Вірю в силу духа…
Іван ФРАНКО
Стріляна, катована, кривава,
Сонцем сходить кожен раз в душі…
Це — моя земля. Моя Держава.
Нині їй — усього двадцять шість.
Зовсім юна. Скажемо: дівчатко.
Як нелегко, Боже, їй рости!
Ті, що звались “браттями” спочатку,
Зараз називаються — кати.
Страднице, твоя дорога — хресна,
Чаша уготована терпка,
Бо до Сотні — тої, що Небесна,
Гвардія Небесна примика.
Болю того вже не оминути.
Ох, доволі довга в тернах путь…
І сьогодні не цвітуть салюти —
“Гради” й “Урагани” люто б’ють.
Платимо найкращими… О
Боже, Сили духа всім нам купно дай!
А Пречиста Діва допоможе
Вберегти від ката рідний край.
…Ось такі снуються несвяткові
Думи в час “гібридної” війни…
Та з печаттю віри в кожнім слові,
Сяють Перемогою вони!
І пощезнуть ночі твої чорні,
Україно наша пресвята!
Найріднішій, дорогій, соборній —
Миру, щастя, многая літа!
