Георгій ЛУК’ЯНЧУК
Фото автора
У Національному музеї літератури України відкрилася виставка “Поет суворого життя”, приурочена 110-річчю від дня народження поета, автора збірок “Рінь”, “Вежі”, праці “Євген Коновалець”, археолога, одного з керівників ОУН, сина видатного майстра слова Олександра Олеся — Олега Ольжича.
На ній представлені унікальні документи: нотатки, фотографії, археологічні замальовки, автографи з архіву літератора й ученого, який передала дружина його сина Ольга Кандиба Інституту літератури ім. Т. Шевченка НАНУ.
В експозиції — дозвіл на в’їзд до Чехії Олега Ольжича і його матері Віри Кандиби, виданий 1923 року, свідоцтво про шлюб поета з Катериною Білецькою, донькою професора, проректора Українського Кам’янець-Подільського університету, шлюбний перстень із надписом “Калина”, альбом родинних фотографій, на яких є і Олександр Олесь та усі члени родини, інший — з археологічних розкопок, дисертація “Неолітична мальована кераміка Галичини” з начерками, зробленими під час експедицій та в музеях Європи тощо.
Окрім архіву, який родина Ольжичів-Кандиб, “будучи свідомою своєї ролі”, під час переїздів із Праги в Німеччину, потім у Канаду, “зберігала, як найбільший скарб”, пані Ольга передала речі, якими користувався поет, — особистий наплічник, із яким він 1941 року прийшов із похідною групою у Київ, оригінальну ляльку в українських строях. “Її, зроблену на замовлення, як тоді казали “українськими дамами”, Олег Ольжич подарував американській дослідниці Етель Лессер під час свого перебування в США.
“За знімками, а в родині кожен рік фотографувалися, за листами можна зрозуміти атмосферу в родині” — каже Ольга Кандиба. — А за штемпелями на листівках — простежити шлях пересування Олега Ольжича. Завдяки цьому архіву також можна простежити погодинно і навіть похвилинно життя поета. Втім, досі залишаються не до кінця дослідженими обставини його арешту і смерті”. З початком гітлерівських репресій поет переїздить до Львова, де 1944-го його заарештували і по-звірячому закатували вже в гітлерівській Німеччині гестапівці.
Є версія, що до його знищен% ня були причетні агенти НКВД. Як розповідає пані Ольга, її родина тривалий час шукала документи в німецьких архівах, але ніде нічого не збереглося, попри німецьку пунктуальність: ніяких свідчень, навіть звичайних протоколів затримання та допитів. За однією з версій, каже Ольга Кандиба, арештанта утримували в тюрмі, з якої радянські війська вивезли всі архіви. Тож їх необхідно шукати в Росії, звичайно, не тепер…
Директор Інституту літератури ім. Т. Шевченка НАНУ Микола Жулинський подякував Ользі Кандибі за збереження матеріальної пам’яті про видатного українця. Він зазначив, що науковці тепер мають упорядкувати архів, перевезення якого в Україну стало можливим завдяки сприянню посольства України в Канаді, та підготувати його до друку і вивчення. А поет і видатний громадський діяч Дмитро Павличко зазначив, що повернення архіву до Києва, де в 1941—1942 рр. жив Олег Ольжич, налагоджуючи підпільну мережу ОУН, і де став одним із організаторів Української Національної Ради, “це значна подія для нашого політичного мислення”.
А наступного дня у Національному музеї історії України відкрилася виставка “Державу не твориться в будучині, Державу будується нині…”, теж присвячена 110-річчю з дня народження українського поета, археолога і громадського діяча Олега Ольжича (1907—1944). На виставці представлені унікальні документи, малюнки, археологічні замальовки, фрагменти трипільської кераміки, фотографії, твори для дітей, дисертація та її переклад, наукові статті, автографи та збірки поезій Олега Ольжича (Олега Олександровича Кандиби), надані Інститутом літератури ім. Т. Шевченка НАНУ, Фундацією імені Олега Ольжича, Бібліотекою ім. О. Ольжича та фондами НМІУ.
Також складовою виставки є планшети з інформацією та фотографіями, які висвітлюють основні етапи життя Ольжича, його діяльність як вченого, поета і політичного діяча, фотографії О. Ольжича в дитинстві та юності, його листи до родини і близьких, пам’ятні речі на вшанування річниці від дня народження Олега Ольжича. Директор НМІУ Тетяна Сосновська у виступі зазначила, що Олег Ольжич прожив лише 37 років та за цей короткий час він встиг зробити дуже багато. За її словами, назва виставки “Державу не твориться в будучині, Державу будується нині…” є надактуальною сьогодні. “Ця виставка повинна бути для співробітників музею і всіх, хто її відвідає, вагомим стимулом, щоб поміркувати над тим, а що ти за свій відтинок часу, який ходиш по землі, зробив для держави”, – сказала Тетяна Сосновська.
Історик Сергій Кот розповів, що Олег Ольжич міг би реалізувати себе у багатьох сферах поза політикою, міг влаштувати особисте життя в США з дочкою мільйонера, але він своє особисте поклав на вівтар України. “Коли він писав, то ніколи не кривив душею. Він жив життям героїв своєї поезії. Він так і скінчив героїчно свій шлях, як і його літературні герої”, — додав Сергій Кот. А Богдан Червак повідомив, що до 110-річчя у Житомирі — рідному місті Олега Ольжича, встановлять пам’ятник поету. Подія має відбутися на День незалежності, 24 серпня цього року.
