У чарівливому полоні мальв

Валентина СЕМЕНЯК

Фото автора

У кожного з нас свої асоці­ ації з мальвами. Мені мальви навіюють спогади про дитин­ ство. Я їх бачила вкінці літа щодня. Вони росли навпро­ти нашої хати, з протилежно­го боку дороги, під сусідчиним тином і були неземної краси. Їхнє різнобарв’я тримало мене в чарівливому полоні. Я довго могла за ними спостерігати, не відводячи очей. І це при тому, що зовнішнє життя нікуди не зникало. Я чула підбадьорливе ґелґотання гусей обабіч — на подвір’ї іншої сусідки Горпин­ки. До мене доносилося глухе передзвіння відра, яке тягну­ла з криниці баба Ялосовета, і воно при тім раз у раз вдаря­лось об камінне нутро коло­дязя, вихлюпуючи із себе хо­лоднющий рідкий кришталь води. А в самій розбрунько­ ваній квітці, на самому її ден­ці борсалась у жовтому пил­ку смугаста бджілка. Рожеві, жовті, червоні, бузкові, кре­мові, білі мальви. Тітка Мар­фа, у якої вони росли під ти­ном, їхнього цвітіння вже не бачила, бо спочатку осліпла на одне око, а потім на друге. А сталось це після того, як во­на нещадно побила коня, який загруз у багнюці. Кінь відповів їй тим же — вдарив її копитом в обличчя. За тими мальвами ніхто не доглядав. З року в рік вони са­ мі насіювались, проростали, дозрівали і відцвітали. Восени і взимку вітер розносив насін­ ня квітів довкруж і скоро увесь наш куток був всіяний Марфи­ ними мальвами.

Відтоді, побачивши десь мальви, неодмінно згадую про сусідчині. І, опинившись якось у Баварії, дуже здивува­ лась тамтешнім мальвам: аж он куди заніс їх вітер із мого ди­ тинства! Коли у мене з’явився свій дім з квітником, згадала ці квіти. І хоч як я їх сіяла — вони вперто не хотіли “проізроста­ти” (за Довженком). І тоді на­весні поїхала далеко за місто, де біля львівської траси росте багато диких мальв. Накопа­ ла зелених кущиків і посади­ла в себе попід паркан. Тіши­ лась, спостерігала як ростуть. Напевно, дуже вже їх хотіла мати… Бо якось чоловік стриг траву і всі ті кущики позрізав, подумав, що то лопухи. Минув час. Біля мого дому росте багато Марфиних мальв. Саме так мені хочеться їх нази­вати. Бо щиро вірю в ту дитя­ чу історію із вигаданим вітром і насінинами. Щороку їх довкола насіюється дуже багато. Кожна з них має свій особливий і не­ повторний настрій. Кожна для мене дуже дорога (у значенні — рідна). Після чергової поїздки до Індії спробувавала розшиф­ рувати слово “мальви”. Схоже, що моя дитяча історія має ре­альне підґрунтя. Адже “мала” на санскриті означає “поле”, а “ва” — “поширення”. Які віль­ нолюбиві і незалежні квіти! Не­ дарма символізують Україну. А любити свою країну дуже про­ сто, хоча б тому, що у серпні во­ на сяє і квітує мальвами.

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment