«Прокляття пам’яті»

Станіслав БУШАК

Твір, про який йтиметься, належить до останніх робіт Володимира Слєпченка і написаний у першій половині червня 2017- го. Йому належить особливе місце в доробку митця не лише завдяки своїй специфічній пластичній манері, яка принципово не схожа на попередні твори майстра, а й загостреній філософсько-релігійній тематиці картини, пронизаній тривожним духом апокаліптичного містицизму. Здається, що картина написана якимось іншим художником, а не тим, котрого ми знали за його попередньою діяльністю.

Слєпченка почали називати “роман­ тичним символістом”. Безсумнівно, цей термін має право на існування, але стосу­ється далеко не всієї творчості майстра. Не охоплює цей вираз творів, навіяних рево­люційними подіями на Майдані, які мож­на назвати “героїчним символізмом”, чи війною на Донбасі (серія “Обличчя війни”), котрі є яскраво-реалістичними, і аж ніяк він не стосується картини “Прокляття пам’яті”, яка, безперечно, є символічною, але ніяк не пов’язаною з романтизмом, великим стилем у світовому мистецтві межі ХVІІІ—ХІХ століть. Твір “Проклят­ тя пам’яті”, навіть за самою своєю назвою, суголосний скоріше духу екзальтованих релігійних одкровень, тривожно-містич­них прозрінь і трагічних попереджень ста­розавітних Біблійних пророків — Ієзекіїля, Ісайї, Ієремії.

Сюжет твору — неявний, есхатологіч­но-містичний і вимальовується він тіль­ки при інтегральному сприйнятті низки асоціативних рядів, ледь означених на по­лотні лише скупими образними натяка­ми, головними з яких є Зрада—Іуда—Дон­бас—Смерть—Воскресіння. У цьому творі поєдналися болісні роздуми митця кіль­кох останніх років творчості, де у вирі до­леносних для українців подій із граничною гостротою постали питання подальшого майбутнього нашого народу, нерозривно пов’язаного з його морально-етичним ви­бором, з одвічними питаннями про Добро і Зло, вірність Традиціям і відкритість Но­ваціям, про Вірність і Зраду, Честь і Без­ честя. А відтак — про Ціну окремого Люд­ського Життя, а то й цілих народів.

На картині зображена страхітлива ли­ чина хитрої, підступної і цинічної люди­ ноподібної істоти, своєрідного Молоха Війни, демонічно-зловісний образ якого виникає із тисяч загублених доль безжаль­ но поглинутих ним людей. Молох уваж­но позирає навкруги у пошуках чергової жертви, сіючи навколо себе Руїну, Зра­ду та Смерть. Здається, що цей жахливий монстр виріс із безлічі черепів, зображених на знаменитій картині Василя Верещагіна “Апофеоз війни”, виліз на земну поверхню із чорних вугільних надр Донбаської зем­лі, полум’я війни якої палахкотить внизу картини Слєпченка, кидаючи криваві від­ блиски на похмурі силуети почорнілих те­ риконів. На передньому плані гільзи від відстріляних патронів, які забрали тисячі життів; монети, які лежать на камені з ви­карбуваним написом “DAMNATIO MEMORIAE”, що в перекладі з латини озна­ чає “Прокляття пам’яті”, перегукуються зі згадкою про ціну зради Іуди, котрий так і не натішився заробленими кривавими срі­бренниками, обірвавши своє земне життя добровільним самогубством. Докори сум­ ління, які ще животіли в душі христопро­ давця, вкоротили йому віку, але ця жахли­ ва смерть дала Іуді бодай надію на спасіння, про що нагадує добровільна мученицька жертва Ісуса Христа, світло благодаті від чу­десного вознесіння розіп’ятого тіла якого падає на всіх, хто покаявся в своїх злочинах і смертельних гріхах і увірував, що Син Бо­ жий є Спасителем, Істиною, і Шляхом до Царства Небесного.

Наш земний світ влаштований так, що на кожному щаблі цивілізаційного розви­тку людство неодмінно змушене відмовля­тися від значної частини свого минулого, — застарілих уявлень про Всесвіт, еколо­ гічно шкідливих видів енергії, вчорашніх технологій, відпрацьованих машин, менш досконалих засобів спілкування і т. ін. — від таких звичних і зручних на даний час проявів щоденного матеріального життя та побуту, які також неминуче відійдуть у не­буття з магістральних шляхів подальшого розвитку Людства. Але ніколи, доки воно існуватиме, не відійдуть у минуле такі фундаментальні поняття і базові екзистенційно-філософ­ські категорії мислення та поведінки лю­дей, як Любов, Вірність, Мужність, Честь, Милосердя. Що це буде саме так, митець і гро­мадянин Володимир Слєпченко твердо впевнений, і утверджує свої переконання власною самобутньою творчістю, в якій втілює високі духовні цінності, непохит­ но вірячи, що завтрашнє майбутнє рідної України буде неодмінно щасливим і твор­чо-окриленим. Його символічну картину “Прокляття пам’яті” сприймаю як художнє звернен­ня до нашого народу, як заклик-поперед­ження до людей доброї волі бути пильни­ми і мудрими, не піддаватися облудним обіцянкам про нібито сите, але бездумне і псевдодуховне царство “русского міра”, який приніс в Україну кров, смерть і ру­ їну. Цей яскравий твір — своєрідна укра­їнська “Герніка”, він — гнівний протест проти жахіть війни, руйнації здобутків цивілізації та масового нищення мисля­чих людей.

Related posts

Leave a Comment