в гості на літературно-мистецький вечір “Від Дністра до Карпат” завітали письменники, літстудійці, артисти з Чернівців.

Вечір вів поет, прозаїк, драматург, радник голови НСПУ Василь Фольварочний, у минулому відповідальний секретар Чернівецького осередку НСПУ. Він розповів про історію Чернівецького осередку, представив сучасних письменників і літстудійців. Очільник делегації — український письменник, драматург, заслужений журналіст України Василь Довгий. Свої поезії та прозові уривки читали літстудійці Віталій Поцілуйко, Ярослава Кибич, Василь Кукульняк, Михайло Брозинський, Галина Мельник, Володимир Мельников, Леся Любарська, Віктор Максимчук, Юхим Гусар. Слово про творчість чернівецьких літераторів сказали голова НСПУ Михайло Сидоржевський, лауреат Шевченківської премії Дмитро Павличко, відома поетеса, прозаїк, музикант Софія Майданська, академік АПНУ Георгій Філіпчук.

Композитори, співаки виконали пісні на слова буковинців. Перлиною вечора став виступ заслуженого артиста України, заступника голови Чернівецького ОО ВУТ “Просвіта” ім. Т. Шевченка, доцента кафедри музики Чернівецького університету ім. Юрія Федьковича Івана Дерди, який розповів читачам “СП” про свою просвітянську місію.

“Просвіта” — це стан моєї душі, — зізнався Іван Михайлович. — Просвітою я займався з дитинства. Так мене навчила моя бабуся: трудитися, молитися, любити. Це основні виховні засоби, якими можна впорядкувати людину. Бабуся у душі також була просвітянкою. Навчила мене молитися рідною мовою. Коли у нас у 1970—1980-х роках закривали церкви, то церква пішла в кожну хату. Бабуся зробила вдома вівтар із образів. Церква постала в душах кожного з нас. Бабуся навчала: намолюйте, діти, душі свої, і вам кожному буде добре. Я об’їздив усі континенти: співав у Канаді, в Європі (Франція Іспанія та ін.), співаю в Україні. Завжди маю Бога в серці. Це мені допомагає скрізь діяти як просвітянину. “Просвіта” на Буковині — основний стрижень українства.

Буковина — багатонаціональний край, певний час перебувала під іноземним пануванням і потребує захисту української мови, культури, літератури. Предтечею “Просвіти” на Буковині був Юрій Федькович, він перший почав писати свої твори українською літературною мовою. Свого часу наші священики створили організацію “Руська бесіда”, яка з часом переросла у “Просвіту”. У нашому краю шанують батьків, до тата й мами звертаються на “Ви”, поважають інших людей.

Цього року виповниться 400 років першої згадки про наше село Горошівці Заставнівського району. Воно цікаве тим, що тут вперше після завершення навчання почав правити Григорій Воробкевич (рідний брат Сидора Воробкевича, буковинського письменника, священика, педагога), який у нашому селі писав свої поетичні твори українською мовою. Про це сказав Осип Маковей у передмові до творів Григорія Воробкевича. У нашому селі народився відомий фольклорист, етнограф, письменник, перекладач Корнило Ластівка. Я створив у Горошівцях ініціативну групу, хочемо у нас встановити погруддя молодого Шевченка. Його вже виготовив скульптор з Івано-Франківщини Володимир Римар, нині готуємо постамент. 29 серпня, на храмове свято села, плануємо його відкрити. Хочемо встановити постамент на території місцевої школи, щоб учні мали еталон достойного просвітителя, який із кріпака піднісся до царства духа, зразок для наслідування.

Йти дорогою добра, нести світло правди

ХХІ століття потребує саме таких достойних, чистих, високодуховних особистостей, які могли б “стати Прометеями”. У час комп’ютеризації ми отримали багато інформації, але завдання “Просвіти” — донести до людей гуманістичні цілі, пояснити, що в людини є тільки дві дороги: добра і зла. Все решта — маніпуляції та ілюзії. Йти дорогою добра — основний закон “Просвіти”, на якому ми стояли і будемо стояти в розвитку провідної верстви українського народу, еліти, яка повинна виховуватися вже зі шкільної лави. Ми повинні виховати патріотизм, який завжди на часі: працювати, жити для свого народу, нести в кожне серце, в кожну душу світло правди. На цьому стоїть наше чернівецьке об’єднання “Просвіти”. Ми проводимо численні заходи, зокрема, відзначення дат, які є в календарі — пошанівку.

Основою правління “Просвіти” фактично є наш Чернівецький університет. У нас доктори наук, вчителі, люди мистецтва, усі небайдужі особистості, які стоять на стороні просвіти як шляху до світла. Бо культура саме і є шлях до світла. Просвітянську роботу загалом проводимо згідно з пла ном, який подається з центрального правління. Дуже гарно працює Заставнівська “Просвіта” (голова Світлана Масловська). Я неодноразово брав участь у їхніх заходах, зокрема, зі збору коштів для воїнів АТО. Ми возили допомогу на передову. Я співав і в Станиці Луганській, і в Сіверодонецьку. Виступав у Будинку культури, де ще навіть не встигли відремонтувати пробоїну від снаряду.

Люди зустрічали чудово; коли співав “Рідна мати моя”, “Ніч яка місячна” слухачі плакали, не відпускали зі сцени. Вийшли луганські просвітяни у вишитих сорочках, ми з ними були єдині. Потрібно якомога більше таких поїздок. А якось я співав за кордоном у той час, коли була Помаранчева революція. То мер міста Оріана вийшов із нами на сцену і кричав “Разом нас багато, нас не подолати”. Тамтешні мешканці дивувалися, що наш народ зумів зробити революцію без жодного пострілу, змінити владу. Правда, ми не зуміли втримати цих здобутків.

Треба працювати далі, бо народ, який має таких митців, таку культуру, незнищенний. Радує, що нині в нашому краї українська мова запанувала в душах і серцях людей. Коли до нас приїжджають переселенці з Луганська чи Донецька, дивуються: “Якої вам ще Європи треба? Ви й так тут живете, як у Європі”. Вони змінюються на очах, намагаються говорити українською мовою, хай і не досконалою. Поважають нашу культуру. Створюють робочі місця, стають членами нашої громади, сприймають наш побут, їм це подобається.

У Карпатах дивовижна енергетика, вона налаштовує на позитивні вчинки, світлі мрії, знищує зло в людському серці. Я беру участь у всіх просвітянських заходах, підтримую просвітян піснею. Як композитор, співпрацюю з буковинськими поетами: Василем Васканом, Тамарою Севернюк, Богданом Бойчуком, Володимиром Михайловським, Василем Джураном, багатьма іншими. У моєму доробку понад 200 романсів. Написав 20 творів на слова Дмитра Павличка, які увійшли до вокального циклу “Крізь віки”. Готую вокальний цикл на слова Юрія Федьковича. Хочу видати вокальний цикл з творів нашого незабутнього Віталія Колодія. Роботи в нас чимало. ХХІ століття повинно підняти людину на вищий етичний щабель, ми повинні відчути, що ми — носії великої культури, а мовою культури можна опанувати увесь світ.

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment