Інформаційна безпека: від людини до держави

Микола ЦИМБАЛЮК

Інформаційна безпека (згідно з законодавством України) — це стан захищеності життєво важливих інтересів людини, суспільства і держави. У Маніфесті “Української альтернативи” чітко зазначається, що організація активно сприятиме виробленню та реалізації державної інформаційної політики, бо зорієнтована на дієвий і радикальний захист національного інформаційного простору. Це той важливий чинник, який є наріжним каменем національної захищеності кожного громадянина і захисту державного суверенітету. Зрештою, це та найважливіша складова національної безпеки, яку злочинно, свідомо чи несвідомо, ігнорує наша влада всі роки української незалежності. Про сьогоднішні актуальні проблеми інформаційної безпеки України вели мову учасники прес-конференції, в якій взяли участь представники Товариства “Просвіта”, “Українська альтернатива” і політична партія “Патріот”.

Павло МОВЧАН, голова ВУТ “Просвіта” ім. Тараса Шевченка, відкрив прес-конференцію з посилань на останні публікації провідних українських публіцистів.

— Ігор Лосєв, — сказав він, — постійно акцентує увагу суспіль- ства на інфантильності чи яловості нашої нинішньої влади. Водночас експерти з військових питань стверджують — і ми переконуємося в тому мало не щодня, — що сьогодні в Україні немає лінії фронту, відповідно і захищеного тилу. У нас — суцільний фронт. Спокій українців загрожений не лише в анексованому Росією Криму чи окупованому Донбасі. І ці загрози є не лише у військовій, а й в економічній, політичній, культурній, освітній, гуманітарній, інформаційній сферах. Не помічати ці загрози — значить не бачити перспективи України.

— Кінчився так званий “4-й період української республіки” разом з Ложкіним. Але п’ята колона, за активної допомоги Москви, — стверджує Павло Мовчан, наводячи конкретні факти, — безперешкодно продовжує свою руйнівну справу в Україні. Ми (“Українська альтернатива” — Авт.) ще рік тому робили застереження, звертаючись до Президента: немає 4-ої республіки, і не може бути. Є Україна! Але “милі люди”, створивши проект “4-а республіка”, активно взялися за впровадження, постійно нав’язували його суспільству.

Брутально ігноруючи 10 статтю Конституції України, вони говорили про те, що російська мова буде на рівні державної, бо, мовляв, у нас більшість населення російськомовного. Таким чином вибудовувалася “Єдина країна — Единая страна”. Цинізм п’ятиколонників зашкалював. Загляньмо у результати перепису населення України 2001 року.

Факти свідчать, що майже 70% громадян визнали своєю рідною мовою українську. І сьогод- ні українці мусять запитати у нашої влади: де 70% нашого українськомовного телеефіру, україномовних журналів і газет? Квоти згладжують нерівноправ’я української мови в інформаційному просторі, але не вирішують проблеми остаточно. “Ми в дружбі з Росією!”,— переконували суспільство ложкіни, табачники і їхні президенти. Сьогодні за ці навіювання Україна розплачується кров’ю і життям кращих своїх синів і дочок.

— Я не буду торкатися сьогоднішніх фігурантів влади, — продовжував Мовчан. — Війна з Росією триває не лише на зовнішніх фронтах, а й всередині держави. Згадаймо лише резонансні вбивства в Україні, де слідчі називають російський слід. Москва вдається до неймовірних фарсів, брехні і підступності, аби досягнути поставленої мети — залякати, деморалізувати, посіяти непевність серед наших громадян. Коли позбавляють громадянства М. Саакашвілі, який стояв горою за Україну, то ми не можемо проходити спокійно повз цей факт. Так само як проти “маршу Новінського” — хресної ходи УПЦ Московського патріархату з нагоди чергової річниці хрещення Київської Руси, на яку проти України російські емісари вивели свої “полки” з Києво-Печерської Лаври до пам’ятника Володимира. Це ж стосується і рішення Басманного суду Москви щодо екс-заступника Генерального прокурора України, а нині відомого політичного діяча, співголови “Української альтернативи”, голови партії “Патріот” Миколи Голомші. Напередодні прес-служба партії поширила в засобах масової інформації “Відповідь Слідчому комітету Росії”, де викладається суть справи.

Два тижні тому Басманний районний суд Москви заочно арештував українських правоохоронців Руслана Кравченка і Вадима Приймачка у зв’язку з кримінальним переслідуванням громадянина РФ — командувача Чорноморським флотом РФ адмірала Олександра Вітка. До цієї інформації росіяни додали, що, виявляється, раніше аналогічний запобіжний захід заочно було обрано і щодо екс-виконуючого обов’язки Генпрокурора Олега Махніцького і лідера Політичної Партії “ПАТРІОТ”, екс-першого заступника Генпрокурора України Миколи Голомші.

За даними російського слідства, які воно почало активно поширювати у ЗМІ, в 2014 році Микола Голомша, обіймаючи на той час посаду першого заступника Генпрокурора та колишній в. о. Генпрокурора Олег Махніцький, а також слідчий Головної військової прокуратури Вадим Приймачок, прокурор відділу Головної військової прокуратури Руслан Кравченко та інші співробітники прокуратури “організували завідомо незаконне притягнення до кримінальної відповідальності громадянина РФ адмірала Олександра Вітка з політичних мотивів”. Рішення про заочний арешт Кравченка і Приймачка Басманний суд Москви ухвалив ще 20 липня. В ухвалі зокрема зазначається, що “Махніцький та Голомша дали завідомо незаконні вказівки про проведення досудового розслідування, Приймачок вів його провадження, а Кравченко здійснював нагляд за процесуальною діяльністю… За клопотанням слідчого ГСУ СК Росії Басманним районним судом щодо Кравченка і Приймачка заочно обрано запобіжний захід у вигляді взяття під варту…”

Інформацію про своє заочне засудження Микола Голомша дізнався зі ЗМІ. Зрозуміло, що цей факт вкотре свідчить про деградацію судової системи і правоохоронних органів Росії.

— Як і те, що справу проти всіх українських прокурорів порушено повністю незаконно за надуманими обставинами, — заявив на прес-конференції з цього приводу голова партії “ПАТРІОТ” Микола ГОЛОМША. — Треба порушувати кримінальні справи щодо президента Росії Владіміра Путіна, Міністерства оборони РФ та інших посадових осіб, які вчиняли злочини саме на території України. Що і було зроблено нашими слідчими і прокурорами. Нагадаю, що 3 березня 2014 року за наказом командувача Чорноморським Флотом РФ Алєксандра Вітко, в Севастопольській бухті військові кораблі Росії заблокували два військові кораблі України. Тоді ж Вітко поставив Збройним Силам України ультиматум: перейти на бік Росії або скласти зброю і вийти з територіальних вод Криму. “В протівном случає россійскій флот начінаєт штурм украінскіх войск”, — оголосив українцям перевертень Вітко. Ось за цими та іншими незаконними діями на території України і була порушена справа проти командувача Чорноморським Флотом РФ.

У 2014 році Микола Голомша, на той час перший заступник Генпрокурора, погодив відкриття кримінального провадження проти Алєксандра Вітка за підбурювання до державної зради, а також організацію диверсій щодо військових України у березні 2014-го. За переконанням лідера патріотів, діяльність командувача ЧМФ та його підлеглих багато в чому визначила успіх окупації путінськими “зеленими чоловічками” Криму.

— Щодо його протиправної діяльності щодо України, було зібрано достатньо доказів, всі вони задокументовані. У зв’язку з тим, що адмірал ухилився від відповідальності і уникав органів слідства, Печерський районний суд Києва дав дозвіл на затримання командувача Чорноморським флотом Росії віце-адмірала Олександра Вітка. Крім того, за час мого перебування у Генеральній прокуратурі було відкрито ще низку кримінальних проваджень проти путінських агресорів”, — підкреслив М. Голомша.

Чому Басманний суд виніс щодо М. Голомші свій вердикт саме зараз, через два роки, пояснив на прес-конференції Анатолій Макаревич, адвокат, екс-заступник військового прокурора Центрального регіону України:

— Микола Голомша нині є співголовою “Української альтернативи”, лідером нової політичної сили — Партії “ПАТРІОТ”, яка відкрито називає Росію країною-окупантом, агресором. Вона неод норазово пікетувала Посольство РФ у Києві, виступає з різкими заявами і публічно називає дії кремлівської влади і їхніх найманців на Донбасі військовими злочинами. А щодо інших слідчих та прокурорів, які також потрапили “на олівець” до Слідчого Комітету РФ, то з цього приводу хочеться роз’яснити СК Росії, що українські слідчі чи прокурори на території Росії ніяких злочинів не вчиняли, а тиск та залякування, що чинить Кремль руками підконтрольного йому СК, це результат того, що прокурор Кравченко нині підтримує обвинувачення в заочному судовому процесі над екс-президентом Віктором Януковичем у справі про держзраду, а слідчий Приймачок домігся через суд права на вилучення документів в Адміністрації президента Росії в Москві.

Отже, заява слідчих Росії свідчить про те, що Кремль продовжує свою агресію, тепер вже залякуванням правоохоронців та політиків, а також пильно відслід- ковує політичну ситуацію в Україні. Повз око путінських технологів не пройшло і зростання впливу в українському суспільстві нової політичної сили — партії “Патріот”, яку очолив Микола Голомша.

Пильно відстежують своїх політичних опонентів і всередині країни — представники влади. Як інакше пояснити гробове мовчання щодо цих волаючих фактів Адміністрації Президента, Військової прокуратури, міністерств юстиції і закордонних справ? Все тою ж яловістю, інфантилізмом, якою характеризує нашу владу українське суспільство, чи байдужістю до захисту прав своїх співгромадян, злочином проти національної безпеки?

Ми знаємо, що нині відбувається з інформаційним простором в Україні, з усіма теле- і радіоканалами. Під вивіскою реорганізації 26 обласних телерадіокомпаній хочуть “злити” в 9! Нещодавно відбулася розмова Олександра Савенка з керівництвом Суспільного мовлення. Його повідомили, що Центральний канал ліквідовується. Те ж саме стосується каналу “Культура”.

— Всі попередні владці часів незалежності разом зі своїми президентами заявляли, — розповідав Павло Мовчан, — що канал “Культура” треба робити потужним, самодостатнім, великим, як то мусить бути в кожній самодостатній і незалежній державі. Що означатиме на практиці така “реформа” інформаційної галузі? На вулицю викинуть великі творчі колективи, які формувалися упродовж багатьох років за часів незалежної України. Все це носії української справи, нашої ментальності, культури. Це люди, які формували і формують український світ. Не “русскій мір”, а український світ!

Тому і сфабрикована “справа” Миколи Голомші, і стан та “реформи” Зураба Аласанії (а насправді тих, хто за ним стоїть) телерадіопростору — ланки одного ланцюга, за який смикають у Кремлі. Москва активно, як свідчать останні події, формує “великий список” тих, кого їй треба насамперед усунути чи нейтралізувати для успішного упокорення України. Як бачимо, в її багатому арсеналі є все: гібридна війна, фізична ліквідація людей, фабрикація судових справ, компрометація нашої держави на міжнародному рівні, ефективне використання і нарощування п’ятої колони в усіх щаблях української влади, правоохоронних органах і армії, але найголовніше для неї — руйнація нашої національної безпеки. На цьому зокрема акцентував увагу і співголова “Української альтернативи”, академік НАПУ Георгій ФІЛІПЧУК:

— Остання зустріч тут, в Укрінформі, на круглому столі, який ініціювала “Українська альтернатива”, стосувалася проблем національної безпеки в Євроатлантичному контексті — Україна і НАТО. Звичайно, що цим не вичерпуються ні наші національні інтереси, ні сам контекст нацбезпеки. Безпека для нас, українців, нині гостро постала не лише у військовій, а й у сфері інформаційній, завершуючи екологічною. Нам треба усвідомити найважливіше в контексті нашої розмови — саму філософію поняття національної безпеки. Безпека — це стан людини, це стан суспільства, і це стан Української держави, якщо їм “ніхто, ніщо, ніде і ніколи” не загрожує. Це є головний і визначальний критерій нашого життя. Сьогодні ми маємо величезну кількість викликів і загроз, які загрожують людині, суспільству, українській нації і державі — її суверенітету, недоторканості. І те, що ми зачепили інтереси однієї людини, одного українського громадянина, не як голови політичної партії, а як громадянина, це є дуже важливо. Бо питання захищеності людини — це найважливіша функція будь-якої цивілізованої демократичної держави.

ржави. Оскільки “Українська альтернатива” презентує громадянське суспільство, то саме від імені громадянського суспільства ми хочемо сказати, що на рівні нашої дипломатії, на рівні зовнішньої, внутрішньої, інформаційної активної політики ми мусимо розширити середовище захисту українських громадян, які сьогодні постраждали і страждають від російського агресора. Треба говорити про це скрізь і одночасно, на рівні владних і юридичних відомств, готувати звернення, позови, заяви у всі найвищі європейські, міжнародні інституції, починаючи від ООН.

Як нас запевняє наша влада, ми ніби будуємо незалежну національну державу. Але факти уперто свідчать про те, що національний вектор вимивається зі сфер освіти, культури, мистецтва. Замість того, щоб розвивати національну індустрію, як це є в багатьох країнах світу, іде тотальна “зачистка” не лише з боку наших ворогів. Україну хочуть зробити таким собі мішком, де різні мафіозні клани з різних векторів — Близького Сходу, Сходу і Заходу — намагаються з України зробити зону, де можна було б безперешкодно збагачуватися і відмивати свої злочинним шляхом нажиті капітали. Для цього вони роблять усе, щоб український етнос ніколи не розвинувся і не піднявся до вершин повноцінної національної держави.

 

 

 

 

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment