Антоніна МЕЛЬНИЧУК,
Почесний голова Здолбунівського РО «Просвіта» ім. Т. Г. Шевченка,
учитель християнської етики НВК № 14 м. Рівного,
Відмінник освіти України
23-25 червня 2017 р. в Національному університеті «Острозька академія» відбувся Перший Всеукраїнський з’їзд педагогів, які викладають предмети духовно-морального спрямування на тему «Стан, проблеми і перспективи духовно-морального виховання дітей та молоді в Україні».
Організатором з’їду виступив професор Острозької академії, доктор педагогічних наук Василь Жуковський. На з’їзд прибуло понад 300 делегатів зі всієї України. За мету було поставлено аналіз стану духовно-морального виховання дітей, підлітків і молоді, розкриття проблем та окреслення перспектив викладання предметів духовно-морального виховання в Україні. Передувало цьому проведення обласних конференцій освітян, працівників усіх рівнів освітянських установ, зацікавлених у зміні світоглядної парадигми української освіти. Зокрема, така відбулася і в Рівненському обласному інституті післядипломної педагогічної освіти: «Стан, проблеми та перспективи духовно-морального виховання дітей та молоді у навчальних закладах Рівненщини». У цьому напрямку на Рівненщині багато і плідно майже 20 років працює багато небайдужих, створено навчальну база, випущено підручники, методичну літературу, підготовлено необхідні кадри, але ще недостатньо уваги зосереджується на викладанні предметів, що сприяють духовно-моральному вихованню. У багатьох школах, де є по 20 і більше класів, на їх викладання відводиться 1-2-3 години.
Про потребу повноцінного викладання основ християнської етики свідчить сумна статистика аморальності, розпусти, бездуховності та безсоромності молоді вже й шкільного віку. Крім того, учні під час проведення опитувань стверджують, що цей предмет найцікавіший і найпотрібніший. Проте існують бар’єри, через які предмет «Християнська етика», пробивається до учня як травинка через асфальт: це і заяви від батьків, і поява предмета «Етика» (5-6 класи), і введення додатково по 1 уроку фізкультури тощо. А вже різноманітних опитувань і досліджень не злічити. І заборонити Бог не дає, і викладати системно, повноцінно неможливо. І тут мені пригадалося, як після розпаду Союзу — та ще й до цього, — ми, просвітяни, плідно трудилися над формуванням національної свідомості, відродженням Української церкви, впорядкуванням забутих, понищених могил українських патріотів, стертих сторінок української історії. Теж нелегко все вдавалось, але в результаті була проголошена і утверджена незалежна держава. І тому, як просвітянка і освітянка, вважаю, що ВО «Просвіта» ім. Т. Шевченка має налагодити співпрацю з Міністерством науки та освіти і взяти на себе роль громадського спостерігача, експерта чи консультанта, а можливо, і контролера та допомогти суспільству поставити навчання і виховання українських дітей та молоді на такому рівні, щоб через 10-15 років Україна забула про злочинну владу, аморальну молодь, антиукраїнську псевдокультуру. Для цього освітяни повинні бути обізнані з історією української школи, творами видатних українських педагогів, починаючи з літописів, біблійних настанов виховання. Перш ніж увійти в глобальний Світ, ми повинні відродити свою ідентичність, культурні надбання. Щоб наші сусіди — народи, захоплювалися українцями й Україною. Тому вважаю, що «Просвіта» і освіта мають бути не тільки однокореневими словами, але спільно діяти й перемагати безбожжя, яким ми сто років, як цикутою, отруювали душі українських дітей.
