Георгій ЛУК’ЯНЧУК
Фото автора
15 липня у Вишгороді було встановлено меморіальну дошку відомому бандуристу, композитору, заслуженому працівнику культури України Віктору Лісоволу.
На відкритті виступили голова Вишгородської РДА В’ячеслав Савенок, поет-пісняр, народний артист України Вадим Крищенко, народна артистка України, волонтер Світлана Мирвода, Ансамбль “Козацькі забави” під керівництвом народного артиста України Андрія Вереса, Хор “Золотий вік” (м. Вишгород), Хор “Гомін” ім. Леопольда Ященка (м. Київ), письменник Роман Коваль, кобзарі і бандуристи Тарас Силенко, Віталій Мороз та Олександр Гончаренко, меценати Валерій Виговський та Анатолій Козачок, донька дружини кобзаря, режисер театру Патімат Мірзоєва, вишгородські просвітяни Сергій Прокопенко та Галина Дмитренко, радник голови Вишгородської РДА Стефанія Сідляр.
На захід, який тривав понад 3 (!) години, прибули вишгородці та приїхало багато гостей із столиці. Відкривати меморіальну дошку випала честь знаному поету-пісняру і другу бандуриста-композитора Вадиму Крищенку та відомому громадському діячеві і меценату багатьох патріотичних проектів Валерію Виговському. Віктор Іванович Лісовол — бандурист, композитор народився в с. Семенівці Полтавської області, дитинство провів на Оболоні. Батько Віктора загинув на війні.
Сина виховала мати Надія Сергіївна Заворотня, яка знала безліч українських пісень. Вагому роль у духовному розвитку Віктора Лісовола зіграли твори Василя Симоненка, Івана Драча та Бориса Нечерди. Перший публічний виступ Лісовола як бандуриста відбувся в жовтні 1971 року у музеї Тараса Шевченка в Києві. Віктор Лісовол 1973 року закінчив студію кобзарського мистецтва при Українському хоровому товаристві. Виступав на концертах як кобзар, співак хору “Гомін”, учасник Капели бандуристів (1987—1991).
1988 року при капелі закінчив кобзарську студію. Входив до громади Національної Спілки Кобзарів України. Найвідоміша композиція написана Лісоволом — “Наливаймо, браття, кришталеві чаші” на слова Вадима Крищенка. Під марш, покладений на її мелодію, крокує сучасне українське військо. Єжи Гофман, без дозволу авторів, використав її у фільмі “Вогнем і мечем”. Але хоч стрічка від прокату й отримала мільйонні статки, українському бандуристові, окрім морального задоволення, нічого не дісталося. Загалом кобзар Лісовол створив понад 70 власних мелодій. У збірнику “50 пісень Віктора Лісовола” 2007 року представлено частину доробку кобзаря — 50 історичних дум і пісень на слова Тараса Шевченка, Пантелеймона Куліша, Володимира Сосюри, Дмитра Луценка, Павла Тичини, Вадима Крищенка та інших знаних поетів, а також обробки народної творчості. Серед творчої спадщини такі знані думи на історичні теми, як “Ой під лісом та під Лебедином”, “Про Абазина”, “З Полтавського бою”, “Ой повійте, вітри, з далекого краю”, “Дума про отамана Зеленого”, “Кричать сичі та чорний ворон кряче”, “Скільки літ Вкраїна-мати…”, “Вставай, народе”, “Як рушали козаченьки”, “Кришталеві чаші”…
Особистість Віктора Лісовола – це той діамант, та перлина, ім’я якої буде виблискувати в плеяді діячів української культури, що є символом і душею української нації. Віктор Іванович був корифеєм української музичної культури. Пророчими стали слова Л. Череватенка: “Лісовол співав, будив, надихав розгублених україн% ців, він створив всенародну мар% шеву пісню, під яку сучасне українське військо переможно крокує в майбутнє”.
Залишились музика та пісні, книги, друзі, рідні та однодумці. Залишилось добре ім’я та світла пам’ять про людину, яка випромінювала світло своєї душі для рідного народу. На будинку, де жив останні сім років Віктор Лісовол, нині встановлено меморіальну дошку, в цьому є велика і загальнолюдська справедливість, данина шани перед людиною, ім’я якої становить славу і гордість кобзарства України. А найкращим пам’ятником патріоту, митцю і справжньому громадянину нашої України будуть наші добрі справи для процвітання вільної, незалежної, демократичної, соборної європейської держави.
