Григорій ТИТАРЕНКО, краєзнавець, м. Полтава
2014 року, до 200-ліття від дня народження Т. Г. Шевченка, народний артист України Василь Голуб із Полтавського академічного обласного музично-драматичного театру ім. М. В. Гоголя створив за власною ідеєю моновиставу “В степу безкраїм за Уралом” — літературно-музичний монтаж за творами Кобзаря. Артист виступив і в амплуа режисера. У виставі актор майже дві години читає твори Шевченка і співає пісні на його слова. Пам’ятаю прем’єру, сльози полтавських глядачів і захоплені вигуки під вікнами гримувальної кімнати Голуба.
У травні 2017 року Василя Голуба запросили на гастролі у США. Там із грандіозним успіхом він сім разів виступив з концертами і моновиставою “В степу безкраїм за Уралом”. З’явилася ідея зміни музичного супро- воду моновистави. Її блискуче реалізував талановитий український звукорежисер Леонід Сорокін.
Організував гастролі американський фонд “Лелека”, який опікується реабілітацією українських воїнів, поранених на війні у Донбасі (керівник фонду — українська емігрантка Любов Яковенко). Від Полтавського театру організатор поїздки — заступник директора Лариса Шрам. Гастролі почалися з Нью-Йорка. Вони співпали з Днем Матері (14 травня). Це свято в Америці відзначають на рівні Святого Вечора і Великодня.
Традиційно цього дня американці вшановують своїх матерів і відвідують рідних. Гостей з України запросили до недільної церковної школи, де виступали діти і вчителі. На концерті Василь Голуб читав “Молитву матері” (за творами Тараса Шевченка) і співав пісню “Рідна мати моя”. Успіх від виступу і сльози вдячних слухачів надали йому впевненості й сміливості, а увечері в другій недільній церковній школі відбулася моновистава “В степу безкраїм за Уралом”. У Нью-Йорку українці провели 5 днів. Потім поїхали до Чикаго. Головний виступ відбувся у театрі “Гомін”, який діє при греко-католицькій церкві. Вдячні американські українці влашту- вали навдивовиж гарну учту артистам.
Біля театру “Гомін” поставили віз, кухарі в шароварах і вишиванках на багатті варили борщ, куліш і смажили сало. На одному з виступів серед глядачів було багато діток. Василь Григорович хвилювався, адже зовсім маленькі глядачі могли заважати. Побоювання виявилися марними. Попри незнання мови багатьма дітьми, під час виступу можна було “чути, як муха летить”. Тому й запитав хтось із глядачів Василя Григоровича: “Пане Голубе, ви що, володієте гіпнозом?” Один концерт провели на випускному вечорі в недільній школі. Останній виступ відбувся у церкві святого Миколая — найбільшій церкві Чикаго.
Вистава пройшла біля вівтаря у присутності настоятеля. Допомагав Голубові звукооператор із Полтави Марко Шрам. Він без слів розумів артиста і миттєво вносив потрібні корективи. Прощалися з українцями Америки зі сльозами на очах. Плакали наші брати і посестри з діаспори, плакали і вдячні сини й дочки материкової України. Василь Григорович Голуб говорить, що поїхав за океан не за славою, не за грішми, а складати іспит, і склав його на відмінно. Митець дуже вдячний організаторам поїздки, зокрема Любові Яковенко та українці з Чикаго Тетяні Чернишовій, які створили найкращі умови для успішних гастролей.
