Свідоцтва зрадника: варяги в Севастополі

Олександр АНДРУЩЕНКО, Мелітополь

Що зараз відбувається в окупованому Росією Криму? Чи отримали бажане ті мешканці півострова, які весною 2014 року бігали по вулицях своїх міст і селищ із російськими триколорами та закликали Путіна врятувати їх від “бандерівців”? Про це до материкової частини України з-за Перекопу доходять не завжди правдиві, а частіше суперечливі відомості. Тож не зовсім зрозуміло, чому вірити, а чому — ні. Відтак, більше довіри викликають свідчення найбільш зацікавлених осіб, особливо, коли вони суперечать офіційним заявам і повідомленням російської влади, яка бреше на кожному кроці.

Один такий документ нещодавно з’явився в окупованому Севастополі. Нагадаємо, це місто в незалежній Україні є основною базою Чорноморського флоту Росії, місцем проживання не тільки численного контингенту військовослужбовців, а й десятків тисяч членів їхніх родин, вільно найнятих служ- бовців флоту та військових пенсіонерів РФ. Практично місто впродовж 23-х років було центром розповсюдження у Криму проросійських настроїв. І ось про те, яка ситуація склалася сьогодні в “місті слави російських моряків”: з’явилися достовірні дані, що містяться в об’ємному документі, підписаному колишнім одіозним народним депутатом України, а нині одним з найвідоміших зрадників інтересів нашої держави Вадимом Колісниченком.

Про жахи життя в сучасному Севастополі він детально розповів у відкритому листі, який назвав “Обращение к президенту. О положении дел в городе федерального значения Севастополе”, постійно, по-рабському прогинаючись у тексті й запевняючи володаря Кремля у відданості. Цікаво, про яку владу мріяли пересічні севастопольці, коли кидалися в обійми Росії, як у чорторий? Навряд чи вони розраховували, що через три роки ними керуватиме “уряд варягів”, на який навіть такий мерзотник, як Вадим Колісниченко, жалітиметься самому Путіну? Але ось що пише про “нове життя” той, хто зрадив свій народ. Усі цитати — мовою оригіналу. “…Действия врио губернатора Овсянникова Д. В. и его правительства продолжают разогревать проти- востояние и недовольства в городе…

Доверие к местной власти продолжает быстро падать, растут агрессивные протестные настроения. Высокие цены, низкая заработная плата, растущая безработица, незанятость молодежи оптимизма не прибавляют… Врио губернатора, выходец из Удмуртии, сформировал правительство из приезжих специалистов… (местные жители уже метко окрестили их “правительством варягов” со всеми вытекающими эпитетами)”. Але інших епітетів і не може бути. Тому, вперше за багато десятиліть, севастопольці по-справжньому збунтувалися, тисячі людей вийшли на міський майдан, вимагаючи від “влади варягів” зупинити злочини проти міської громади. До цього призвела спроба відібрати дачні ділянки та приватні будинки у багатьох містян, головним чином ветеранів. Про це Вадим Колісниченко відверто пише Володимиру Путіну: “Серьезные организационные просчеты, открытое пренебрежение мнением общественности и местных специалистов при создании и попытке утверждения генерального плана города вылилось 12 мая 2017 г. массовыми протестами нескольких тысяч возмущенных горожан, которые требовали отказаться от его реализации.

Подобных акций протеста против действий местной власти в Севастополе никогда не было”. І доповнює: “Сегодня уже в судах находится около трех тысяч исков об изъятии земельных участков по 6-8-10 соток, которые их законно приватизировали или приобрели, начиная с 2006—2007 годов”. Уточнюємо: позови про вилучення земельних ділянок спрямував до судів саме “уряд варягів” на чолі з удмуртом Д. В. Овсянніковим. Але на цьому страхіття в житті севастопольців не закінчилися. Нова, російська, влада виявилася неспроможною вирішувати нагальні потреби городян. Вадим Колісниченко вимушений констатувати: життя міста під російською парасолькою суттєво погіршилося.

Якщо взяти таку важливу проблему, як стан доріг, то виявиться: тут, як говорять, кінь не валявся. “Качество наших дорог сегодня, по сравнению с качеством дорог за 23-летие нахождения в составе Украины, существенно снизилось, — пише Вадим Колісниченко в Кремль. — Фактически какие-либо профилактические ремонты дорожных покрытий, что позволяло бы поддерживать их в надлежащем состоянии, прекратились”. Не менш чуттєво реагують містяни і на зниження рівня медичного обслуговування. Вони закидають лікувальні заклади скаргами. Але все марно. “Уряд варягів” людей не чує.

Не для того вони прийшли на чужу землю. Тож, Колісниченко повідомляє: “Состоянием на середину мая с. г. в городе Севастополе крайне остро встал вопрос снабжения и выдачи лекарственных препаратов гражданам льготных категорий. Сегодня мы имеем многочисленные жалобы на отсутствие жизненно важных препаратов, явки озлобленных людей с угрозами и скандалами в департамент, в пункты выдачи лекарственных средств”. Слід зазначити, що у Вадима Колісниченка навряд чи прокинулося сумління.

Зовсім не тому він раптом почав опікуватись проблемами городян. Навпаки, його лист до Путіна — це практично остання відчайдушна спроба заявити вголос про себе, коханого, нагадати Кремлю, що він ще існує і радий виконувати нові завдання свого господаря. Але навіщо диктатору зрадник? Він — уже відпрацьований матеріал. Та поки що не розуміє цього…

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment