Анатолій КРИВОЛАП: «Мистецтво створювати окрему дійсність»

Андрій БУДКЕВИЧ, дослідник мистецтва

Анатолій Криволап — художник, ім’я якого відоме за межами країни та популярне в колах шанувальників малярства й дослідників мистецтва. Віднедавна значну частину часу він проводить у Закарпатті. Для свого осідку обрав не Ужгород чи Мукачево, а село в горах на Великоберезнянщині. Хтозна, можливо, скористався порадою А. Шопенгауера: “Перебувати у світі, не будучи присутнім у ньому: злетіти над світом і споглядати його суєту…”. Адже мешкання в гористій місцевості накладає відбиток на світогляд, — людина починає дивитися і бачити все довкруг не так, як це властиво тим, хто живе у долині.

Німецький соціолог Пауль Барт писав: “При масовості культури не йдеться про її якість. Вершинні досягнення в літературі, малярстві й музиці вимагають високої освіти. Тому вони масі назагал недоступні. Ко% ли, наприклад, пересічний німець говорить про “німецький фаустівський дух”, то це зовсім не означає, що він знає і розуміє проблематику, яку порушив Гете в своєму “Фаусті”.

Масова культурна свідомість надзвичайно спрощена і знижена до рівня масового розуміння речей. Тому пропагандивні фрази і крилаті газетні гасла на практиці найбільше впливають на свідомість загалу…”, — це було зазначено 1913 року. Картини цього митця не для широких мас. А почуймо краще, про що мовить художник. Анатолій Криволап: “Ніколи не будую планів, віддаюся інтуїтивності. Не знаю, що робитиму завтра. Десять років віддав абстракціонізму… А новий український пейзаж — він медитативний, не для розглядання, плямами створюю стан, куди входить людина чуттєво. Пейзажі для медитації…”

Парадокс може зрозуміти лише медитуюча людина, а не той, хто керується лише головою, розумом. Це картини містичні, вони поза дешифруванням вченими: містик висловлюється парадоксально. Мислитель Ошо був переконаний, що “парадокс — єдиний спосіб означити те, що справді істинне. Логіка — це завжди половина, вона нічого не схоплює повністю…” Сприйняти, відчути, зрозуміти, а потім вподобати нинішнє малярське письмо Анатолія Криволапа можна і за допомогою Абхайядатти “Леви Будди”:

Медитуй про радість день і ніч…

Коли ти медитуєш таким чином довго,

будуть виникати образи,

і ти досягнеш стану просвітленості…

Або спостерігаючи теперішню мить:

Не варто людині жити минулим,

або будувати майбутнє на надіях,

тому що минуле пройшло,

а майбутнє не наступило.

Краще уважно роздивлятися

кожний знову виникаючий стан…

(Бхадекаратта. Сутта 3.)

Езотерика, містика, символіка віками вабили окремих творчих особистостей посвячених малярству, поезії і музиці. Це пошук символів, прихованих від людського ока. “Якраз у символізмі оживає прагнення дешифрувати потаємний смисл образу — символу, піднестися до божественного знаку через навіювання стану, відчуття, які не можуть бути висловлені буденними фразами, а тільки над — мовою, мета — мовою символів — закоркованих ваз, які донесла до людини течія тисячоліть”, — науковець Анна Біла.

У символістів кольори, запахи і звуки нерозривно пов’язані між собою, цілі віршові форми можуть поставати символами. Василь Стус, а до нього П. Тичина і В. Свідзінський наповнювали медитацію краєвидів окрім малярського ще й музичним кодом. У П. Тичини трапляється, що поетичне слово — то кольорово-звукова пляма, а музика — сутність вірша, а не акомпанемент.

Андрій Бєлий зауважив: “Фарби заспівали: у Рембо звуки стали фарбами, у Верлена слова — звуками…” С. Малларме вважав, що символ створюється двома шляхами: певний об’єкт, хай незначний, потрапляє у свідомість поета і входить в асоціативне поєднання з його станом душі; другий метод асоціації образу випливає з середини на поверхню, душевне почуття проектується на навколишній світ. Музику поет воліє бачити, архітектуру чути, поезія насичена пахощами, а в живопис закладено глибокі відчуття. Анатолій Криволап: “Картини — це моє особисте життя, мої емоції, це й експеримент.

Творчість — то самозаглиблення, коли картина сама “працює” з глядачем, і він “працює” з нею… Люди існують у межах, митці виходять за межі, радикалізація особистості… Маю схильність до простих формулювань, не люблю давати назви картинам, просто треба вказувати дату написання, і… все. Назва роботи — це нав’язування чогось споглядаючому… Художник дає багатошарову інформацію і можливість діалогу. Подеколи можу створити настроєвий пейзаж”.

Зараз дуже мало уваги приділяється людській сутності, яку складає психіка людини, хоча функції її свідомої частини досліджують із різних сторін. Одначе найбільш складна і невідома частка підсвідомого, де народжуються символи, все ще, по суті, не вивчена. Ми ледве не щоночі отримуємо сигнали, але дешифрування отриманих повідомлень для багатьох — втомливі й не важливі. Потужна зброя людини — її психіка — майже не є об’єктом роздумів, а часом і нехтується.

Вислів “це зі сфери психології, панове”, часто трактується як “це дрібниці…” У “Декларації заумної мови” О. Кручених зазначав: “Думка і мовлення не встигають за переживанням, тому митець вільний висловлюватися не тільки загальною мовою (поняття), але й особистою (творець індивідуальний), і мовою, що не має певного значення (не застигла), заумною. Загальна мова зв’язує, тоді як вільна дає змогу висловитися повніше…” Припускаю, що віршоване слово незвичайного поета Валерія Іллі раптом в особливий спосіб тлумачить мені окремі сенси малярства Анатолія Криволапа: … де тур червоним оком виповнював тисячоліття до Христа який вивільняє з вічної Руїни тoй замурований голос вкладаючи його до моїх вуст.

Анатолій Криволап: “У мистецтві все просто, будуть досягнення — вони стануть відомими. Треба молодих митців посилати для студій за кордон, щоб більше мали розуміння, сприйняття, що таке contemporary art. Дуже важливо щось запропонувати, щоб цікавим було не тільки в Україні, а й у світі… Поки-що прорив здійснюють одиниці. У свій час мистецька група “Живописний заповідник” мала вплив на становлення сучасного мистецтва в Україні. З Тіберієм Сільваші формувалося нове середовище, ми соратники… Люблю білий колір…”. Щодо білого кольору…

Уявімо білі сади, людей у білих полотняних одежах поруч із білими хатками. Це не прихований диктат темно-синього, не декадентська жалоба чорного, тільки білість і легкість, як перша снігова пороша, чи білина пелюсток вишневого квіту, кружляючих у повітрі на території саду. Згідно з трактуванням Ошо, — “…коли білий промінь сонця проходить крізь призму, він ділиться на 7 кольорів. Ось так з’являється веселка… Розум — це призма, він ділить речі на частини. Істина єдина …А містик намагається зібрати сім кольорів веселки знову разом, як це було на початку, перед тим, як вони пройшли через призму…”. Анатолій Криволап у малярстві крокує Шляхом Даним. Цей шлях поважає індивідуальність, унікальність, а не великий гурт, у повазі — свобода мистецького вибору. “Тільки в стані Свободи народжується розуміння”, — у це вірив Ошо.

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment