Валентина СЕМЕНЯК
Фото автора
У кожного з нас свої асоці ації з мальвами. Мені мальви навіюють спогади про дитин ство. Я їх бачила вкінці літа щодня. Вони росли навпроти нашої хати, з протилежного боку дороги, під сусідчиним тином і були неземної краси. Їхнє різнобарв’я тримало мене в чарівливому полоні. Я довго могла за ними спостерігати, не відводячи очей. І це при тому, що зовнішнє життя нікуди не зникало. Я чула підбадьорливе ґелґотання гусей обабіч — на подвір’ї іншої сусідки Горпинки. До мене доносилося глухе передзвіння відра, яке тягнула з криниці баба Ялосовета, і воно при тім раз у раз вдарялось об камінне нутро колодязя, вихлюпуючи із себе холоднющий рідкий кришталь води. А в самій розбрунько ваній квітці, на самому її денці борсалась у жовтому пилку смугаста бджілка. Рожеві, жовті, червоні, бузкові, кремові, білі мальви. Тітка Марфа, у якої вони росли під тином, їхнього цвітіння вже не бачила, бо спочатку осліпла на одне око, а потім на друге. А сталось це після того, як вона нещадно побила коня, який загруз у багнюці. Кінь відповів їй тим же — вдарив її копитом в обличчя. За тими мальвами ніхто не доглядав. З року в рік вони са мі насіювались, проростали, дозрівали і відцвітали. Восени і взимку вітер розносив насін ня квітів довкруж і скоро увесь наш куток був всіяний Марфи ними мальвами.
Відтоді, побачивши десь мальви, неодмінно згадую про сусідчині. І, опинившись якось у Баварії, дуже здивува лась тамтешнім мальвам: аж он куди заніс їх вітер із мого ди тинства! Коли у мене з’явився свій дім з квітником, згадала ці квіти. І хоч як я їх сіяла — вони вперто не хотіли “проізростати” (за Довженком). І тоді навесні поїхала далеко за місто, де біля львівської траси росте багато диких мальв. Накопа ла зелених кущиків і посадила в себе попід паркан. Тіши лась, спостерігала як ростуть. Напевно, дуже вже їх хотіла мати… Бо якось чоловік стриг траву і всі ті кущики позрізав, подумав, що то лопухи. Минув час. Біля мого дому росте багато Марфиних мальв. Саме так мені хочеться їх називати. Бо щиро вірю в ту дитя чу історію із вигаданим вітром і насінинами. Щороку їх довкола насіюється дуже багато. Кожна з них має свій особливий і не повторний настрій. Кожна для мене дуже дорога (у значенні — рідна). Після чергової поїздки до Індії спробувавала розшиф рувати слово “мальви”. Схоже, що моя дитяча історія має реальне підґрунтя. Адже “мала” на санскриті означає “поле”, а “ва” — “поширення”. Які віль нолюбиві і незалежні квіти! Не дарма символізують Україну. А любити свою країну дуже про сто, хоча б тому, що у серпні во на сяє і квітує мальвами.
