Станіслав БУШАК
Твір, про який йтиметься, належить до останніх робіт Володимира Слєпченка і написаний у першій половині червня 2017- го. Йому належить особливе місце в доробку митця не лише завдяки своїй специфічній пластичній манері, яка принципово не схожа на попередні твори майстра, а й загостреній філософсько-релігійній тематиці картини, пронизаній тривожним духом апокаліптичного містицизму. Здається, що картина написана якимось іншим художником, а не тим, котрого ми знали за його попередньою діяльністю.
Слєпченка почали називати “роман тичним символістом”. Безсумнівно, цей термін має право на існування, але стосується далеко не всієї творчості майстра. Не охоплює цей вираз творів, навіяних революційними подіями на Майдані, які можна назвати “героїчним символізмом”, чи війною на Донбасі (серія “Обличчя війни”), котрі є яскраво-реалістичними, і аж ніяк він не стосується картини “Прокляття пам’яті”, яка, безперечно, є символічною, але ніяк не пов’язаною з романтизмом, великим стилем у світовому мистецтві межі ХVІІІ—ХІХ століть. Твір “Проклят тя пам’яті”, навіть за самою своєю назвою, суголосний скоріше духу екзальтованих релігійних одкровень, тривожно-містичних прозрінь і трагічних попереджень старозавітних Біблійних пророків — Ієзекіїля, Ісайї, Ієремії.
Сюжет твору — неявний, есхатологічно-містичний і вимальовується він тільки при інтегральному сприйнятті низки асоціативних рядів, ледь означених на полотні лише скупими образними натяками, головними з яких є Зрада—Іуда—Донбас—Смерть—Воскресіння. У цьому творі поєдналися болісні роздуми митця кількох останніх років творчості, де у вирі доленосних для українців подій із граничною гостротою постали питання подальшого майбутнього нашого народу, нерозривно пов’язаного з його морально-етичним вибором, з одвічними питаннями про Добро і Зло, вірність Традиціям і відкритість Новаціям, про Вірність і Зраду, Честь і Без честя. А відтак — про Ціну окремого Людського Життя, а то й цілих народів.
На картині зображена страхітлива ли чина хитрої, підступної і цинічної люди ноподібної істоти, своєрідного Молоха Війни, демонічно-зловісний образ якого виникає із тисяч загублених доль безжаль но поглинутих ним людей. Молох уважно позирає навкруги у пошуках чергової жертви, сіючи навколо себе Руїну, Зраду та Смерть. Здається, що цей жахливий монстр виріс із безлічі черепів, зображених на знаменитій картині Василя Верещагіна “Апофеоз війни”, виліз на земну поверхню із чорних вугільних надр Донбаської землі, полум’я війни якої палахкотить внизу картини Слєпченка, кидаючи криваві від блиски на похмурі силуети почорнілих те риконів. На передньому плані гільзи від відстріляних патронів, які забрали тисячі життів; монети, які лежать на камені з викарбуваним написом “DAMNATIO MEMORIAE”, що в перекладі з латини озна чає “Прокляття пам’яті”, перегукуються зі згадкою про ціну зради Іуди, котрий так і не натішився заробленими кривавими срібренниками, обірвавши своє земне життя добровільним самогубством. Докори сум ління, які ще животіли в душі христопро давця, вкоротили йому віку, але ця жахли ва смерть дала Іуді бодай надію на спасіння, про що нагадує добровільна мученицька жертва Ісуса Христа, світло благодаті від чудесного вознесіння розіп’ятого тіла якого падає на всіх, хто покаявся в своїх злочинах і смертельних гріхах і увірував, що Син Бо жий є Спасителем, Істиною, і Шляхом до Царства Небесного.
Наш земний світ влаштований так, що на кожному щаблі цивілізаційного розвитку людство неодмінно змушене відмовлятися від значної частини свого минулого, — застарілих уявлень про Всесвіт, еколо гічно шкідливих видів енергії, вчорашніх технологій, відпрацьованих машин, менш досконалих засобів спілкування і т. ін. — від таких звичних і зручних на даний час проявів щоденного матеріального життя та побуту, які також неминуче відійдуть у небуття з магістральних шляхів подальшого розвитку Людства. Але ніколи, доки воно існуватиме, не відійдуть у минуле такі фундаментальні поняття і базові екзистенційно-філософські категорії мислення та поведінки людей, як Любов, Вірність, Мужність, Честь, Милосердя. Що це буде саме так, митець і громадянин Володимир Слєпченко твердо впевнений, і утверджує свої переконання власною самобутньою творчістю, в якій втілює високі духовні цінності, непохит но вірячи, що завтрашнє майбутнє рідної України буде неодмінно щасливим і творчо-окриленим. Його символічну картину “Прокляття пам’яті” сприймаю як художнє звернення до нашого народу, як заклик-попередження до людей доброї волі бути пильними і мудрими, не піддаватися облудним обіцянкам про нібито сите, але бездумне і псевдодуховне царство “русского міра”, який приніс в Україну кров, смерть і ру їну. Цей яскравий твір — своєрідна українська “Герніка”, він — гнівний протест проти жахіть війни, руйнації здобутків цивілізації та масового нищення мислячих людей.
