До поета на гостину

(Село Бучак, п’ятнадцяті Затуливітрівські читання)

Олена ФЕЩЕНКО, голова Черкаського обласного об’єднання Всеукраїнського товариства “Просвіта” імені Тараса Шевченка

“Прошу я блага всім,.. І в лютий холод, і в липневі дні.” — таким великодушним, турботливим був Володимир Затуливітер. Шанувальники його поетичного слова пам’ятають його як неординарну, творчу особистість, прихильну до всього нового, талановитого. Ще за життя він бажав, щоб до нього приходили на гостину всі, кому близьке його слово. На жаль, поета вже давно немає, багато років немає на карті й села Бучак, але є дорога в крутосхилах, утоптана колись — може, й ним, є гора Козацький Шпиль, є могила на високій тій горі і є пам’ять, твори, які щоразу змушують задуматися над сенсом життя, його словами: “Як тісно у своєму поколінні!..” Чомусь було тісно… Мабуть, мілкою була ріка життя…

Ось уже п’ятнадцятий раз приїздять поціновувачі творчості відомого поета, перекладача, видавця та громадського діяча Володимира Затуливітра у мальовничий куточок на березі Дніпра, де останні роки свого життя провів поет, де знайшов свій вічний спочинок. Цьогоріч Бучак зустрічав своїх гостей, які з’їхалися із Києва, Черкас, Канева, із рідної Сумщини для участі в традиційних Затуливітрівських читаннях.

До їх організації і проведення долучився, як і в попередні роки, благодійний Фонд Володимира Затуливітра, який очолює народний депутат Украї- ни сьомого скликання Леонід Даценко, Черкаське обласне об’єднання та Канівське міськрайонне Всеукраїнського товариства “Просвіта” імені Тараса Шевченка, підприємці — меценати, зокрема директор ТОВ “НВФ “Урожай” Олег Васецький, який вважає, що прилучитися до вшанування пам’яті митців рідного краю — це важливий внесок у збереження літературної спадщини Черкащини. Урочистості, як завжди, почалися біля могили поета, усі учасники пройшли шлях — …шлях, неходжений, землі розлігсь, мов не хотілось ніг йому ходящих, і возяних розляпистих коліс, запеклих в круглому своєму щасті.

Шлях і справді неходжений, хіба що коли-не-коли пройдуть ним сім’ї двох господарів, що оселилися на вершині гори, або ще коли когось із бучаківців проведуть в останню путь, щоб покоївся на високій горі поруч із великим поетом. А цього липневого дня тим шляхом пройшли учасники читань, до могили поклали збірки поезії та прози у літературних журналах, газети із публікаціями про життя і творчість Затуливітра, багато квітів, колоски пшениці, кетяги калини, запалили свічку пам’яті… Ось п’ятнадцять разів пролунав дзвін чаші — це був початок заходу.

Своїми спогадами про письменника поділилися ті, хто працював із ним, знав його, хто став збирачем і популяризатором його творчості: Петро Засенко, Олександр Шугай, лауреат Шевченківської премії режисер Михайло Ткачук, радіожурналіст і поет Василь Довжик, місцева поетеса Віра Носенко, Любов Снісар — багаторічна берегиня пам’яті й спадщини митця… Особливо зворушливим стало те, що до ювілейних читань долучилося Міністерство культури України, надіславши вітальну грамоту, та хор “Гомін” під керівництвом Світлани Маслак, який вшанував пам’ять великого патріота України піснеспівом. Урочистий настрій читань підсилила присутність рідної сестри митця Ніни, яка із родичами поета — двоюрідним братом Миколою Павловичем Коваленком, його сином Володимиром, онукою Даринкою та дружиною Надією Володимирівною, — прибула на Черкащину із села Яблучного Сумської області. Усі сумчани стояли у великій задумі: і гордість, і печаль огортали їх, коли промовці виголошували спогади про письменника, а особливо щемними були хвилини, коли звучали вірші поета, які читали вихованці Черкаського колегіуму “Берегиня” — Дарина Бухенська та Кабір Лабіб.

Варто зауважити, що учні черкаських шкіл вивчають твори В. Затуливітра, щорічно беруть участь у конкурсах читців-декламаторів, а музично обдаровані школярі пробують окремі його поезії покласти на музику. Далі читання продовжилися на садибі поета, де у яблуневому саду, який так любив Затуливітер, звучали вірші, спогади, музичні твори, присвячені йому, які віртуозно виконував дует “Йогурт” у складі Кирила Бородіна та Данила Денисова. Традиційний смачний козацький куліш став чудовим символом єднання учасників п’ятнадцятих літературних читань. Із кожним роком ширшає коло шанувальників слів автора: “Моїм словам ще так багато справ”. Тож наступного року у день Святого Володимира слово Володимира Затуливітра знову буде звучати на Канівських горах у Бучаку. Ласкаво запрошуємо всіх небайдужих долучитися до вшанування пам’яті великого поета.

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment