Ігор ПОШИВАЙЛО: “Маємо допомогти вибудувати ідентичність українців”

 

“Меморіальний комплекс Героїв Небесної Сотні — Музей Революції Гідності” — музейна науково-дослідна, культурно-освітня та науково-методична державна інституція, що належить до сфери управління Українського інституту національної пам’яті. Музей започатковано громадською ініціативою “Музей Майдану/ Музей Свободи”, яка розпочала свою практичну діяльність зі створення Музею як багатофункціонального музейного комплексу. Учасники ініціативи працювали над концепцією Музею, збирали артефакти та свідчення, забезпечували зберігання, дослідження та популяризацію об’єктів, предметів і місць, пов’язаних з Революцією гідності.

Сьогодні директор “Національного меморіального комплексу Героїв Небесної Сотні — Музею Революції Гідності” Ігор Пошивайло — гість “СП”.

— З чого, власне, почалося створення Вашого музею?

— Ідея створення Музею Майдану зародилася на самому Майдані. Моя знайома зі США Лінда Норріс у своєму блозі 1 грудня 2013 року створила пост: “Якби я була директором київського музею саме зараз”. Писала, здавалось би, про прості речі: вона би відкрила двері музею протестувальникам, напоїла би їх чаєм, забезпечила би для них освітні програми, зайнялася би зібранням свідчень, історичних речей, бо це унікальна подія для держави. Невдовзі я опублікував на “Українській правді” статтю “Музеї України — вчимося бути з народом”, в якій запитав себе і колег чи готові наші заклади культури виконувати свою місію. У ній був заклик переосмислити соціальну роль музеїв, особливо в час таких потрясінь.

На початку доленосних для країни подій взимку 2013—2014 років невеличка група музейників і активістів збагнула, що розгортання громадських протестів набуває історичного масштабу та суспільного значення, що розуміння свободи як культурної та суспільної цінності втілюється у пасіонарні вияви у новітній історії держави. Активісти групи закликали подбати про збереження для нащадків унікальних свідчень і розпочали просвітницьку польову роботу на барикадах і в медіа-просторі, переконуючи, що до таких може належати чи не кожен предмет, що опинився в епіцентрі подій, кожне явище, що постало в ході боротьби громадян за свої права і свободу, кожна емоція, радість і біль.

Так у січні 2014 року виникла ініціатива “Музей Майдану”, яка восени того ж року об’єдналася з ініціативою Аналітичного центру pro.mova “Музей Свободи”. У лютому 2015 року музейники заснували громадську організацію “Музей Майдану”.

Головним завданням об’єднаної ініціативи стало збереження пам’яті про події та людей Євромайдану і Революції гідності, зокрема й збираючи свідчення, документи, усні історії та предмети, охороняючи меморіальні місця та об’єкти.

А офіційний Музей створено розпорядженням Кабінету Міністрів України “Про утворення державного закладу “Музейний комплекс Героїв Небесної Сотні — Музей гідності” від 18 листопада 2015 р. та “Про внесення змін до розпорядження Кабінету Міністрів України від 18 листопада 2015 р.” від 23 листопада 2015 р.

— Хто долучився до створення Музею?

— На різних етапах проект підтримали Самооборона Майдану та низка ініціатив — Бібліотека Майдану, Пошта Майдану, Автомайдан, Мистецька сотня, Майдан прес-центр та інші, а також Український інститут національної пам’яті, Міністерство культури України, Київська міська державна адміністрація, Національний центр народної культури “Музей Івана Гончара”, Національний заповідник “Софія Київська”, Музей історії міста Києва, Національний музей історії України у Другій світовій війні, ГО “Агенція культурних стратегій”, Український комітет ІКОМ, родини Героїв Небесної Сотні.

Актуальність та особливості творення Музею, шляхів збереження і презентації сучасної історії обговорювалися з міжнародними експертами, зокрема Ліндою Норріс (Фулбрайтівський стипендіат, США), Сарою Блюмфільд (директор Меморіального музею Голокосту, США), Елейн Ґуріан (екс-заступник директора Національного музею американських індіанців у Вашингтоні, екс-заступник Секретаря Смітсонівського інституту, США), Йоганнесом Расмуссеном (секретар Baltic Initiative and Network, Данія), Базілем Керським (директор Європейського центру “Солідарність”, Польща), Збіґнєвом Ґлюзою (керівник центру “Карта”, Польща), Робертом ван Вореном (правозахисник, засновник Фонду збереження історії Майдану, Нідерланди) та іншими.

Концептуальні ідеї новостворюваного Музею висвітлено, зокрема, на міжнародній конференції Альянсу Американських Музеїв у Сіетлі (травень 2015), на річній конференції Фонду Принца Клауса (Амстердам, 2015), на Смітсонівській конференції в Національному музеї історії (США, 2015), на конференції ІКОМ “Музеї на лінії вогню…” (Кишинів, 2015), у навчальних поїздках до Польщі, Нідерландів, Франції, Бельгії (2015 — 2017).

Значення створення Музею, зокрема, для міжнародної спільноти, проілюстроване зацікавленням до цього проекту з боку популярних і фахових мас-медіа.

— Яку мету ставить перед собою Музей?

— Маємо розповісти про ті доленосні події сучасної історії, учасниками яких ми стали. Щоб не законсервувати і не заморозити “гарячі” події сьогодення, а навпаки, використати їх для формування майбутнього.

Ми хочемо, щоб цей Музей був не політичною проектом, не музеєм про минуле. А майданчиком для переосмислення масштабних історичних процесів, зокрема боротьби українців за свободу, права і гідність. І щоб цей музей був платформою для діалогу і активації громадських ініціатив.

Адже маємо допомогти віднайти колись втрачену і вибудувати новітню ідентичність українців. За допомогою нещодавніх подій на Майдані показати світові хто ми є і самим зрозуміти який у нас потенціал. Аби кожен набув свою національну ідентичність, збагнув свою місію у цьому світі. Щоб ми об’єдналися і гуртом змінювали Україну на краще.

— Що вдалося зробити за цей час?

— Зібрана активістами колекція охоплює понад 2000 предметів, близько 500 аудіо- та відеоінтерв’ю, пам’ятко-охоронну документацію, документальні фотографії, книжкові видання. Речові збірки складено з різних груп, які доповнюють донині: від барикадного хенд-мейду, предметів самооборони, протестного мистецтва до унікальних артефактів.

Серед раритетів зібрання — артінсталяція “Різдвяна шопка”, серія живописних полотнищ “Майбутнє України” (розміром 200 х 1000, кожне з яких малювали в епіцентрі подій понад 100 людей в Києві, Донецьку та Луганську), прострілений сітілайт з Інститутської, 40-тонна конструкція “Йолки” з понад 500 прапорами, постерами, слоганами та іншими предметами, пневмогармата, розтрощений автомобіль автомайданівця, скульптурна плита “Нова Україна” митця Роті з Франції, велосипедна конструкція із сонячною батареєю француза Гійома Аламі, “коктейлі Молотова” з електричних лампочок, начинених перцем та палаючою сумішшю, прострелені шоломи Героїв Небесної сотні та багато іншого.

Колекція має значну історичну, мистецьку, соціальну, культурологічну, етнологічну цінність. Її збирання і збереження є результатом громадянського активізму, соціальної відповідальності, спільної відповідальності за збереження історії та творення майбутнього. Кожен з цих предметів зберігає пам’ять і живу історію.

— А як вирішується питання щодо приміщення Музею?

— Будівля майбутнього музею має бути частиною історичного та меморіального простору Революції гідності. Її архітектура презентуватиме поняття свободи і відповідальної колективної дії. Єдиним місцем, що відповідає таким вимогам, містобудівній логіці та історичній зумовленості, є земельна ділянка на Алеї Героїв Небесної Сотні, 3-5, що раніше відводилася під спорудження музейної будівлі, а після розстрілів мирних протестувальників де факто набула свого єдиного історично визначеного і суспільно схваленого призначення.

Варіанти розміщення Меморіального комплексу і музею вироблені і апробовані на експертних зустрічах, публічних обговореннях, в процесі Міжнародного конкурсу “Територія Гідності / Terra Dignitas” (2015). Наразі чекаємо проведення відкритого міжнародного архітектурного конкурсу на будівництво нашого меморіально-музейного комплексу.

Тимчасовий варіант розміщення передбачає адаптування частини приміщення Українського Дому для адміністративної частини Музею та фондової колекції, створення змінної експозиції. У короткостроковій перспективі плануємо відкрити інфоцентр та простір пам’яті у будинку Федерації профспілок України на вул. Хрещатик. У довгостроковій перспективі (5-10 років) — спорудження нової будівлі для Мемоіралу, Музею та Центру Свободи на кількох земельних ділянках Алеї Героїв Небесної Сотні.

— Де сьогодні можна побачити експонати Вашого музею?

— Постійно діючої експозиції допоки не маємо. Але вже встигли здійснити апробацію концептів і складових Музею у таких проектах: виставка “Свобода”, Національний художній музей України (жовтень-листопад 2014); інтерактивна виставка “Творчість Свободи: (Р)еволюційна культура Майдану, НЦНК “Музей Івана Гончара” (листопад 2014 — лютий 2015); інтерактивна мультимедійна виставка “L’art de la liberte”, Палац Талейрана, Український культурний центр у Франції, Париж (березень 2015); мультимедійна виставка “Майдан: від незалежності до свободи”, Музей історії міста Києва (жовтень 2015 — січень 2016); міждисциплінарний проект “Уроки свободи” (літо 2015); міжнародний проект “Windows into Protest / Вікна в протести” — створення фільмів про масові протести в Україні, Великій Британії, Туреччині (листопад 2015); міжнародний проект “Перша допомога культурній спадщині в умовах комплексної кризи: міжнародні стратегії для України” (серпень 2015 — березень 2016); проект “Відважні” — комплексна програма зі вшанування Героїв Небесної Сотні та учасників Революції гідності: виставково-інтерактивний простір, презентації, показ вбрання (лютий 2016). Цей виставковий проект вже побував у 4 містах України, а також в Українському національному музеї в Чикаго (серпень — жовтень 2017). У грудні — в Шотландському парламенті. Також покажемо його в містах Сходу України.

Надавали свої експонати для виставки “Україна /НАТО. Формула безпеки”, що нещодавно відбулася у Мистецькому арсеналі.

Нині триває активна співпраця з українськими та міжнародними партнерами з влаштування виставок на тему Майдану із залученням збірки артефактів та свідчень, зокрема в Польщі, Бельгії, США.

24 серпня долучимося до організації міжнародного патріотичного фестивалю, що відбуватиметься в Національному музеї народного побуту та архітектури України.

У День Героїв Небесної сотні (20 лютого) та День Свободи і гідності (21 листопада) зазвичай влаштовуємо тимчасові виставки. Зокрема, у листопаді заплановано виставку пам’яті Героя Небесної Сотні киянина Володимира Мельничука (сквер його імені за нашою участю має бути відкрито на Оболоні у серпні).

Завершуємо роботу по встановленню інформаційно-навігаційної системи “Місцями Революції гідності”. Такі стенди вже встановлено на Михайлівській та Європейській площах, Алеї Героїв Небесної Сотні, на вулиці Хрещатик та біля КМДА.

— Яким Ви бачите музей у майбутньому?

— Музей Революції Гідності має стати багатофункціональним музейним комплексом, відкритою динамічною інституцією нового покоління, що базується на подіях минулого і спрямовується у майбуття, слугує авторитетною платформою для рефлексій над темою свободи та осмислення масштабних історичних процесів. Музей зберігатиме пам’ять про події, учасників та наслідки Революції гідності, Помаранчевої революції, Революції на граніті, інших подій на Майдані Незалежності та в інших місцях, пов’язаних із боротьбою українців за права та свободи людини, свободу як цінність, незалежність України та її цивілізаційний вибір. Адже Музей покликаний поширювати ідеї гідності і незалежності, свободи самоорганізації, розкривати особливості боротьби за права і свободи у світовому контексті, сприяти активізації громадських ініціатив, консолідації та розвитку українського суспільства і формування відповідальності за своє майбутнє.

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment