Вирішив підзаробити…

Зиновій ГАЄЦЬКИЙ, мкрн Лісневичі Пустомитівського району Львівської області

Прочитав у “Слові Просвіти” (ч. 32 за 1017 р.) статтю Є. Голибарда щодо пенсійної дискримінації і вирішив відгукнутися, бо й зі мною сталися подібні проблеми. Річ у тім, що, маючи мізерну пенсію, я вирішив трохи підзаробити: зайнявся підприємництвом у сфері надання юридичних послуг… Минуло 3—4 місяці, послуг я не встиг надати, ще й копійки не заробив, але, прийшовши по пенсію, не дорахувався 340 грн. В пенсійному фонді мені пояснили, що 340 гривень відраховуватимуть впродовж чотирьох місяців переплати за час мого перебування “підприємцем”. Вирахували вже 1050 гривень і ще близько 500 вираховуватимуть з моєї мізерної пенсії в 1940 грн. Крім того, мене позбавили й індексації. Причина, із-за якої я вирішив ось так “заробити”, пояснюється з мого листа-відповіді Прем’єр-міністру України п. Володимиру Гройсману.

“Шановний пане Прем’єр-міністре, прочитав Ваше звернення щодо пенсійної реформи. Звичайно, Ви б могли і не звертатись до мільйонів наших громадян, адже і без письмових звернень ми чуємо, знаємо, як про нас у ВРУ, Кабміні піклуються, переживають, співчувають нам. За своїх 76 років я немало наслухався обіцянок, закликів, гасел, набачився реформ, кардинальних змін про “покращання вже завтра”. Були в моєму житті і оптимізації, і ліквідації, інтенсифікації і навіть хімізації та ще різноманітні реформації, які, на думку керманичів, мали привести нас до справжнього і остаточного комунізму вже в 1980 році… Тепер ось — осучаснення. За довгі роки звик до цих обіцянок і ставився до того якщо не з невірою, то з повним скептицизмом. З досвіду не раз переконувався, що всі ці реформи не тільки не відбувалися в інтересах пересічних громадян, не тільки не поліпшували їхнє життя, а лягали на них важким тягарем. Тому я не чекав манни небесної.

Намагався давати собі раду: здобував освіту (маю середньо-технічну і вищу гуманітарну), працював (і слюсарем, і вагонним майстром, і вчителем (маю вищу категорію “Вчитель-методист”, відмінник народної освіти), і державним службовцем (маю 8 ранг, 30 років службовця на посадах заступника голови РДА, нач. оргкадрового відділу РДА) і 3 роки віддав “почесному обов’язку” — армії… Загальний трудовий стаж — 50 років. На початку 90-х років, будучи депутатом обласної ради, перейшов на державну службу з твердим наміром здобувати Незалежність України, розбудовувати державу.

На зарплату ми не звертали уваги (отримували в 1991— 1999 рр. в межах 45-60 доларів), бо соромно нам було думати про меркантильні справи, коли перед нами стояла найвища мета — Незалежна українська держава. Правда, Законом України “Про державну службу” передбачалось багато пільг і преференцій та “гідну людини зарплату і пенсію” в майбутньому… Та “казав пан, кожух дам, та слово його тепле”. Норму закону про вихід на пенсію при досягненні пенсійного віку я сумлінно виконав аж до години, як і інших норм дотримувався: не мав побічного заробітку, хоч фінансова скрута була великою, не претендував на земельний пай (бо службовцю “не положено”), не вимагав, як то дозволяв Закон, безкоштовного лікування, санаторних путівок і т. ін. , бо держава й так ледве зводила кінці з кінцями.

Вийшов на пенсію при зарплаті в 150 гривень, не переймався… Але скептик по життю, чомусь почав вірити, що з часом пенсію перерахують разом із підвищенням зарплат держслужбовцям, як то передбачено було в Законі. І дочекався. Вже своя ніби українська влада (ВРУ вкупі з Кабміном) в 2015 р. віроломно скасували норму, за якою колишнім службовцям мали перерахувати пенсію у зв’язку з підвищенням зарплат службовцям. Нині службовець, який обіймає посаду, з якої я пішов на пенсію, отримує 8 тисяч грн, а я — 1940 грн пенсії. Ще перед ухваленням цього віроломного Закону я побував на прийомі у нардепа Б. Дубневича з цього питання. — А чим Ви ліпший від доярки? — чи то запитав, чи то ствердив нардеп.

Справді — нічим. Але й не гірший. Пенсію маємо майже однакову, але доярка, на відміну від мене, має 5-6 га земельного паю, все життя господарство надавало їй додатково допомогу в техніці, продуктами, та й праця не понаднормована, не кажу про міру відповідальності. Але оцінка в нардепів, як бачимо, на ці питання дуже своєрідна. Довгий час думалось: треба терпіти, не скаржитись, країна ж то в кризі, то в іншій біді. А тут ще віроломна війна, нав’язана жорстоким агресором, де тут думати про своє “я” — Україна в небезпеці. Поки не побачив, як на тій біді, скруті нашій, на цій війні наживають капітали, підвищують собі захмарні зарплати (розрив між зарплатою і меншою пенсією і вищою сягає не десятки, а сотні разів).

Починає брати сором за таких правителів, які довели Україну до такого стану. Ви пишете, представляючи як велику преференцію, що буде скасовано 15 % податку на пенсії працюючих пенсіонерів. І це демонструється як велике досягнення реформи. Але як вирішити проблему з працевлаштуванням молоді, молодих спеціалістів, які вимушені шукати заробітку за межами своєї країни? Не вірю і в справедливе “осучаснення” пенсій. За останні 15 років понад 40 разів переглядали пенсії (зокрема і з/п), хоч і на мізерію, але вони дивним чином весь час обминали службовців нижчої ланки — від рядового до начальника відділу). Не вірю і в те, що “пріоритетом нинішньої влади є якість життя українців” (правда, слід би уточнити, яких українців маєте на увазі). Знаєте, може, Ви в багатьох питаннях і маєте рацію, і кажете правду, але за довгі роки я вже перестав вірити у будь-які обіцянки. Тому вирішив боротися по-своєму. На початках звернусь за справедливістю до суду. Щоб створити прецедент — початку боротьби за справедливість і законність, які влада постійно порушує. Але з досвіду знаючи, які у нас суди “справедливі”, наперед знаю, що програю. Все одно це мене не зупинить. Є ще Європейські суди і нарешті остаточний Божий Суд, перед яким станемо всі.

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment