Внучка автора вінка зі Львова Кобзареві: «Дарунок знову в експозиції!»

Віта ДЗИМА, Ольга БІЛОКІНЬ,

Фото Юрія КАРДАША, Шевченківський національний заповідник, м. Канів

Приємно вражена була Марія Білик, внучка Володимира Хоми, автора львівського вінка на пошану Тараса Шевченка 1964-го ювілейного року, побачивши в музеї на Тарасовій горі в Каневі лавровий вінок із латуні, вміщений під час оновлення експозиції. Адже після здійснення ремонтно-реставраційних робіт і докорінних змін, проведених 2010 року, багатьох знакових речей відвідувачі в експозиції не знайшли. Нині вінок знову перебуває у меморіальному залі. Марія нагадала про історію цього експоната, створеного її дідусем на пропозицію українського письменника Олеся Лупія, передану його братом Григорієм Лупієм, із яким Володимир Хома працював на одному зі львівських підприємств.

На відповідальну роботу відводився тиждень. Майстер мав відповідні матеріали і доброго інструментальника — Василя Баштевича, колишнього воїна УПА. Треба було зробити два штампи. За роботу взялися дружно. Спершу у майстерні засушений лавровий листок було відбито в металі з усіма прожилками, загартовано та відшліфовано. Один пуансон виготовив художник по металу Віталій Стратейчук, відомий своїми творчими ювелірними роботами у Відні, а другий — Василь Баштевич. Потім підготовлені 150 листків Володимир Хома вже вдома припаяв до кільця з цинкового дроту, полакував.

Довгою та нелегкою була ця справа, але кожен листочок виблискував, мов золотий. До Києва вінок везли в квадратній скриньці. У Будинку письменників львів’ян зустріли Олесь Лупій, Микола Вінграновський, Ліна Костенко… До Канева добиралися по Дніпру, аби потрапити до початку вшанувань. Пройти непоміченими через щільне коло міліції та військовиків було неможливо. Лише з допомогою Василя Касіяна, народного художника СРСР, лауреата державних премій, Героя Соціалістичної праці, Олесю Лупію вдалося пронести вінок і поставити його біля підніжжя пам’ятника Кобзареві. Потім цей вінок знайшов місце в музейній експозиції. Довгий час було мало відомо про авторів львівського вінка. А напередодні проголошення незалежності України про створення пам’ятного вінка розповіла в канівському музеї Тараса Шевченка Ольга Хома (донька пана Володимира), показала старі світлини.

Історію цього символічного експоната вивчають науковці Шевченківського національного заповідника. Марія Білик у день приїзду 2 липня 2017 року передала до музею на Тарасовій горі текст статті “Львівський подарунок для Кобзаря”, опублікований у жовтні 2007 року Катериною Гречин у газеті “Аудиторія” Національного університету “Львівська політехніка” (використано в цій інформації). До речі, хімічний факультет Львівської політехніки Володимир Хома закінчив 1958 року, здобувши фах інженера-механіка. На згадку про зустріч із родинною реліквією Марія залишила запис у книзі вражень музею Тараса Шевченка, відзначила гостинність мешканців Канева і сфотографувалася біля пам’ятного вінка.

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment