Золоті слова взаєморозуміння

Іван Франко і французька література: точки дотику

Алла ГЕНЕРАЛОВА 

У музеї Лесі Українки відбувся захід “Іван Франко і французька література: точки дотику”, приурочений 101-м роковинам від дня смерті Івана Франка. Твори Івана Яковича, перекладені французькою мовою, а також твори франкомовних авторів, до перекладів яких Франко звертався упродовж життя, представили у літературно-музичній композиції учні спеціалізованої школи № 49 з поглибленим вивченням французької мови м. Києва. Вони стали першими, хто відкрив у музеї цикл заходів “Золоті мости взаєморозуміння”, присвячений перекладацькій діяльності Івана Франка.

Коли ж зародився інтерес письменника до французької літератури? Яке місце посідала вона в колі його наукових і читацьких зацікавлень? Про це докладно розповіла кандидат філологічних наук, завідувач музею “Іван Франко і Київ” Лариса Каневська. Цікаві дослідження, новизна, відеоряд, бажання осягнути велич Франка викликали інтерес глядачів різного віку. У творчій співпраці музею і школи реалізувався цікавий задум представити одну з маловідомих граней Франкового доробку, щохвилини присутні робили нові відкриття.

Діти декламували й співали, загалом у літературно-музичній композиції взяли участь 28 учнів. Хочеться згадати надзвичайно цікаве виконання творів на слова Івана Яковича: “Човен” (Гліб Романчук — фортепіано, виконавці — Анастасія Ярош, Карина Анапріюк); “Ой ти, дівчино, з горіха зерня…” (музичний супровід: Інна Миколаївна Екнауер — фортепіано, Юлія Кузьменко — домра, виконавці – Єва Кравченко, Софія Екнауер), “Чого являєшся мені у сні?” — заспівав Владислав Слобода. Співали і декламували твори І. Франка українською та французькою. Урочисто прозвучав “Пролог” у виконанні Олександри Петренко та Валерії Малихіної, переклади професійно прочитала Анастасія Степко.

Учні поставили фрагмент твору “Украдене щастя” французькою, а переклад зробили самостійно, адже школа франкомовна. По-акторськи зіграла Анну Анастасія Сандубра, передав характер Миколи Павло Колінько, а от Олексій Кравченко не тільки зіграв головну роль, а ще й став перекладачем і режисером-постановником спектаклю. Вели літературно-музичну композицію Аліса Чорна, Анастасія Римар та Аріна Тюченко. А керувала заходом, готувала його заступник директора з виховної роботи Олена Анатоліївна Слобода.

Діти були щасливі від зустрічі з онуком Івана Яковича – Роландом Тарасовичем Франком, який наголосив, що знання інших мов збагачує, але Іван Франко розмовляв рідною мовою, і в родині це було і є заповітом, тож значення рідної мови пріоритетне. Літературний критик Едуард де Тюнк так висловився про Івана Франка: “…письменник, якому український народ завдячує значною мірою пізнанням західноєвропейської думки (він переклав понад шістдесят письменників із понад десяти іноземних мов); його літературна спадщина охоплює майже тисячу статей”.

Саме будуванню таких “золотих мостів зрозуміння і спочування” між народами і присвятив значну частину життя та праці Іван Франко. Усе, що видавалося йому потрібним і корисним подати українському читачеві його рідною мовою, він перекладав, а також заохочував до таких перекладів інших. Твори Івана Франка були поціновані за кордоном, і письменника висували 1916 року на Нобелівську премію, але її присуджують тільки живим. Небайдуже серце українського Мойсея — Івана Яковича Франка перестало битися 28 травня 1916 року. Та оті золоті мости, які одним із перших так вміло, професійно, вишукано, майстерно прокладав Іван Франко, стали для всіх літератур, усіх культур мостами взаємозбагачення, любові до людства, до життя. А твори Івана Яковича будуть читати і перекладати багато поколінь, бо в них живе любов, правда, віра і надія.

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment